90. Гіперглікемії. Етіологія та патогенез. Наслідки.

Гіперглікемія-збільшення вмісту глюкози в плазмі крові (понад 6,66 ммоль/л при визначенні методом Гагедорна-Йєнсена) внаслідок збільшення надходження глюкози в кров або порушення її використання периферичними тканинами.

Гіперглікемія може розвиватись у фізіологічних умовах, при цьому має пристосувальне значення, тому що забезпечує доставку тканинам енергетичного матеріалу.

У залежності від етіологічного фактора розрізняють

- аліментарну (вживання великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів) При цьому з кишкового шляху всмоктується велика кількість глюкози, що перевищує можливості печінки та інших тканин щодо асимілювання. Надлишок вуглеводів впливає на рецептори шлунка і кишечника і рефлекторно викликає прискорення розщеплення глікогену в печінці, що також сприяє підвищенню рівня глюкози в крові. Якщо він перевищує 8 ммоль/л (нирковий поріг), то глюкоза з’являється в сечі.

- нейрогенну (виникає при емоційному збудженні, стресі, болю, ефірному наркозі). Процес збудження із кори головного мозку іррадіює на підкоркові утворення. Імпульси по симпатичних шляхах ідуть до печінки, де посилюють глікогеноліз.

- Гормональні гіперглікемії супроводжують порушення функцій ендокринних залоз, гормони яких беруть участь у регуляції вуглеводного обміну.

91.Цукровий діабет, етіологія, патогенез,ознаки

Цукро́вий діабе́т (грец. διαβήτης — «надмірне сечовипускання») — група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, внаслідок чого виникає стійке підвищення рівня глюкози в крові — гіперглікемія. Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового.

ЦД може бути спричинений: генетичною схильністю, ожирінням,впливом факторів зовнішнього середовища( β-цитотропні віруси, β-цитотропні агенти)

До основних симптомів належать:

1. Поліурія 

2. Полідипсія

3. Поліфагія 

4. Схуднення

У патогенезі цукрового діабету виділяють дві основних ланки:^[11]

1. недостатнє виробництво інсуліну ендокринними клітинами підшлункової залози;

2. порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин організму (інсулінорезистентність) як наслідок зміни структури або зменшення кількості специфічних рецепторів для інсуліну, зміни структури самого інсуліну або порушення внутрішньоклітинних механізмів передачі сигналу від рецепторів органелам клітини.

Існує спадкова схильність до цукрового діабету.

92.Ускладнення цукрового діабету

Найбільш серйозні ускладнення пов'язані з порушенням обміну цукрів. Вони проявляються в судинних патологіях, викликаючи т.зв. метаболічний синдром. Ураження судин можуть виникати в різних органах. При декомпенсованому діабеті нерідко виникає ретинопатія - ураження судин сітківки очей, яке може привести до сліпоти. Інше небезпечне ускладнення цукрового діабету - нефропатія, яку викликає деградація судин і капілярів нирок. На її тлі може виникнути артеріальна гіпертензія та хронічна ниркова недостатність. При діабетична ангіопатія пошкоджуються стінки судин серця і нижніх кінцівок, а при енцефалопатії страждають судини головного мозку. В тій чи іншій мірі ці та інші ускладнення є у більшості хворих діабетом і вимагають регулярного профілактики.