29. Біологічні бар’єри,види їх значення для організму.

Біологічні бар’єри - це спеціалізовані тканинні структури, що захищають цілий організм або окремі його структури від впливу патогенних чинників навколишнього середовища і забезпечують підтримання гомеостазу.

Зовнішні бар’єри – об’єднують структури, які контактують безпосередньо з зовнішнім середовищем і/або з речовинами, що надходять ззовні. (шкіра, слизові оболонки, дихальні шляхи ,травний тракт )

Внутрішні бар’єри регулюють надходження з крові в органи і тканини необхідних енергетичних ресурсів і своєчасний відтік продуктів обміну речовин ,що забезпечує постійність складу фізико-хімічних і біологічних властивостей тканинної (позаклітинної) рідини і збереження їх на певному оптимальному рівні. Одночасно вони перешкоджають надходженню з крові в органи і тканини чужорідних і отруйних речовин.

Гістогематичний бар’єр – це спеціалізована структура, що знаходиться між кров’ю і тканинною рідиною, який регулює обмінні процеси між ними, забезпечуючи збереження постійності складу і фізико-хімічних властивостей тканинної рідини, а також який затримує перехід у неї чужорідних речовин із крові. До гістогематичних бар’єрів можуть належати всі без винятку бар’єрні утворення між кров’ю і органами. Основним структурним елементом внутрішніх бар’єрів є стінка кровоносних капілярів, яка складається з ендотелію і базальної мембрани. Гістогематичні бар’єри ділять на три групи):

- ізолюючі (гематоенцефалічний, гематотестикулярний),

- частково ізолюючі (гематоофтальмічний та гематотиреоїдний)

- неізолюючі (гематооваріальний)

30.Фагоцитоз,види,стадії,механізми порушень.

Фагоцитоз – це активне поглинання і перетравлювання клітинами-фагоцитами твердого матеріалу.

Поворотним моментом в історії вчення про запальну реакцію стала створена І. І. Мєчніковим фагоцитарна теорія запалення.

Розрізняють такі види фагоцитозу: - завершений і - незавершений

У ході фагоцитозу розрізняють 4 стадії: наближення (хемотаксис), прилипання, поглинання, перетравлення.

• Хемотаксис – процес активного руху лейкоцитів до хімічних подразників (наприклад, до продуктів протеолізу тканин).

• Прилипання, або атракція. Доторкнувшись до об’єкта, фагоцит прикріплюється до нього.

• Захоплення, чи занурення об’єкта у фагоцит. Розрізняють два механізми занурення:

1. Об’єкт фагоцитозу в місці контакту з фагоцитом втягується в клітину, а вільні краї мембрани стуляються над об’єктом

2. Утворення псевдоподій, що обволікають об’єкт фагоцитозу

• Внутрішньоклітинне перетравлення, яке тісно пов’язане з двома процесами: продукцією активних метаболітів кисню і дегрануляцією

Порушення :

• Пов*язані з особливостями об*єкту фагоцитозу

• Порушення опсонізації

• Якісні і кількісні зміни самих фагоцитів

31.Імунодефіцити,види.

Імунодефіцит (також імунна недостатність або імунодефіцитний стан) — це порушення структури і функції якої-небудь ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати порушення своїх органів.

Первинні імунодефіцити – це порушення пов’язані із генетичними дефектами в розвитку імунної системи, що зумовлюють певні клінічні прояви.( різноманітні хромосомні аномалії) . Приклади первинних імунодефіцитів :

• Агаммаглобулінемія Брутона

• Синдром Ді Джоржі

• Синдром Луї-Барр

• синдром Джоба

Вторинний імунодефіцит – це клініко-імунологічний синдром, що розвивається на тлі попередньо нормально функціонуючої імунної системи, характеризується стійким пониженням показників специфічної та неспецифічної імунорезистентності і стає зоною ризику розвитку хронічних інфекційних, автоімунних, алергічних і пухлинних захворювань .При вторинних імунодефіцитах спостерігаються поєднані порушення специфічних і неспецифічних механізмів імунітету.

• СНІД

Також імунодефіцитні стани поділяють в залежності від системи в якій відбулись зміни: системи Т і В лімфоцитів

32.Алергія,визначення,етіологія.

Алергія (від грец. allos – інший, ergon – дію)

є якісно зміненою реакцією організму на дію речовин антигенної природи, яка призводить до різних порушень в організмі – запалення, спазму бронхів, некрозу, шоку; імунна реакція організму, яка супроводжується пошкодженням власних тканин

Етіологія. Причиною алергії можуть бути різноманітні речовини з антигенними властивостями (алергени), що викликають в організмі імунну відповідь гуморального чи клітинного типу.

Алергени поділяються на екзо- та ендогенні

Екзогенні алергени:

1. алергени неінфекційного походження – побутові( домашній пил), епідермальні( лупа людини, шерсть кота), пилков(пилок фруктових дерев)і, харчові, промислові( танін, скипидар, миш*як,смоли)

2. алергени інфекційного походження – бактеріальні, грибкові, вірусні.

Ендоалергени ( мозок, кришталик, статеві залози)