67.Метаболічні та фізико-хімічні зміни у вогнищі запалення.

Основними фізико-хімічними змінами в осередку запалення є гіперосмія, гіперонкія, ацидоз.

Гіперосмія – підвищення осмотичного тиску.

Причини: збільшення вмісту іонів калію. Механізми розвитку: а) вихід калію з ушкоджених клітин; б) звільнення калію з внутрішньоклітинних білків.

Гіперонкія – підвищення онкотичного чи колоїдно-осмотичного тиску.

Причини: утворення низькомолекулярних білків і надходження білків у тканину з плазми крові при ексудації.

Ацидоз – зміна середовища у бік «закисления».

Причини: накопичення молочної кислоти, збільшення вмісту амінокислот, вільних жирних кислот і поява трикарбонових кислот.

Для характеристики метаболізму при запаленні здавна застосовується термін «пожежа обміну». Аналогія полягає в тому, що внаслідок різкого підвищення обміну речовин «горіння», як і при пожежі, йде не до кінця: утворюється багато недоокиснених продуктів: поліпептиди, жирні кислоти, кетонові тіла.

68.Класифікація запалення

Запалення класифікується за:

• виразністю основного місцевого процесу: альтеративне, ексудативне (за видом ексудату: серозне, гнійне, геморагічне, фібринозне, змішане) і проліферативне;

• реактивністю організму: нормергічне, гіпоергічне і гіперергічне;

• перебігом: гостре, підгостре, хронічне.

Нормергічне запалення – запалення в нормальному організмі, із звичайним перебігом.

Гіперергічне запалення – запалення в сенсибілізованому організмі, із бурхливим перебігом. Класичними прикладами є феномен Артюса, реакція Пірке та ін. Найбільш виражені явища альтерації.

Гіпоергічне запалення – слабко виражене запалення або з в’ялим перебігом. Розрізняють позитивну гіпоергію, якщо запалення перебігає в умовах підвищеної стійкості до подразника (наприклад, в імунізованому організмі) і негативну гіпоергію, коли запалення спостерігається в людей з ослабленою реактивністю (наприклад, у виснажених при голодуванні, цукровому діабеті). У таких хворих запалення характеризується слабкою виразністю судинно-тканинних змін, затримкою елімінації флогогену й ушкодженої ним тканини, завершення запального процесу.

69.Принципи фармакокорекції запалення

1. Етіотропна терапія – спрямована на припинення дії патогенетичного фактору, що зумовив розвиток запального процесу. Наприклад, для знищення інфекційних флогогенних факторів застосовують антибактеріальні (антибіотики, сульфаніламіди), протигрибкові та ін. препарати.

2. Патогенетична терапія – спрямована на розрив основних ланок патогенезу. Оскільки основною ланкою в патогенезі запального процесу є виділення медіаторів, то найбільш ефективним є застосування антагоністів медіаторів. З цією метою широко використовують антигістамінні препарати, антиоксиданти, мембраностабілізатори, активатори фагоцитозу, проліферації клітин та інші фармакологічні засоби.

3. Симптоматична терапія – ліквідація функціональних порушень, що виникають при запаленні. Це досягається застосуванням знеболюючих, судинозвужуючих, антипіретичних препаратів.

4. Саногенетична терапія – застосовується з метою активації захисних, компенсаторних, репаративних та інших адаптативних процесів у тканинах, органах при пошкодженні та змінах в організмі, які викликані флогогенним фактором. З цією метою застосовують вітаміни, імуностимулятори, імуномодулятори та ін.