50 Роль апоптозу в розвитку хвороб

Апопто́з— найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті. Іншими словами — це сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини.

Процес апоптозу є необхідним для фізіологічного регулювання кількості клітин організму, для знищення старих клітин, для формування лімфоцитів, що не є реактивними до своїх антигенів

Порушення нормального апоптозу клітин призводить до неконтрольованого розмноження клітини і появи пухлини.

Також апоптоз є частиною системи контролю за «якістю» клітин, він дозволяє руйнувати ті з них, які неправильно розташовані, ушкоджені, нефункціональні або потенційно небезпечні для організму. Прикладом можуть бути T- та B-лімфоцити, які гинуть, якщо не несуть корисних антиген-специфічних рецепторів або несуть автореактивні. Шляхом апоптозу також помирає більшість лімфоцитів аткивованих під час інфекції після її подолання

Також апоптоз відбувається, коли клітина «відчуває» велику кількість внутрішніх ушкоджень, які вона не може репарувати. Наприклад у разі пошкодження ДНК клітина може трансформуватись у ракову, щоб цього не сталось вона, за нормальних умов, «покінчує життя самогубством». Також гине шляхом апоптозу велика кількість клітин інфікованих вірусам

51.Патологія тканинного росту: гіпо- і гіпербіотичні процеси, їх характеристика.

Ріст тканин – суворо регульований процес, який здійснюється на трьох рівнях : центральна система регуляції, тканинна, а також генний механізм регуляції. Порушення будь-якої ланки процесу розмноження клітини і його регуляції призводять до кількісних і якісних змін росту.

За класифікацією А.Д.Адо :

Гіпербіотичні процеси - надмірний ріст і розмноження клітин і тканин. До них відносять гіпертрофію,гіперплазію, регенерацію та пухлини.

Гіпертрофія – збільшення об*єму органа, тканини, клітини, гіперплазія – збільшення кількості клітин..

Регенерація – процес відновлення зруйнованих або втрачених тканин і органів.

Пухлинний процес – це типовий патологічний процес,що характеризується нерегульованим

необмеженим розростанням тканини, не пов*язанного із загальною структурою чи функціями

органу.

Гіпобіотичні – недостатній ріст та розмноження клітин і тканин.

Атрофія – зменшення об*єму клітин,який призводить до зменшення органа або тканини внаслідок розладу їх живлення або порушення обміну речовин. За механізмом розвитку – через бездіяльність,внаслідок денервації і від тривалого здавлювання органу.

Дистрофія - патологічний процес, в основі якого лежать порушення обміну речовин в клітинах (тканинах) , що призводить до структурних змін у них. Головна причина розвитку – порушення клітинних або позаклітинних механізмів трофіки.

52.Пухлини,визначення,етіологія,патогенез.

Пухлинний процес – це типовий патологічний процес,що характеризується нерегульованим необмеженим розростанням тканини, не пов*язанного із загальною структурою чи функціями органу.

Фактори,що здатні викликати перетворення нормальної клітини в пухлинну називають канцерогенними або бластомогенними. Для них характерна відсутність субпорогових канцерогенних доз, а також ефект сумації і кумуляції.

• Хімічний канцерогенез( поділяється на виробничий – ароматичні сполуки, вінілхлорид, сполуки металів,азбест , лікарський- ДЕС, циклофосфамід , природній – афлатоксинимиш*як)

• Фізичний (ультрафіолетові промені, іонізуюче випромінювання)

• Вірусний

Фактори різні за природою і механізмом впливу але однакові за здатністю до порушення регуляції клітинного поділу.

Канцерогенез – тривалий час накопичення генетичних пошкоджень.

Виникнення пухлини – це багатостадійний процес, який включає 3 етапи

1.трансформація – клітини набувають здатності безмежно розмножуватись і передавати цю властивість дочірнім клітинам у спадок.

2.промоція – стимулювання трансформованих клітин до поділу

3.прогресія – стійкі якісні зміни властивостей пухлини, в міру її росту,переважно у вигляді малігнізації.

У процесі канцерогенезу і прогресії клітини втрачають свою диференціацію,повертаючись до ембріонального стану.