- •Особистість та її розуміння у психології управління.
- •Відчуття і сприйняття у структурі особистості.
- •Пам'ять у структурі особистості.
- •Мислення у структурі особистості.
- •Темперамент у структурі особистості.
- •Характер у структурі особистості. Акцентуації характеру.
- •Здібності у структурі особистості.
- •Емоції і почуття у структурі особистості.
- •Психоаналіз як психологічна школа вивчення особистості.
- •Біхевіоризм як психологічна школа вивчення особистості.
- •Гуманістична психологія як психологічна школа вивчення особистості.
- •Конгітивна психологія як психологічна школа вивчення особистості.
- •13. Гештальтпсихологія як психологічна школа вивчення особистості
- •14. Розвиток особистості
- •16. Особливості проведення лекції
- •17. Семінарські і практичні заняття у вищій школі
- •18. Самостійна робота студентів як розвиток і самоорганізація тих, хто навчається
- •19. Основи педагогічного контролю у вищій школі
- •20. Предмет і завдання психологія управління
- •21. Структура, функції та основні категорії психології управління
- •22. Історія розвитку психології управління
- •23. Сучасний стан та перспективи розвитку психології управління
- •24. Методи досліджень у психології управління
- •25. Постать керівника в історії розвитку суспільства
- •26. Психологія керівництва
- •27. Психологія лідерства
- •28. Проблема статі в управлінні
- •29. Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація.
- •30. Психологічна структура управлінської діяльності.
- •31. Морально-психологічні засади управління
- •32. Соціокультурний контекст управлінської діяльності.
- •33. Етнопсихологічний контекст управ-ї д-сті.
- •34. Функції управління та їх психологічний зміст.
- •35. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.
- •36. Особливості управлінського спілкування
- •37. Спілкування керівника з підлеглими як обмін інформацією
- •39. Ділові переговори.
- •40. Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні.
- •41. Психологічні складові іміджу о-ції.
- •42. Поняття, мета та функції реклами.
- •43. Види реклами.
- •44. Психологія рекламної стратегії.
- •45. Психотехнологія рекламних засобів без зворотного зв’язку.
- •46. Псих особливості добору кадрів.
- •47. Оцінка діяльності персоналу.
- •48. Психологічні особливості освіти, навчання та формування кадрів.
- •49. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату організації.
- •50. Психологічне консультування кадрів в організації.
- •Обгрунтуйте місце психології управління в системі наукового знання.
- •Охарактеризуйте стилі керівництва.
Особистість та її розуміння у психології управління.
Особистість – це індивід із чітко сформованою системою суспільних якостей та світосприйняття.
Найпоширенішими у психологічній науці є поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість», глибоке пізнання яких і феноменів, що вони позначають, допомагає керівнику глибше зрозуміти працівника, виявити комплекс умов, необхідних для наукової організації праці й управління.
Людина - родове поняття, що вказує на причетність істоти до вищого ступеня розвитку живої природи - людського роду; специфічна, унікальна єдність біологічного і соціального; система, в якій фізичне і психічне, природне й соціальне становлять нерозривну єдність.
Психологія вивчає в людині психіку, її розвиток, індивідуально-психологічні особливості. Як істота біологічна людина підпорядкована біологічним і фізіологічним законам, як істота соціальна - є частиною соціуму і продуктом суспільного розвитку.
Якщо поняття «людина» містить у собі всі людські якості незалежно від їх наявності у конкретної людини, то поняття «індивід» характеризує конкретну людину, охоплює притаманні їй психологічні й біологічні властивості.
індивід (лат. individuum - неподільне) - окрема людина, особа в групі або суспільстві, окремий представник людської спільноти.
Сутність індивіда визначає не тілесна окремість, а сукупність духовно-психологічних рис, які становлять його самобутність.
З метою цілісної характеристики окремої людини, її оригінальності, самобутності використовують поняття «індивідуальність», яке виникло ще в античній філософії (Левкіпп, Демокріт) і по-різному тлумачиться різними галузями гуманітарного знання.
Індивідуальність - сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.
Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків з навколишнім світом. Передумовою формування її є задатки. Індивідуальність - це неодмінна і найважливіша ознака особистості.
Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально не повторного.
Особистість - найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Вона представлена соціально зумовленими, психологічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особи, так і для її оточення. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість - основна властивість, уякій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо.
Людина - це складна система, у якій фізичне і психічне, генетично зумовлене і набуте, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність. Саме в громадському житті, в системі суспільних відносин, набуваючи соціальних якостей для самостійної діяльності й активності, для самопізнання і самоствердження в реальній дійсності вона стає особистістю.
Об'єктивною умовою формування особистісних властивостей, якостей, рис характеру людини є система суспільних відносин (економічних, політичних, моральних та ін.), до якої вона належить. Становлення її неможливе поза суспільними відносинами, взаємодією, спілкуванням і діяльністю, активний суб'єкт яких - особистість. Конкретний розгляд особистості, її життєвого шляху, руху в системі суспільних відносин дає змогу розкрити засади, на яких формуються особистісні властивості.
Оригінальність, неповторність особистості як людської індивідуальності - основна передумова формування індивідуального стилю діяльності.
Психологічна наука послуговується такими загальновизнаними положеннями щодо особистості:
- особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному етапі еволюції людської істоти;
- особистість є суб'єктом соціальних відносин і свідомої діяльності;
- особистість - це системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності й спілкуванні;
- важливою складовою особистості є її етнопсихологічний аспект.
Дотепер поняття «особистість» на Сході і Заході трактують по-різному. У європейській культурі, заснованій на християнстві, особистістю вважався святий, праведник, подвижник; у східній культурі про особистість ведуть мову з часів Конфуція, який вважав особистістю «шляхетну людину», яка бере активну участь в управлінні державою, турбується про її благо. У сучасній західній традиції особистість - це насамперед індивідуальність, якій надають перевагу над суспільством. Східна традиція розглядає особистість як людину, яка добровільно віддає себе служінню суспільству.
Індивідуальний стиль діяльності - стійка індивідуально-спедифічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів здійснення певної діяльності.
Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагаються однакової ефективності різними способами. Індивідуальний стиль діяльності може бути оптимальним або неоптимальним з погляду ефективності роботи.
