9.Періоди хвороби, їх характеристика.

Контактний період.Це період контакту причини з макроорганізмом. Він може бути короткочасним (наприклад при дії високої температури) і довготривалим, як за умов впливу професійних шкідливостей на виробництві.

Латентний період (прихований). Це відрізок часу від початку дії хвороботворного агента до появи реакції організму у вигляді виявлених хворобливих явищ, або симптомів. Стосовно інфекційних захворювань цей період називається інкубаційним. Основною характеристикою латентного періоду хвороби є відсутність видимих і суб’єктивно відчутних порушень здорового стану.

Продромальний період.У цьому періоді хвороби виявляються перші ознаки хвороби, які носять неспецифічний характер: загальне нездужання, підвищення температури тіла, головний біль, озноб і т.д

Період розпалу хвороби (виражених проявів, маніфестаційний). У цей період розвиваються симптоми, характерні для даного захворювання (специфічні). Саме у цьому періоді можливий розвиток ускладнень.

Завершення хвороби

Спостерігається таке завершення хвороби: одужання (повне і неповне), рецидив, перехід у хронічну форму, смерть.

Одужання – процес, який веде до ліквідації порушень, що викликані хворобою, і відновлення нормальних відносин організму з середовищем, і перш за все відновлення працездатності.

Рецидив – новий прояв хвороби після, здавалось би, одужання чи неповного її припинення, наприклад: відновлення нападів малярії після більш-менш тривалого інтервалу. Варіантами неповного видужання є перехід у хронічну форму та патологічний стан.

10.Термінальні стани.

Термінальний стан – це остання стадія життя, в якій відокремлюють преагонію, термінальну паузу, агонію та клінічну смерть. Термінальному стану притаманна крайня ступінь пригнічення життєво важливих функцій організму людини, і перш за все, серцевої та дихальної. Термінальні стани можуть мати зворотній та незворотній характер.

Передагональний стан – це початкова стадія процесу вмирання, яка характеризується різким гальмуванням функцій ЦНС, дихання та кровообігу, можливий розвиток коми.

Термінальна пауза – перехідний стан між преагонією та агонією.

Агонія – характеризується короткочасною активізацією всіх структур головного мозку.Свідомість та очні рефлекси відсутні, тони серця глухі, артеріальний тиск не визначається. Пульс на периферійних судинах ниткоподібний або відсутній.

Клінічна смерть – перехідний стан між життям і смертю , який починається з моменту припинення функцій ЦНС , кровообігу та дихання і триває до розвитку незворотніх змін у життєво-важливих органах,особливо у тканинах головного мозку.

Соціальна смерть – частково зворотній стан при якому втрачається функція кори головного мозку при збереженні вегетативних функцій

Біологічна смерть – незворотній стан, якому притаманна загибель всіх тканин організму, у зв*язку з чим оживлення організму як цілісної системи є неможливим

11.Патологічні основи реанімації.

Реанімація — комплекс заходів, спрямований на відновлення різко порушених або втрачених життєво-важливих функцій організму (серцево-легеневі та церебральні функції).

Серцево-легенева реанімація складається з трьох етапів:

• контроль і забезпечення прохідності дихальних шляхів

• штучна вентиляція легень

• непрямий масаж серця

Реанімація, або оживлення організму, включає в себе низку заходів, які спрямовані перш за все на відновлення кровообігу і дихання: масаж серця – закритий непрямий чи відкритий на операційному столі, штучна вентиляція легень, дефібриляція серця. Остання вимагає відповідної апаратури й може бути проведена лише в спеціальних умовах.

Якщо розвивається фібриляція серця, коли внаслідок хаотичного асинхронного скорочення м’язових груп повноцінна систола неможлива, застосовують електричну дефібриляцію: на серце (оголене або через грудну клітку) подається струм до 6 000 В тривалістю до 10 с. Такий поодинокий розряд (інколи повторний, але не більше чотирьох) усуває фібриляцію і сприяє відновленню кровообігу.

Ці заходи в кінцевому результаті переслідують одну мету – відновити функцію кори великого мозку. При цьому першочергове значення має діяльність дихального центру. Саме він є «водієм» мозкових ритмів, і від нього йдуть імпульси, здатні вплинути на появу електричної активності кори та підкоркових центрів, у тому числі й судинорухового. Відновлення самостійного дихання сприяє відновленню кровообігу.

Реанімаційні заходив обов’язковому порядку супроводжуються застосуванням лікарських засобів, що забезпечують негайне відновлення функцій дихального, судинного центрів головного мозку (глюкокортикоіди, адреналін, антигіпоксанти, препарати, що відновлюють колатеральний, мозковий і серцевий кровообіг, вентиляцію легень).

12.Патологічний процес,патологічний стан,патологічна р-я,визначення поняття,приклади.

Патологічна реакція	неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму або його систем на вплив звичайних або надмірних подразників.наприклад:алергія,патологічні рефлекси.
Патологічний процес	поєднання місцевих та загальних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на ушкоджуючу дію хвороботворного чинника
Патологічний стан	- стійке відхилення від норми, що має біологічно негативне значення для організму; - патологічний процес, що повільно розвивається; - наслідок патологічного процесу Наприклад,виразка шлунка(патологічний процес) може закінчитися ут.рубця(патологічний стан),запалення легень розвитком фіброзу легеневої тканини.

13. Етіологія:визначення,роль причин і умов у виникненні хвороби.

Етіологія (греч. aitia – причина, logos – наука, учення)	це вчення про причини і умови виникнення хвороби.
Причина хвороби	чинник, що викликає дану хворобу і що надає їй специфічні риси. Можуть бути внутрішні( спадковість, вроджена потологія, спадкова схильність) і зовнішні
Умови виникнення хвороби	це такі фактори, обставини або їх комплекс, які впливаючи на організм, самі по собі викликати захворювання не можуть, але вони впливають на його виникнення і перебіг, ослаблюючи, посилюючи чи модифікуючи дію етіологічного фактора.Тобто умови сприяють дії причини,або запобігають.

1 4.Класифікація причин та умов виникнення захворювань.Фактори**ризику**.

Під факторами ризику розуміють умови, обставини, конкретні причини, які більше, ніж інші відповідальні за виникнення і розвиток хвороби.

15.Поняття про **ятрогенні хвороби** та **хвороби цивілізації**

"Хвороби цивілізації"	виникають внаслідок впливу на суспільство соціальних патогенних чинників.
Ятрогенні хвороби (з лат. iatros – лікар; gennao – створювати)	розвиваються внаслідок деонтологічних помилок медичних працівників – неправильних висловлювань і поведінки, що мають психотравмуючу дію

16. Патогенез:визначення,основні положення патогенезу.

Патогенез (pathos – хвороба, страждання; genesis – розвиток)

це сукупність процесів, що виникають в організмі при дії на нього патогенних чинників, це комплекс взаємозвۥязаних процесів пошкодження і адаптації організму, які лежать в основі виникнення, розвитку і завершення конкретних хвороб і патологічних процесів.

17. Шляхи генералізації патологічних процесів:

Генералізація (generalisatio; з лат. generalis – загальний) в патології

розповсюдження патологічного процесу по організму (або органу) з обмеженого вогнища.

1. Гуморальні шляхи:

1. гематогенна генералізація -з плином крові.

2. лімфогенна - із плином лімфи.

3. Лікворогенна- за ліквором.

4. спутогенна -через слину.

2. Тканинні шляхи:

1. інтраканалікулярна -природними каналами чи щілинами, в основному при розповсюдженні вже існуючих процесів (генералізація прямим продовженням (g. реr continuitatem) – здійснюється внаслідок збільшення (росту) первинного осередку ураження.

2. Шляхом контакту - на прилеглі здорові ділянки

3. Нейрогенний шлях генералізації - вздовж нервових волокон

4. Змішаний шлях