2. Відчуття і сприйняття у структурі особистості.

Найпростішим і вихідним елементом чуттєвого пізнання і людської свідомості є відчуття. "Нічого не буває в розумі, чого раніше не було у відчутті», - свідчить старовинний вислів. Відчуття - це відображення окремих властивостей предметів і явищ, що безпосередньо впливають на даний момент на органи чуття . Характерна особливість відчуттів їх миттєвість, безпосередність. Відчуття виникають, як тільки наші органи почуттів стикнулися з тим чи іншим об'єктом матеріального світу і існують якісь миті, після закінчення яких перетворюються на сприйняття.

Як же протікає процес відчуттів. Фізіологічним аспектом відчуттів служать аналізатори, які складаються з рецептора (око, вухо, смакові цибулини, розташовані на поверхні язика і т.д.), нервових шляхів і відповідної ділянки мозку. Для того щоб виникло відчуття, необхідно, щоб той чи інший предмет, явище впливали на рецептор своїм певним властивістю, кольором, температурою, поверхнею, смаком, запахом і т.д. Вплив може бути контактним (ви безпосередньо торкаєтеся до предмету пальцем, рукою, шкірою або кладете його на мову, тримайте до носа і т.д.). Однак у всіх випадках вплив предмета дратує спеціальні чутливі клітини рецептора. Роздратування -фізіологічний процес, під його впливом у нервових клітинах виникає фізіологічний процес - збудження, яке по аферентні нервовихволокнах передається у відповідну ділянку мозку. Тільки в мозку фізіологічний процес перетворюється на психічний, і людина відчуває те чи інше властивість предмета або явища.

Види відчуттів. Відчуття людини нескінченно різноманітні. Існує кілька варіантів класифікації відчуттів. Зазвичай при класифікації використовують наступні критерії:

1) за наявності або відсутності безпосередніх контактів рецептора з подразником, що викликає відчуття;

2) за місцем розташування рецепторів;

3) за часом виникнення в ході еволюції;

4) за модальності (виду) подразника.

Найбільш використовуваною є систематизація, запропонована англійським фізіологом І. Шеррингтоном, який виділив три основних класи відчуттів:

1) екстерорецептівние, що виникають при дії зовнішніх стимулів на рецептори, розташовані на поверхні тіла;

2) інтерорецептівние (органічні), які сигналізують про те, що відбувається в організмі (відчуття голоду, спраги, болю і т.п.);

3) проприорецептивной, розташовані в м'язах і сухожиллях; з їх допомогою мозок отримує інформацію про рух і положення різних частин тіла.

Загальну масу екстерорецептівних відчуттівсхема І. Шеррингтона дозволяє розділити на дистантних (зорові, слухові) і контактні(дотикові, смакові). Нюхові відчуття займають в цьому випадку проміжне становище. Найбільш древній є органічна (перш за все больова) чутливість, потім з'явилися контактні (перш за все, тактильна, тобто дотик) форми. І найбільш еволюційно молодими слід вважати слухові, і особливо зорові, системи рецепторів. Найбільш значними для функціонування людської психіки є зорові (85% всієї інформації про зовнішній світ), слухові, тактильні, органічні, нюхові і смакові відчуття. Особливості зору і слуху будуть детально розглянуті при аналізімеханізмів людського сприйняття. Тепер же ми сконцентруємо увагу на аналізі органічних і тактильних відчуттів.

До органічних відчуттів відносять в першу чергу почуття голоду, спраги, насичення, а також комплекси больових і статевих відчуттів.Почуття голоду з'являється при порушенні харчового центру мозку, розташованого в гіпоталамусі. Електростимуляція цього центру (за допомогою імплантованих електродів туди) викликає у тварин прагнення до безперервного прийому їжі, а руйнування - до відмови від неї, тобто до загибелі від виснаження. Існує також особливий центр насичення, стимуляція якого, навпаки, призводить до невтомному голоду і до безперервного прагненню поглинати їжу (булемія).

Система тактильної чутливості (відчуття тиску, дотику, фактурності і вібрації) охоплює все людське тіло. Найбільше скупчення тактильних клітин спостерігається на долоні, на кінчиках пальців і на губах. Тактильні відчуття рук разом з м'язово-суглобової чутливістю утворюють дотик, завдяки якому руки можуть відображати форму і просторове положення предметів. Тактильні відчуття разом з температурними представляють собою один з видів шкірної чутливості, що дає інформацію про поверхню тіл, з якими безпосередньо контактує людина (гладке, шорстке, липке, рідке і т.п.), а також інформацію про температурні параметри цих тіл і всієї навколишньої середовища.

Сприйняття - це цілісне відображення предметів і явищ об'єктивного світу при їх безпосередньому впливі на даний момент на органи чуття.

Відчуття і сприйняття нерозривно пов'язані один з одним. Сприйняття - результат діяльності системи аналізаторів.

Види сприймань. Відповідно до того, який аналізатор домінує, розрізняють зорові, слухові, дотикові кинестезические, нюхові і смакові сприйняття. З точки зору орієнтації людини в навколишньому світі, особливе значення мають рухові (кинестезические) сприйняття: зорове сприйняття пов'язане з переміщенням очей; в смаковому - велике значення має рух мови і т.п. Рух оточуючих нас предметів ми здатні сприймати завдяки тому, що переміщення відбувається зазвичай на якомусь тлі, це дозволяє сітківці ока послідовно відтворювати відбуваються зміни в положенні рухомих тіл по відношенню до тих елементів, яким чи позаду яких і переміщається предмет. Цікаво, що в темряві нерухомо світна точка здається що рухається (автокінетіческій ефект).

Сприйняття видимого руху визначається даними про просторове положення об'єктів, тобто пов'язане із зоровим сприйняттям ступеня віддаленості предмета і оцінкою напряму, в якому розташований той чи інший предмет.

Сприйняття простору грунтується на сприйнятті величини і форми предметів за допомогою синтезу зорових, м'язових і дотикових відчуттів, а також на сприйнятті об'єму і віддаленості предметів, що забезпечується бінокулярним зором.

Особливу роль у сприйнятті грає осмисленість інформації для сприймає її людини. Людина як розумна істота всьому намагається надати сенс. Він зазвичай сприймає тільки те, що розуміє. Якщо людина раптом почує, що розмовляють стіни, то в більшості випадків він не повірить тому, що стіни дійсно можуть розмовляти, і буде шукати цьому якесь розумне пояснення: наявність сховався людини, магнітофона і т.п., або навіть вирішить, що сам втратив розум. Експериментами встановлено, що осмислені слова розпізнаються істотно швидше і точніше, ніж безглуздий набір букв при їхньому зоровому пред'явленні.

З свідомістю пов'язана вибірковість сприйняття, яка проявляється у переважному виділення одних об'єктів у порівнянні з іншими.

Залежність сприйняття від минулого досвіду, від загального стану психічної діяльності людини і від його індивідуальних здібностейназивається апперцепцією. Розрізняють стійку апперцепції - залежність сприйняття від стійких особливостей особистості (світогляду, переконань, рівня духовності і т.д.) і тимчасову апперцепції, в якій опиняються ситуативно виникаючі психічні стани (емоції, установка і т.д.)