- •3. Класифікація паразитів.
- •9. Вплив хазяїна на паразита Вплив хазяїна на паразита спрямований на пригнічення життєдіяльності паразита або його знищення. Виділяють три групи реакцій відповіді організму хазяїна:
- •1.Клас Ракоподібні (Crustacea):
- •2. Клас павукоподібні (Arachnоidеa):
- •3. Клас комахи (Insekta):
- •Клініко-епідеміологічна діагностика[ред. • ред. Код]
- •Діагностика[ред. • ред. Код]
- •Лікування[ред. • ред. Код]
- •Діагностика[ред. • ред. Код]
- •Лікування[ред. • ред. Код]
- •Профілактика[ред. • ред. Код]
- •Клиническая картина
- •Диагностика
- •Лечение
Діагностика[ред. • ред. Код]
Для виявлення трихомонад, виділення беруть петлею, наносять на предметне скло, накривають покривним склом і відразу розглядають під мікроскопом. Живі трихомонади енергійно рухаються, мають характерну грушовидну форму і чотири джгутики. Якщо в мазаннях виявляються трихомонади, а клінічні прояви захворювання відсутні, говорять про трихомонадоносія, частота якого у жінок коливається від 10 до 35 %, а у чоловіків — від 2 до 16 %. Діагностування трихомоніазу часто дуже утруднене на фоні клітин епітелію. Серед особливостей трихомонад слід відзначити їх здатність маскуватись під епітеліальні клітини, що іноді обманює навіть досвідчених мікроскопістів та скеровує лікаря по хибному лікувальному шляху. Дуже важко діагностувати збудника атипових форм трихомоніазу під мікроскопом, який майже не рухається і у якого відсутні рухомі джгутики.
Лікування[ред. • ред. Код]
Лікування трихомоноза тривале; невчасне самовільне припинення лікування (при зникненні проявів хвороби) нерідко приводить до рецидиву і появи трихомонад, стійких до вживаних лікарських препаратів. Лікування трихомоноза загальної та місцевої дії. Для загального лікування використовуютьметронідазол (трізопол, флагил), тинідазол, мератин (орнідазол), німоразол. Ці препарати при прийомі всередину діють на всі осередки трихомонадной інфекції. Метронідазол призначають всередину по 0,25 г 2 рази на день протягом 7-10 днів. Ефективнішою вважається прискорена схема, при якій курсова доза (5 г) дається протягом 5 днів (по 0,25 г 4 рази на день). Тінідазол приймають одноразово в дозі 2 р. В період лікування необхідно особливо строго дотримувати правил особистої гігієни; слід щодня міняти білизну, пропрасовувати її гарячою праскою, приймати гігієнічний душ, ретельно обмиваючи тіло; необхідна статева стриманість. Після лікування слід протягом 2-3 місяців періодично відвідувати лікаря для контрольного обстеження (жінки — після менструації).
Балантидіа́з — хвороба людини і деяких ссавців, зумовлювана паразитичною інфузорією з ряду спіральновійчастих — балантидієм (лат. Balantidium).
При балантидіазі уражаються стінки товстого, а іноді й тонкого кишечника з утворенням у них виразок.
При тяжкому перебігу балантидіаз перебігає у вигляді дизентерії, при легкому — порушення діяльності кишечника може бути незначним. Без лікування балантидіаз іноді закінчується смертю.
Збудник хвороби -- Balantidium coli -- належить до сімейства Balantididae, класу Ciliata (війчастих інфузорії), типу Protozoa (найпростіших)(мал. 1). Життєвий цикл паразита включає дві стадії -- вегетативну і цистну.
Основний резервуар балантидій - домашні свині, які у 60-80 % випадків є інвазованими і постійно виділяють цисти з фекаліями. Хворіють переважно поросята віком 1-2 міс, у дорослих свиней спостерігається здорове носійство. Заражена людина може бути додатковим джерелом інвазії. Цисти найчастіше передаються через воду, забруднену фекаліями свиней, а також при догляді за ними, рідше - при спілкуванні з хворою людиною. Відповідно до цього балантидіаз найчастіше реєструється у жителів сільської місцевості, працівників свинарників, різниць, м'ясокомбінатів.
Зараження відбувається через рот. Балантидії розмножуються в просвіті товстої кишки. Довкола паразитів, що занурились у кишкову стінку, виникає запальна реакція тканини з набряком та інфільтрацією. Центральна частина вогнища запалення некротизується і утворюються глибокі виразки з підритими краями. Вони розміщуються в сліпій, сигмоподібній і прямій кишках.
Інкубаційний період становить 1-3 тижні. Розрізняють субклінічну, гостру і хронічну форми. Субклінічна форма полягає у носійстві балантидій без будь-яких зовнішніх проявів, з часом воно може перейти в захворювання. Перебіг гострого балантидіазу може бути тяжким або середньої тяжкості. Розпочинається захворювання з підвищення температури тіла, ознобу, болю голови, іноді нудоти і блювання. В розпалі захворювання хворі скаржаться на різь у животі і пронос до 15-20 разів на добу. Кал рідкий, смердючий, з домішками слизу та крові. Хворі швидко худнуть, кволі. Обличчя змарніле, очі запалі. Язик з білим нальотом. Живіт здутий, пальпуються болюча товста кишка, збільшена печінка. При дослідженні крові визначають нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво. За допомогою ректороманоскопії виявляють глибокі виразки - від крапкових до 3-4 см у діаметрі. Якщо захворювання не лікувати, то через 2 міс воно переходить у хронічну форму. При хронічному балантидіазі переважають явища коліту, прояви інтоксикації незначні. Печінка великих розмірів. Розвиваються дистрофічні явища. При ректороманоскопії виявляють хронічний виразковий коліт. Хвороба має безперервний або рецидивуючий перебіг, триває роками.
Діагностика грунтується на клінічних (пронос з кров'ю), епідеміологічних (зв'язок з свиньми) даних і виявленні балантидій у калі. Під світловим мікроскопом розглядають нативні мазки свіжого калу, розведеного ізотонічним розчином натрію хлориду. Можна виявити крупні інфузорії, які швидко пересуваються. Застосовують й інші методи (виділення балантидій на штучних живильних середовищах, серологічні реакції). Диференціальну діагностику здійснюють з метою виключення дизентерії, харчових токсикоінфекцій, коліту іншої етіології.
Лікування проводять в інфекційному стаціонарі. Ефективні мопоміцин, окситетрациклін, амінарсон, метронідазол, які призначають курсами. При тяжкій формі дають два препарати разом. Показані щадна діста, загальнозміцнювальні засоби. За перехворілими встановлюють диспансерний нагляд протягом 1 року з 2-3 контрольними дослідженнями калу.
токсоплазмо́з - паразитарне захворювання людини і тварин з групи кишкових інвазій, яка характеризується ураженням нервової системи, міокарда та очей[1], лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, що викликається токсоплазмами. Джерело інфекції - різні види (понад 180) домашніх і диких ссавців (кішки,собаки, кролі; хижаки, травоїдні, гризуни та ін.) і птахів.
Життєвий цикл збудника проходить із зміною двох хазяїв: безстатевий (шизогонія) - у клітинах різних тканин багатьох видів теплокровних тварин ілюдини та статевий (гаметогонія) - виключно в епітелії кишечника кінцевого хазяїна (представники родини котячих).
Токсоплазмоз викликається паразитом, що має назву токсоплазма гондії[2].
Основним джерелом інфекції для людини є домашні, свійські та дикі тварини. Найчастіше зараження здійснюється при вживанні м'яса інвазованих тварин - сирого або недостатньо термічно обробленого (дегустація м'ясного фаршу), рідше - ооцистами від тварин родини котячих (при недотриманні правил особистої гігієни, догляді за хворою кішкою, вживанні немитих овочів і т. ін.). Відомі випадки внутрішньолабораторного зараження при пошкодженні шкіри контамінованими інструментами[1].
Зараження людини відбувається при вживанні м'ясних продуктів та яєць, які не пройшли достатню термічну обробку. Не виключена можливість зараження після потрапляння збудника на слизові оболонки та пошкоджені шкірні покриви, трансмісивним й іншим шляхом. Спостерігається і внутрішньоутробне зараження. Фактори, які можуть сприяти появі в організмі паразита і підвищують ризик виникнення токсоплазмозу: Доторкатися брудними руками до рота після контакту із землею, після збирання котячого туалету, або будь-якого іншого контакту з котячими екскрементами.
Вживати сире або не до кінця приготоване м'ясо, особливо свинину, м'ясо ягняти або оленину.
Торкатися до рота після контакту з сирим або непросмаженим/непровареним м'ясом.
Пересадка органів або переливання крові (дуже рідко).
Якщо жінка вагітна, і вона заразилася токсоплазмозом, інфекція може від неї передатися дитині (ризик більший ніж 40%[2]), що може призвести до серйозних наслідків.
Розрізняють вроджений і набутий (гострий і хронічний) токсоплазмоз. При природженому токсоплазмозі спостерігаються загибель плода в утробіматері, смерть новонародженого внаслідок загальної інфекції або (у що залишилися в живих) ураження нервової системи, очей та інших органів.
Гостра придбана форма протікає як тифоподібне захворювання (з високою температурою, збільшенням печінки, селезінки) або з переважним ураженням нервової системи (головний біль, судоми, блювота, паралічі та ін.) Найчастіше токсоплазмоз протікає хронічно, з субфебрильною температурою, головним болем, збільшенням лімфовузлів і печінки, зниженням працездатності; може супроводжуватися ураженням очей, серця, нервової та інших систем і органів. Токсоплазмоз може протікати і в латентній (прихованії) формі.
