1.Предмет і об єкт мікроекономіки. Роль і місце мікроекономіки в системі економічних наук.

Мікроекономіка є однією зі складових сучасної економічної теорії –фундаментальної науки про господарство, яка досліджує поведінку людей і пояснює, чому і як вони приймають ті чи інші економічні рішення.

1.1. Предмет та об’єкт Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах.

Індивідуальний економічний суб’єкт – це неподільний, первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює певні економічні функції. Суб’єкти ринкової економіки численні – це покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо.

вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди.

1.2 Мікроекономіка виступає як особливий розділ у фундаментальному курсі економічної теорії.

Найбільш стійкою є структура курсу економічної теорії, в основу якої покладено предмет економічної науки - економіка та її рівні - окреме підприємство, фірма, національна економіка, інтернаціональні процеси в економіці. Структурно економічна теорія включає в себе три розділи: мікроекономіку, макроекономіку і світову економіку.

У загальних основах економічної теорії дається характеристика поняття суспільства та економіки, матеріального виробництва як основи життя людського суспільства; обґрунтовується необхідність вивчення законів і закономірностей розвитку суспільного виробництва, розкриваються предмет і об'єкт економічної теорії, показується історичний процес розвитку даної науки. У даному розділі досліджуються природа економічної системи суспільства, місце і роль відносин власності в економічній системі і в сукупності економічних відносин.

Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних агентів. У центрі її аналізу - ціни окремих товарів, витрати-витрати, форми і механізми формування капіталу і функціонування фірми, механізм ціноутворення, мотивація праці. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються економічні рішення на нижчому рівні, яким чином фірми планують чисельність робітників, як споживачі приймають рішення про покупку товару і як на його вибір впливають зміни цін і доходів споживачів. Мікроекономіка допомагає зрозуміти взаємодію суб'єктів економіки і в галузях промисловості.

2 Методи мікроекономіки. Основні методи мікроекономічного аналізу .

Мікроекономіка є складовою економічної теорії і використовує її методи в процесі вивчення основних економічних проблем.

Мікроекономіка спирається на ряд фундаментальних принципів, які визначають своєрідність мікроекономічного аналізу.

Економічний атомізм. Мікроекономіка концентрує свою увагу на поведінці економічних одиниць, які приймають самостійні рішення і здійснюють їх у своїй власній економічній діяльності.

Економічний раціоналізм. Сутність концепції економічного раціоналізму заключається в допущенні того, що економічні суб'єкти при прийнятті економічних рішень здійснюють співставлення вигод і витрат. Це дозволяє їм визначати найбільш оптимальні дії в даних умовах.

Граничний аналіз або маржиналізм. Граничний аналіз - це технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина.

Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).

Функціональний аналіз. Велике значення в мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція.

Рівноважний підхід.  Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану.

Встановлення способу взаємодії сил, що безпосередньо контактують у цій взаємодії, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середовищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових - один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.

Методи статики і динаміки. У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи статики і динаміки. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Кінцевим завданням мікроекономічних досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження, як правило, розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя. Узагальнення їх, виділення найсуттєвіших та абстрагування від другорядних, дослідження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель.

Економічна модель - це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів.

Економічні змінні - це натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків, схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів.

"Сила моделі, - в уникненні другорядних деталей. Це дозволяє економісту зосередитися на суттєво важливих рисах економічної реальності, які він прагне зрозуміти"

Економічні моделі можуть бути у математичній, табличній і графічній формах. Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі - за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.