Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.)

• До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Лівобережжя — Мстиславові;

• Сприяв відновленню князівської влади;

• Склав перше рукописне зведення законів — «Руську правду», що визначала вартість життя певних категорій населення (найдорожче коштувало життя старших дружинників, найдешевше життя раба).

• Побудував собор Святої Софії (1037 p.), Печерський монастир, «Золоті ворота».

• Сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051р.);

• Піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи, в тому числі для дівчат, започатковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку, де були зібрані твори античних авторів; про поширення освіти свідчать написи на стінах та новгородські берестяні грамоти;

• Розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;

• Здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про службу руських дружин у Константинополі.

• Розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (Прибалтика) і Червоної Русі (Польща);

• Сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями: сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, його доньки були одружені: Анна — з королем Франції, Єлизавета — з норвезьким королевичем, Анастасія — з угорським королем; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.

Значення діяльності князя Ярослава Мудрого:

• Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи;

• Сприяв посиленню єдності та централізації Русі.

• Перед смертю, в 1054 p., Ярослав поділив Русь між своїми синами: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав.

Правління Ярославичів (1054-1073pp.)

(1054-1073 pp.) — півправління Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат).

(1068 р.) — Битва на річці Альти (половці розбили Ярославичів, що спричинило повстання киян; встановити лад у Києві Ізяславу вдалося тільки за допомогою польського війська).

(1073-1078 pp.) — міжусобні війни Ярославичів (причинені відсутністю єдиної системи престолонаслідування: князівський престол міг передаватися від батька до старшого сина або від старшого брата до молодшого).

Всеволод Ярославович (1078-1093 pp.)

• Його влада поширювалася на західні та північно-східні землі;

• Воювати не любив, конфлікти вирішував дипломатичним шляхом;

• Після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич;

• Переміг половців.

Любичський з'їзд 1097р. прийняв такі рішення:

• про припинення міжусобиць, щоб вони не послаблювали країну;

• про наслідування князями своїх вотчин.

Володимир Мономах (1113-1125 рр.)

• У 1113 р. був запрошений киянами на князювання.

• Відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

• Придушував князівські усобиці;

• Переміг половців;

• Знизив податки залежних верств населення, зменшив відсотки за позиками лихварів;

• Написав «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.

• За свідченням літопису, «половці лякали Мономахом дітей у колисці».

Значення діяльності князя В. Мономаха:

• Загальмував процес розпаду держави, забезпечив її обороноздатність;

• Відновив міжнародний авторитет Київської Русі.