Самостійна робота
1. Санпропускник повинен бути оснащений всім необхідним для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого: кушетки, шафи для чистої білизни та одягу, бачки для брудної білизни, мочалка, мило, машинка для стрижки волосся, водний термометр, щітки для обробки ванни, спеціально виділений промаркірований інвентар ( відро, швабра, ганчірка для прибирання), гідропульт, достатня кількість дез.растворов.
Приміщення приймального відділення прибирають не рідше 2 р / д вологим методом з використанням дез.растворов (1% розчин хлораміну, 0,5% розчин хлорного вапна).
Прибиральний інвентар після використання замочують на 1 год. В 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна, прополіскують і висушують. Швабру протирають 2 р. дез.раствором.
Після використання стінки ванни добре миють щіткою, змоченою 2% розчином хлораміну. Потім кілька разів обполіскують гарячою водою.
Мочалки після використання кип'ятять у дистильованій воді протягом 30 хв.
Клейонку, поверхня столів 2 р. з інтервалом в 15 хв. протирають серветкою одноразового використання, змоченою 3% розчином хлораміну, потім кілька разів споліскують гарячою водою і висушують.
Металеві шпателі замочують в 1% розчині хлораміну на 1 год., Прополіскують проточною водою і кип'ятять у дистильованій воді протягом 30 хв.
Термометри дезінфікують в 1% розчині хлораміну протягом 30 хв. / 2% розчині перекису водню протягом 80 хв., Промивають водою і витирають серветкою.
Ножиці, бритву, машинку для гоління волосся знезаражують в потрійному розчині протягом 45 хв., Промивають проточною водою і висушують.
2. Посадові обов'язки
Фельдшер:
1. Здійснює прийом пацієнтів, знайомить їх з правилами внутрішнього розпорядку та призначеного режиму у відділенні і контролює їх виконання.
2. Забезпечує інфекційну безпеку (дотримує правила санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму, асептики, правильно зберігає, обробляє, стерилізує і використовує вироби медичного призначення) для пацієнта і медичного персоналу.
3. Здійснює всі етапи сестринського процесу при догляді за пацієнтами (первинну оцінку стану пацієнта, інтерпретацію отриманих даних, планування догляду разом з пацієнтом, підсумкова оцінка досягнутого).
4. Своєчасно і якісно виконує профілактичні і лікувально-діагностичні маніпуляції і процедури самостійно чи призначені лікарем.
5. Асистує при проведенні лікарем лікувально-діагностичних маніпуляцій і малих операцій в амбулаторних і стаціонарних умовах або проводить їх самостійно в межах своєї компетенції.
6. Надає невідкладну долікарську медичну допомогу при гострих захворюваннях, нещасних випадках і різних видах катастроф з наступним викликом лікаря до пацієнта чи напрямком його в найближчий лікувально-профілактичний заклад.
7. Повідомляє лікаря або завідуючого, а в їх відсутність черговому лікарю про всі виявлені важкі ускладнення і захворюваннях пацієнтів, ускладненнях, що виникли в результаті проведення медичних маніпуляцій або у випадках порушення внутрішнього розпорядку, що виходять за межі його компетенції.
8. Проводить найпростіші лабораторні дослідження (сечі на білок, цукор, визначення гемоглобіну і швидкості осідання еритроцитів - ШОЕ) і оцінює їх результати.
9. Вводить лікарські препарати, протишокові засоби (при анафілактичному шоці) хворим за життєвими показаннями (при неможливості своєчасного прибуття лікаря до пацієнта) відповідно до встановленого порядку дій при певних станах хворого.
10. У присутності лікаря і під його контролем виробляє переливання крові та призначену лікарем інфузійну терапію.
11. Застосовує консервативні методи лікування хворих, проводить лікувальні процедури.
12. Визначає показання для госпіталізації, організовує транспортування хворих і постраждалих.
13. Проводить експертизу тимчасової непрацездатності пацієнта або особи, яка здійснює догляд за хворим.
14. Призначає відповідне лікування, виписує рецепти на лікарські препарати з використанням довідкової літератури.
15. Організовує лікування та медичний догляд на дому.
16. Здійснює організацію і проведення диспансерного спостереження за різними групами населення (дітьми, підлітками, вагітними жінками, учасниками та інвалідами воєн, пацієнтами, що перенесли гострі захворювання, пацієнтами, що страждають хронічними захворюваннями, ін.).
17. Організовує і проводить протиепідемічні заходи у вогнищі інфекційного захворювання.
18. Організовує і проводить профілактичні щеплення дітям і дорослим.
19. Забезпечувати правильне зберігання, облік і списання лікарських препаратів, дотримання правил прийому ліків пацієнтами.
20. Проводить відбір матеріалу для бактеріологічних досліджень відповідно до захворювання або призначеннями лікаря.
21. Навчає членів сім'ї організації безпечного середовища для пацієнта. Здійснює догляд і навчання членів родини в період хвороби і реабілітації пацієнта.
22. Роз'яснює пацієнту способи і порядок підготовки до лабораторних, інструментальних та апаратних досліджень.
23. Веде затверджену медичну обліково-звітну документацію.
24. Проводить санітарно-освітню роботу по зміцненню здоров'я і профілактики захворювань, пропаганди здорового способу життя.
3. В своїй роботі приймальне відділення повинно керуватися наказами та інструкціями затвердженими МОЗ України, УОЗ облдержадміністрації. Штати приймального відділення та нормативи їх навантаження повинні бути сформовані згідно наказу МОЗ України від 23.02.2000 року №33 “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”. Згідно наказу УОЗ №522 від 28.11.2003року в приймальному відділенні має бути запас медикаментів та медичного інвентаря для надання допомоги при надзвичайних ситуаціях розрахований на 50 чоловік.
4. Распределение работ в ЦСО Медсестри ЦСО закріплюються за структурними подраз¬деленіямі і виконують з отриманими для стерилізації інструментами всі операції (за винятком стерилізації), несуть відповідальність за правильне і якісне виполне¬ніе всіх етапів технології стерилізації, а також матеріаль¬ную відповідальність за збереження інструментів.
Роботу на стерилізаторах, мийних, перчаточних маші¬нах доцільно закріпити за окремими співробітниками. Крім того, кожен співробітник у певних ситуаціях мо¬жет підключатися для роботи на суміжних ділянках для заме¬ни основного на цій ділянці співробітника. Радою бригади завчасно складається список додаткових робочих ділянок, закріплених за кожним співробітником. При отсут-наслідком основного співробітника дублер без додаткових рас¬поряженій приймає роботу відсутнього співробітника на себе.
5. Методи стерилізації
Стерилізація здійснюється фізичними методами: парова, повітряна, Гласперленовий (в середовищі нагрітих скляних кульок), радіаційна, із застосуванням інфрачервоного випромінювання, і хімічними методами: розчини хімічних засобів і гази (табл. 3). В останні роки застосовується озонова (стерилізатор С0-01-СПБ) і плазмова стерилізація (установка «Стеррад»), використовуються установки на основі окису етилену, парів формальдегіду. Вибір методу стерилізації виробів залежить від їх стійкості до методів стерилізаційного впливу.
Переваги та недоліки різних методів стерилізації представлені в таблиці.
Контроль якості стерилізації є одним з найбільш важливих заходів. Фізичний метод контролю роботи стерилізаторів полягає у вимірюванні таких параметрів, як температура, тиск і час стерилізації. Будь-яке відхилення від стандартних режимів стерилізації є сигналом для оператора про ймовірне збої апаратури. Хімічний метод контролю полягає в реєстрації зміни кольору або фізичних властивостей індикаторів, що використовуються для контролю часу експозиції та умов стерилізації. Найбільш важливим методом контролю якості стерилізації є біологічний метод. Центри з контролю і профілактики захворювань рекомендують проводити контроль роботи парових стерилізаторів в стаціонарах як мінімум 1 раз на тиждень. Як біологічних індикаторів в повітряних стерилізаторах використовуються суперечки Bacillus stearothermophilus, в газових стерилізаторах - суперечки Bacillus subtilus (біовари niger або globigii). Споровий біологічний контроль необхідно проводити при кожному завантаженні стерилізатора «критичними» предметами. Критичні інструменти і судинні катетери не повинні використовуватися до отримання негативного результату спорового тесту. В ідеалі зона зберігання стерильних предметів повинна знаходитися поруч зі стерилізаційної, при цьому стерильні вироби повинні бути захищені від пилу, вологи, комах, паразитів, перепадів температури і вологості. Стерильні вироби повинні бути розкладені таким чином, щоб захистити упаковку від пошкоджень, зламів, здавлення і проколів. «Термін придатності» називається час, протягом якого вироби зберігають стерильність. За різними даними, термін придатності вимірюється від 2 днів до невизначеного часу, проте в більшості досліджень не враховувався тип пакувального матеріалу та умови зберігання. Втрата стерильності залежить від умов зберігання і практично не залежить від часу. Для транспортування стерильних інструментів в операційну та інші відділення стаціонару необхідно забезпечити додаткове покриття, що захищає від пилу, яке можна легко видалити перед входом в чисту зону.
Всі вироби перед стерилізацією піддаються передстерилізаційним очищенню.
При стерилізації фізичними методами (паровим, повітряним) вироби, як правило, стерилізують упакованими в пакувальні матеріали, дозволені в установленому порядку до промислового випуску та застосування в Росії. При паровому методі можуть застосовуватися стерилізаційні коробки без фільтрів і з фільтром. При повітряному методі, а також при паровому і газовому методах допускається стерилізація інструментів у неупакованому вигляді.
6. Основні положення з техніки безпеки при роботі з паровим стерилізатором
До роботи з паровим стерилізатором допускаються особи, що досягли 18 років і мають посвідчення про здачу техмінімуму і експлуатацію парового стерилізатора даного типу.
Щоденно в кінці кожної робочої зміни необхідно протерти внутрішню поверхню стерилізаційної камери вологою полотняною ганчіркою, а потім сухою з тим, щоб видалити утворений накип на поверхні стерилізаційної камери. До наступної зміни двері стерилізаційної камери повинні бути трохи прочиненими.
Регулярно після 4—5 циклів стерилізації при тиску потрібно піднімати шток запобіжного клапана для запобігання прикіпання клапана.
При забрудненні водовказівного скла необхідно відкрити гайку і почистити його.
Забороняється:
1. експлуатувати стерилізатор без заземлення;
2. залишати стерилізатор без нагляду в робочому стані;
3. експлуатувати стерилізатор при несправних манометрах, а також після закінчення терміну їх придатності;
4. пускати пару в камеру при неповністю закритому затворі;
5. експлуатувати стерилізатор при несправному або невідрегульованому запобіжному клапані;
6. відчиняти двері стерилізаційної камери при тиску в ній;
7. здійснювати ремонт стерилізатора при тиску в парогенераторі, стерилізаційній камері, трубопроводі;
8. здійснювати ремонт електрообладнання, яке знаходиться під напругою;
9. експлуатувати стерилізатор при відчинених дверях електрошафи;
10. здійснювати ущільнення дверей стерилізаційної камери при наявності в ній тиску пари;
11. експлуатувати стерилізатор, якщо осьовий люфт притиску відносно ґвинта становить 0,75 мм.
Категорично забороняється експлуатувати стерилізатор, який має надмірний знос різьби ґвинта і притиску.
7. 2.2.Санітарно-протиепідемічний режим терапевтичного відділення Санітарний стан терапевтичного відділення передбачає наступне: кожному хворому окреме ліжко, застелене чистою білизною; чиста натільна білизна; тумбочка біля ліжка; при необхідності – окремо поїльник, підкладне судно або сечоприймач; певне обладнання палати; освітлення палати (вдень – сонячне проміння, у вечері – люмінесцентні лампи або електричні лампи з матовим плафоном); вентиляція приміщення (не менше 3–4 разів на добу шляхом провітрювання або застосування кондиціонеру); опалення (оптимальна температура влітку 22–24 ºС, узимку – 20–21ºС, застосування центрального опалення). Санітарно-гігієнічний режим палати. Необхідне забезпечення нормальних умов перебування хворих у палатах. Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими. Для окремих тяжкохворих виділяють окремі палати. Стіни покривають олійною фарбою світлих тонів, підлогу – лінолеумом. На одне ліжко має виділятися в палаті 6,5-7,5 м2 площі, висота палати має бути не менш 3,5 м. Вікна повинні бути великих розмірів і виходити на південь або південний схід, щоб якомога більше світла проникало в палату. Крім загального освітлення, мають бути індивідуальні настільні лампи і чергове нічне освітлення. Температура повітря повинна бути 18-20 ˚С і забезпечуватись паровим або водяним опаленням. Вентиляція прийнята приточно-витяжна, краще за допомогою кондиціонерів. Доповняють вентиляцію шляхом провітрювання через фрамуги і квартирки вікон. Ліжка хворих мають бути металеві або дерев’яні з гладенькою поверхнею, для тяжкохворих – функціональні ліжка. У палаті крім ліжок повинен бути один загальний стіл, шафа для лікарняного одягу, холодильник для зберігання продуктів, умивальник, тумбочки, табурети. Послідовність дій при виконанні санітарно-гігієнічного режиму
Хворим змінює постільну і натільну білизну сестра-господарка в денний час, у нічний – санітарка або палатна медична сестра.
Змінюйте білизну 1 раз в 7-10 днів, а тяжкохворим – в міру необхідності після миття хворого під душем або після часткової обробки шкіри.
Брудну білизну в палаті помістіть в клейончастий мішок, зберігайте її до відправки у пральню в спеціально відведеному приміщенні в баках з кришками.
Сестра-господарка одягає фартух, гумові рукавички і маску, потім проводить сортування брудної білизни, складає її в клейончастий мішок і відправляє у пральню лікарні на каталці.
В пральні білизну дезінфікують замочуванням в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна протягом 30 хв. Потім білизну перуть із кип’ятінням.
Фартух, каталку дезінфікують за допомогою 1% розчину хлораміну шляхом двохразового протирання, а гумові рукавички, клейончастий мішок занурюють на 30 хв. в 1% розчин хлораміну.
Після виписування хворого постільні приналежності (матрац, подушку, ковдру) здають у дезінфекційну камеру, де знезаражують парою, що вільно надходить, температурою 80 ˚С протягом 30 хв., а ліжко двічі протирають дезінфікуючим розчином, потім – зволоженою водою полотниною.
Дезінфекційний режим у відділенні передбачає систему заходів, спрямованих на знищення збудників хвороб та створення умов, що перешкоджають їх поширенню в навколишньому середовищі. Дезінфекція – це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів, а також гризунів та комах, що є їх переносниками. ^ Види дезінфекції: Вогнищева – проводиться у вогнищі інфекційного захворювання при наявності відомого джерела інфекції (хворого, мікробоносія, або реконвалесцента). Може бути:
поточною, яка проводиться весь час, поки у вогнищі залишається джерело інфекції. Її мета запобігти розсіюванню збудника у навкіллі та по можливості знищити його відразу після виділення від джерела інфекції. Проводиться силами населення (вдома), або медперсоналу (в лікувально-профілактичному закладі);
заключною, яка проводиться у вогнищі після того, як з вогнища вибуває джерело інфекції. Її мета остаточно знищити збудника у вогнищі інфекції та найбільш повно знезаразити об’єкти, які могли бути інфіковані мікроорганізмами. Заключна дезінфекція відповідно до заходів є більш поширеною. Проводиться силами медперсоналу, в тому числі і санітарної служби, або силами населення.
Профілактична – проводиться відносно постійно, коли джерело інфекції невідоме, але існують реальні умови, що воно може в будь-який час тут з’явитися. Її мета попередити виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань та накопичення збудників у навколишньому середовищі. Може бути:
плановою, яка проводиться весь час незалежно від епідемічної ситуації
за епідемічними показниками, проводиться при наявності загрози виникнення та розповсюдження інфекційного захворювання.
8. До молодшому медичному персоналу відносять молодших медичних сестер, сестер-господарок і санітарок. Молодша медична сестра (сестра з догляду за хворими) допомагає палатної медичної сестри в догляді за хворими, проводить зміну білизни, забезпечує утримання в чистоті й охайності самих хворих і лікарняних приміщень, бере участь у транспортуванні хворих, стежить за дотриманням пацієнтами лікарняного режиму. Сестра-господиня займається господарськими питаннями, отримує і видає білизна, миючі засоби та прибиральний інвентар і безпосередньо контролює роботу санітарок. Санітарки: коло їхніх обов'язків визначається їх категорією (санітарка відділення, санітарка-буфетниця, санітарка-прибиральниця і ін.). Загальні обов'язки молодшого медичного персоналу: 1. Регулярне вологе прибирання приміщень: палат, коридорів, місць загального користування та ін. 2. Надання допомоги медичній сестрі у здійсненні догляду за хворими: зміна білизни, годування тяжкохворих, гігієнічне забезпечення фізіологічних відправлень тяжкохворих - подача, прибирання та миття суден і мочепріёмніков та ін. 3. Санітарно-гігієнічна обробка хворих. 4. Супровід хворих на діагностичні та лікувальні процедури. 5. Транспортування хворих.
9. Оформлення вимоги-накладної на одержання ліків з аптеки
1. Лікар під час щоденного огляду хворих призначає в листку лікарських призначень лікарські препарати, їх дози, кількість приймань та шляхи введення.
2. Палатна медична сестра щоденно робить вибірку з листка лікарських призначень. Відомості про призначені хворому ін´єкції вона передає в процедурний кабінет.
3. Перелік і кількість усіх призначених лікарських препаратів палатні та процедурні сестри передають старшій медичній сестрі відділення.
4. Старша медична сестра видає на відділення із запасу ліки, а якщо якихось бракує, то на основі отриманих даних вона виписує вимогу-накладну на одержання цих ліків з аптеки.
5. Вимогу-накладну на наркотичні анальгетики та отруйні речовини (не більше триденного запасу) старша медична сестра виписує в чотирьох примірниках латинською мовою. На вимогах-накладних обов´язково повинен стояти штамп лікувального закладу, підпис головного лікаря, кругла печатка.
6. Спирти та спиртові розчини виписує і оформляє старша медична сестра так само, як і наркотичні анальгетики.
7. Екстемпоральні, готові лікарські форми, предмети догляду за хворими, перев´язувальний матеріал виписують та оформляють у трьох примірниках.
8. При заповненні бланків слово "Накладна" закреслюють і зазначають: у графі "Найменування товару" — назва препарату, форма випуску; у графі "Одиниця виміру" — одиниця виміру (кг, г, м, штук, коробок, ампул); у графі "Потрібна кількість" — кількість ліків, яка необхідна для відділення. Графи "Видана кількість", "Ціна", "Сума" заповнює провізор аптеки.
9. Під час одержання ліків з аптеки старша медична сестра ставить свій підпис у графі "Одержав", провізор — у графі "Видав".
Лікарські препарати для відділення стаціонару відпускають з аптеки в оригінальній заводській чи аптечній упаковці. Старша медична сестра, отримавши лікарські препарати, зобов´язана перевірити їх відповідність вимозі-накладній.
10. Якщо з відділення в аптеку потрібно здати невикористаний препарат, то у вимозі-накладній закреслюють слово "Вимога". Накладну оформляють так само, тільки в графі "Одержав" ставить підпис провізор, а в графі "Відпустив" — старша медична сестра.
Категорично забороняється отримувати препарати з аптеки допоміжному персоналу (санітаркам, водіям).
За наказом головного лікаря в лікувальному закладі призначається фармацевт-провізор, який централізовано організовує замовлення ліків в аптеці для всіх відділень, отримує видані ліки з аптеки і видає їх у відділення відповідно до вимоги.
Під наглядом і за відповідальністю фармацевта-провізора у стаціонарі виділяється приміщення, де за наказом головного лікаря зберігається п´ятиденний недоторкуваний запас наркотичних анальгетиків, медикаментів, спирту, перев´язувального матеріалу, який з часом замінюють свіжими лікарськими препаратами.
Зберігання ліків у відділенні
1. У процедурному кабінеті зберігають медикаменти для парентерального введення в шафі з позначкою "Ін´єкційні". В одне гніздо складають антибіотики, у друге — вітаміни, у третє — аналь-гетики і т. д.
2. Так само зберігають медикаменти для ентерального застосування в окремій шафі або на окремих поличках шафи.
3. У місцях зберігання лікарських препаратів повинні витримуватися температурний і світловий режими. Настої, відвари, емульсії, сироватки, вакцини, органопрепарати, розчини, що містять глюкозу, мають зберігатися лише в холодильниках (4 — 8 °С).
4. Препарати з різким запахом (камфора, лізол, йодоформ) зберігають окремо, щоб їхній запах не поширювався на інші препарати.
5. Окремо зберігають вогненебезпечні речовини: спирт, ефір, бензин, а також перев´язувальний матеріал, шприци, системи, голки.
6. Спиртові та ефірні розчини, настої, екстракти зберігають у флаконах із добре притертим корком, оскільки спирт та ефір випаровуються і ліки стають більш концентрованими.
7. Мікстури зберігають до 3 діб, відвари, настої, слизи - 2 доби.
8. Стерильні розчини, виготовлені в аптеці і закупорені корками під обкатку, зберігають 10 діб. Стерильні розчини, закупорені під обв´язку,— 3 доби.
Якщо протягом дозволеного терміну приготовлені стерильні розчини не були використані, їх виливають навіть за відсутності ознак непридатності (зміни кольору, появи осаду).
10. Розвантажувальні (контрастні) дні
Розвантажувальні дні призначають для поліпшення обміну речовин і виведення шлаків. їх призначають на 1—2 дні 2—4 рази на місяць, залежно від захворювання. Для таких захворювань, як ожиріння, подагра, розвантажувальні дні необхідними. Вони значно підвищують ефект лікування і поліпшують загальний стан хворого.
Призначають молочний день (6 склянок молока по 1 склянці через 2 год, починаючи з 9 до 19 год); яблучний день (1,5 кг яблук очищають і споживають 5 разів на день по 300г); морквяний день (1,5 кг моркви, подрібненої на тертушці, розподіляють на 5 споживань по 300 г); сирний день (600 г сиру розподіляють по 200 г та споживають З рази на день). Можна додати до кожної порції 100 г кефіру.
В організації харчування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, беруть участь як медичні працівники, так і працівники харчоблоку. У стаціонарах доцільніше організовувати 5-разове харчування пацієнтів.
О 8.00 год п'ють чай з бутербродом (батон і масло) для того, щоб натще не вживати всередину ліки;
о 9.00 год — сніданок;
о 13.00 год — обід;
о 18.00 год — вечеря.
На ніч пацієнтам дають склянку кефіру.
Загальне щоденне керівництво харчуванням хворих у великих стаціонарах здійснює лікар-дієтолог (в небольших больничных учреждениях — диетсестра), який відповідає за правильне складання і застосування лікувальних дієт. Лікар-дієтолог, крім того, надає консультативну допомогу лікарям відділень, яка стосується найбільш оптимального вибору дієти лікувального харчування
Безпосереднє керівництво роботою харчоблоку (контроль якості продуктів, закладка їх, виготовлення їжі, доправлення у відділення та ін.) покладається на дієтсестру лікарні.
Лікар, який проводить обстеження і лікування хворого, призначає дієту і записує в листок лікарняних призначень. Палатна медична сестра, проверяя лист назначений, ежедневно складає палатний порційник, де вказує загальну кількість хворих, а потім проставляє номер палати, прізвища та ініціали хворих, яким призначено відповідну дієту. Сведения о пациентах, выписавшихся из отделения, в порционник не включаются. На пациентов, поступивших в различные лечебные отделения больницы вечером и ночью, порционник составляет дежурная медицинская сестра лечебного отделения. На основі палатного порційника старша медична сестра відділення складає порційну вимогу, в якій вказує назву відділення, дату, загальну кількість хворих та кількість хворих відповідно до кожної дієти. Порційну вимогу подають на харчоблок попередньо за добу, а в разі наступних вихідних чи святкових днів — попередньо за 2 чи за 3 доби. Лікар-ординатор перед вихідними чи святковими днями попередньо проставляє відповідну дієту хворим. Підписує порційну вимогу завідувач відділення, старша медична сестра відділення та старша медична сестра приймального відділення, яка фіксує кількість поданих хворих на харчоблок і в разі госпіталізації пацієнтів у відділення стаціонару у вечірній та нічний час вранці наступного дня подає додаткову порційну вимогу на харчоблок лікарні. Медична дієтсестра (лікар-дієтолог) складає меню-порційник для всієї лікарні, де вказує: номер дієти, назву приготованої страви, кількість пацієнтів кожного відділення, які отримують дану страву, витрату необхідних інгредієнтів для виготовлення однієї порції і всіх порцій відповідної страви, вихід готової страви (у грамах чи мілілітрах) на одну порцію.
При складанні меню-порційника дієтсестра керується запропонованими картками-меню для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів. Различают групповое питание по назначенной диете и индивидуальное. Индивидуальная диета назначается, если у пациента отсутствует аппетит или имеется аллергия на какие-либо продукты, а также имеется истощение, сопутствующее основному заболеванию. При этом из стандартного стола исключают одни, и вводят другие блюда. Иногда необходимо ежедневно составлять меню на следующий день, учитывая вкусы пациента и медицинские показания, например, ослеоперационный период.
Оптимальной является централизованная система приготовления пищи, когда в одном помещении больницы приготавливается пища для всех отделений, а затем доставляется в каждое отделение в маркированных теплоизолирующих емкостях. Після приготування страв відповідно до дієт лікар-дієтолог або черговий лікар стаціонару знімає пробу, записує дані в бракеражний журнал, дає письмовий дозвіл на видачу у відділення готових страв.
Доправляють приготовану їжу у промаркованому емальованому посуді (1-а страва, 2-а страва, 3-я страва) якомога швидше і зразу ж здійснюють роздачу їжі. В буфетной (раздаточной) каждого отделения больницы имеются специальные плиты (мармиты), обеспечивающие подогрев пищи паром в случае необходимости, так как температура горячих блюд должна быть 57—62°С, а холодных — не ниже 15°С. Раздача пищи осуществляется буфетчицей и палатной медицинской сестрой в соответствии с данными палатного порционника. Перед раздачей пищи для предупреждения передачи ВБИ буфетниця-роздатчиця мое руки и надягає спецодяг для роздачі їжі (халат, маркированный ≪Для раздачи пищи≫). Їжу видає хворим згідно з призначеною їм дієтою. Відпрацьований посуд звільняє від залишків їжі, знежирює, дезінфікує, ретельно промиває чистою водою і висушує. За наявності використовують також посудомийні машини.
Прибирання приміщень (роздавальні, їдальні) буфетниця-роздатчиця здійснює у спеціально виділеномудля цоьго спецодязі. Для доправлення їжі також повинен бути виділений спецодяг. Роздавати їжу, мити використаний посуд санітаркам не дозволяється, тому що вони мають пряме відношення до подачі суден, прибирання приміщень, у тому числі й туалетів.
Згідно з планом санітарно-протиепідемічних заходів лікувального закладу, узгодженого з місцевою СЕС, буфетниця проходить через певний проміжок часу обстеження.
11. Дієта №1 (основна) Показання до застосування: гострі захворювання верхніх відділів травного каналу, які тривають протягом 1— 3 міс., або хронічні захворювання, що загострилися (езофагіт), гастрит з підвищеною або нормальною кислотністю, дуоденіт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі помірного загострення. Мета призначення. Сприяння загоюванню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, ліквідації запальних процесів у верхніх відділах травного каналу. Виключаються страви, що довго затримуються в шлунку та подразнюють його (тваринні жири. рослинна клітковина), стимулятори шлункової секреції, гострі страви, прянощі, міцні бульйони, гриби, бобові, кава, шоколад, какао. Обмежуються: кухонна сіль, молочнокислі продукти. Режим харчування. Дієта передбачає харчування 6— 7 разів на день через кожні 2—3 год. дробленими порціями. Більша кількість їжі припадає на 1-й, 2-й сніданок та обід. Страви повинні бути механічно подрібненими, вареними, протертими, пареними. Рекомендовані продукти харчування та страви: слизисті супи з круп (вівсяної, гречаної, рисової, манної), молоко, вершки, свіжа нежирна сметана, яловичі, телячі, рибні парові котлети, тефтелі, протерті каші, варені яйця, киселі з ягід та фруктів, розведені соки з них, хліб білий учорашньої випічки.
Дієта № 5 Показання до застосування: хронічний гепатит з доброякісним перебігом та прогресуючий вірусний гепатит у період одужання хворого, цироз печінки в стадії компенсації, гострий гепатит у період одужання хворого, хронічний холецистит у стадії загострення, жовчнокам'яна хвороба. Мета призначення. Сприяння відновленню порушених функцій печінки, стимуляція процесів утворення та виділення жовчі. Виключаються смажені та жирні страви, що містять у своєму складі важкі для перетравлювання продукти неповного розщеплення жирів (акролеїни та альдегіди), сильні стимулятора секреції шлунка та підшлункової залози (молоко, кава, какао, шоколад, гриби, щавель, шпинат, соки, ягоди, особливо чорна смородина), екстрактивні речовини, прянощі, тугоплавкі жири, продукти, багаті на холестерин та пурини (вим'я, нирки, печінка, щавель, шпинат). Режим харчування. Дроблене харчування 5—б разів на день, останнє приймання їжі не пізніше як за 3 год. до сну (бажано — кефір, ацидофільне молоко з нежирним печивом) . Рекомендовані продукти харчування та страви: багато солодких продуктів (мед, варення, мармелад, зефір, пастила), білий хліб учорашньої випічки, сухарі з білого хліба, супи круп'яні на овочевому відварі, нежирне варене м'ясо або парові котлети з нього, нежирна варена риба або парові котлети з неї, кисломолочні продукти, сири, напіврідкі каші (гречана, вівсяна), варені овочі, печені яблука; киселі з фруктів та ягід, відвар шипшини, варені яйця.
Дієта № 4 Показання до застосування: гострий ентерит, гострий коліт, хронічний ентероколіт, щозагострилися, дизентерія в гострому періоді, що супроводжується проносами. Мета призначення. Значне механічне, хімічне та термічне оберігання тонкої та товстої кишок. Виключаються продукти, що подразнюють кишки, посилюють їх перистальтику та бродильні процеси в них: свіже молоко, вершки, сметана, сухі фрукти, ягоди, соки з них, овочі, багаті на рослинну клітковину (капуста, буряк, морква, щавель), макаронні вироби. Обмежуються цукор, варення, вершкове масло. Режим харчування. Дроблене харчування 5—7 разів на день. Протипоказана холодна їжа, а також надто гаряча. Рекомендовані продукти харчування та страви: сухарі з білого хліба, супи на знежиреному м'ясному або рибному бульйоні з додаванням слизистих відварів (рисового, вівсяного), слизисті каші (рисова, вівсяна, гречана, манна), парові м'ясні та рибні тефтелі, котлети, варені яйця,киселі.
Дієта № 7 Показання до застосування: гострий нефрит у період загострення, хронічний нефрит з незначними змінами в осаду сечі, гіпертонічна хвороба зі змінами у нирках. Мета призначення. Оберігання функцій нирок, нормалізуючий вплив на артеріальний тиск та набряки. Режим харчування. Дроблене харчування 5—7 разів на день. Протипоказані надто холодні та гарячі страви. Виключаються гострі блюда, м'ясний та рибний бульйони, прянощі, кава, какао, шоколад, бобові, смажене м'ясо, риба. Обмежуються кухонна сіль до 3—5 г на добу, рідина до 800—1000 мл, вершки, сметана, білки—до 140г. Рекомендовані продукти харчування та страви: супи вегетаріанські з овочів та круп, парові котлети з телятини або курятини, овочі варені, вінегрети, каші (гречана, вівсяна, манна), мед, варення, виноград, молоко, молочнокислі продукти, сири.
Дієта № 10 Показання до застосування: хвороби серця з недостатністю кровообігу II—III ступеня, інфаркт міокарда в гострій та підгострій стадіях, мозковий інсульт. Мета призначення. За допомогою різкого обмеження вживання кухонної солі та збагачення дієти солями калію вплив на порушені функції серця, зменшення набряків, покращання функції нирок. Режим харчування такий, як у дієті № 10. Виключаються повністю кухонна сіль, а також ті продукти, що й у дієті № 10. Обмеження ті, що й у дієті № 10. Рекомендовані харчові продукти та страви: все у протертому вигляді, варене, парене, тушковане. Дотримуватися чергування дієти, подібної до дієти № 10, з розвантажувальними днями (молочними, фруктово-ягідними).
12. Лікувальне харчування базується на таких принципах:
1) щадний принцип — принцип оберігання хворої системи або органа. Мається на увазі фізичне, механічне, хімічне оберігання.
Фізичне оберігання означає насамперед певний температурний режим страв. Температура гарячих страв повинна становити 55—65 °С, холодних — 10—15 °С. Наприклад, хворим на виразкову хворобу з небезпекою кровотечі призначають холодні та ледь теплі страви. Хворим у період наростання гарячки треба часто давати гарячі напої. Слід дотримуватись також певного оброблення страв. Наприклад, хворим із захворюваннями травного тракту протипоказані смажене м'ясо, риба; ці продукти показані їм тільки у відвареному вигляді або у вигляді парових котлет.
Механічне оберігання — певне подрібнення страв, тобто певне кулінарне оброблення, виходячи з хвороби. Це також має велике значення для лікування й одужання хворого. Наприклад, для хворого в перші дні після операції резекції шлунка обов'язковим є значне механічне подрібнення їжі (слизисті каші, перетерті супи), що є чинником, який сприяє видужуванню пацієнта. Не можна давати грубу їжу хворим з виразковою хворобою шлунка в стадії загострення, з проносами, із запаленням підшлункової залози. А хворим із атонією кишок, холециститом, що виник на підґрунті застою жовчі, слід давати більш грубу, багату на клітковину їжу.
Хімічне оберігання. Хімічно щадну дієту призначають насамперед хворим із захворюванням травного тракту з метою:
а) зменшення хімічного подразнення запаленої слизової оболонки травного тракту або при наявності ерозії та виразок;
б) зменшення або збільшення секреторної функції травних залоз;
в) зменшення або збільшення моторної функції шлунка або ки- щок. Наприклад, щоб не спричинити хімічного подразнення виразки шлунка, з дієти такого хворого вилучають кислі, гострі страви, прянощі, м'ясні відвари. Але слід пам'ятати, що тривале оберігання може призвести до негативних наслідків: зниження функцій хворого органа і розвитку авітамінозу; виникнення звичайних закрепів тощо. Тому щадну дієту необхідно призначати тільки у період гострого захворювання або при загостренні хронічного. При цьому треба пам'ятати, що переходити від щадної дієти до звичайної слід поступово, знімаючи ті чи інші обмеження (наприклад, від дієти № 1а до № 1б і до № 1);
2) принцип коригування базується на збалансованості харчування щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, уведення рідини. Наприклад, виснажені пацієнти, хворі на анемію, хворі, що одужують після тяжких інфекційних хвороб, потребують більшої від звичайної кількості білків; хворим на гострий гломерулонефрит, який супроводжується явищем ниркової недостатності, добова кількість білків зменшується до 40 г.
Але слід запам'ятати, що, якщо хворий протягом тривалого часу одержує менше ніж 1 г білка на 1 кг маси тіла за добу, можуть виникнути явища тяжкого білкового голодування організму. У хворих з порушенням вуглеводного обміну (наприклад при цукровому діабеті) кількість складних вуглеводів у денному раціоні повинна бути суворо обмеженою, а прості вуглеводи взагалі виключають з харчування.
Хворим із запальними захворюваннями жовчного міхура та жовчновивідних шляхів, захворюваннями печінки обмежують кількість жирів, а частку вуглеводів у денному раціоні, навпаки, збільшують. Хворим на панкреатит обмежують білки тваринного походження, білки молочнокислих продуктів і жири.
При захворюваннях нирок, серця, гіпертонічній хворобі, набряках обмежують вживання кухонної солі та рідини. Уведення рідини збільшують при отруєннях, зневодненні організму (пронос, нестримне блювання).
Важливе значення має врахування енергетичної цінності харчового раціону, яке залежить від таких чинників:
а) виду захворювання, наприклад, хворому після тяжкого, виснажливого захворювання, у гарячковий період хвороби, дуже схудлим хворим треба призначати таку дієту, щоб енергетична цінність її набагато перевищувала енерговитрати хворого. Хворі з ожирінням одержують дієту, енергетична цінність якої є значно меншою, ніж енерговитрати; хворі літнього та старечого віку також потребують меншої енергетичної цінності харчування;
б) загального стану хворого та його фізичної активності.
Хворі, які перебувають на ліжковому режимі, потребують харчування меншої енергетичної цінності;
в) дотримання певного режиму харчування. Режим харчування охоплює дотримання певних проміжків між годуванням хворого залежно від захворювання та загального стану хворого. Взагалі у стаціонарах прийнято три-чотириразове харчування. Але з цього правила є винятки. Наприклад, хворі з гарячкою потребують шести-, семи-, восьмиразового харчування; 5—6 разів на день треба годувати хворих на виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки.
Загальноприйняте чотириразове харчування передбачає певний розподіл кількості добового раціону. Перший сніданок становить ЗО %, другий — 10 %, обід — 40 %, вечеря — 20 % добового раціону Таким чином, проміжок між споживанням їжі при такому режим становить 3—4 год.
Годувати хворих треба в один і той самий час, щоб створювався умовний рефлекс, а у зв'язку з цим поліпшувались апетит, перетравлювання їжі, засвоєння поживних речовин.
Слід пам'ятати, що безладне харчування протягом доби, особливо з одноманітним перевантаженням шлунка у післяобідні та вечірні години, знижує засвоюваність їжі, веде до захворювань органів травлення (жовчнокам'яної хвороби, панкреатиту, виразкової хвороби),
Білкові продукти дають хворим тільки у першу половину дня, на вечерю давати тваринні білки не бажано, тому що вони погано перетравлюються, а продукти їхнього розкладання збуджують нервову систему, погіршують сон.
Хворі з гарячкою можуть харчуватись нерегулярно, споживати їжу не тільки вдень, а й вночі, а також у ті години, коли прокидаються від забуття або опритомнюють;
г) мають значення також естетичне оформлення страв, створення спокійного оточення під час годування хворого;
3) принцип заміщення. Він означає, що у разі потреби хворому вводять ті речовини, яких в організмі бракує, що стало причиною виникнення захворювання. Сюди належать продукти, багаті на вітаміни, призначають при авітамінозі, харчові білки, що призначають хворим, причиною хвороби, яких стало тривале "лікувальне" голодування.
Лікувальне голодування
Лікувальні голодування поділяють на:
1) короткотривалі (1-3-5-7-денні);
2) довготривалі (4-5-6-тижневі);
3) повні,під час яких п’ють тільки мінеральну воду (негазовану) або трав’яний чай;
4) половинчасті, котрі полягають у прийнятті фруктових чи овочевих соків (так званих “зелених соків”) і молока.
Спеціалісти з “лікування голодом” підкреслюють, що терапія повинна передбачати два етапи:
* спавжнє голодування;
* відбудову.
Довготривалі голодування,справді діють краще,але з огляду на пов’язаний з ними ризик мають застосовуватись тільки під наглядом досвідчених спеціалістів. Під час голудування можна пити чисту воду з лимонним соком у кількості 1,5-2 л на день і щодня або через день обов’язково ставити клізму (0,5 л).
Помітних лікувальних результатів можна досягти, застосовуючи 5-7-денні голодування, проте з попердньою лікарською консультацією, причому надмірно худим людям голодувати не радимо. Однак раз на тиждень голодувати може кожний без шкоди для здоров’я,влаштовуйте собі “фруктові дні”, “овочеві дні” чи “дні зелених соків”.
Перебіг голудування може бути досить різноманітним. Почуття голоду звичайно зникає між 3-м та 5-м днями посту (не плутати з апетитом непоміркованих в їжі людей). У першому випадку зникають набряки, що виявляється в полегшеному виділенні сечі, а підвищений тиск знижується до норми. Капілярні судини, очищені від продуктів обміну речовин, працюють продуктивніше, поліпшуючи постачання кров’ю мозку та інших органів. Наслідком цього є відчуття легкості, потяг до творчої праці, а приплив енергії народжує бажання фізичних зусиль.
Проте перебіг лікування не завжди такий. Доктор Бірхер-Беннер писав, що гладкі люди гірше переносять голод. Цей факт він пояснює тим, що вони мають велику кількість жирової тканини, яка під впливом голоду згоряє, а продукти згоряння, потрапляючи в кров, отруюють організм. На 3-5-й день голодування підвищується кислотність, і самопочуття часто погіршується (головний біль, загальне ослаблення і навіть блювання). Після “переламу” (а відбувається це звичайно між 7-м і 10-м днями лікування) самопочуття раптово поліпшується і починається так звана “стадія пристосування” , коли посилюється бактерицидна властивіть крові, котра між іншим, під впливом “закислення” згубно діяла на деякі види бактерій, що багаторазово підтверджено дослідами.
Після 10-денного голодування потрібна порада лікаря, бо може настати так звана “голодова дистрофія” , або виснаження організму, а це неприпустимо. Проте при правельному лікванні до цього недоходить і можна продовжувати голодування без шкоди для здоров’я. “Обкладений” язик щодня очищайте дерев’яною паличкою.
Під час лікування голодом велику роль відіграє печікна як орган “видаляючий” і “очисний” . За допомогою жовчі вона видаляє залишкові продукти обміну речовин і токсини, що їх організм придбав під час невластивого йому способу життя. Часто трапляється, що виділення людини, яка голодує, раптово набувають специфічних кольору та запаху, що нагадують уживані колись ліки; отож тільки тепер організм усуває ці токсини. Тому під час довшого посту (чи голодування) важливе значення має кількість одержуваних організмом рідин (за допомогою клізм) які допомагають виводити з ньго токсини. Дивує той факт, що навіть через 10-12 днів за допомогою клізми видаляється досить велика кількість екскрементів і слизових мас.
Щодо тривалості голодувань думки розходяться. Доктор Гейн вважає, що постити треба 4-6 тижнів, щоб повністю звільнити організм від нагромаджених у ньому “недопалків” обміну речовин. Проте водночас підкреслює: вже за чотири тижні можна досягти чудових результатів.
Доктор Глатцель твердить, що вистачить трьох тижнів. Суворін, який не був лікарем,але уславився завдяки майстерно проваджуваним голодуванням, вважав, що голодувати треба аж до очищення язика, зникнення неприємного запаху з рота і повернення відчуття голоду. Триває це пересічно шість тижнів, але слабшим пацієнтам він радив голодувати три тижні. Важливого значення надавав психічним настановам голодуючого. Людина, яка знає мету і значення цієї психо-фізичної “пригоди” , буде голодувати довше.
Аре Верлянд натомість дотримувався думки, що найліпших лікувальних результатів можна досягти за допомогою так званого “етапного голодування.Він з великим успіхом застосовував цей метод навіть при тяжких і хронічних захворюваннях. На його думку, при онкологічних (!) захворюваннях постити треба періодично, причому починати 7-денним постом, а потім переходити до молочно-вегетаріанської дієти. Після двотижневої перерви перейти до наступного етапу – постити 14 днів і знову повернутись до молочно-овочевої дієти. Зробивши тритижневу перерву, розпочати третій етап посту – 30 днів! Після цього знову перейти на молочно-овочеву дієту і на тому спинитись. У разі повторного виявлення симптомів хвороби треба застосувати четвертий етап голодування – постити 40 днів! Це – максимальна межа лікувального посту. Довше голодування може загрожувати життю!
Наведений вище план посту, на думку Верлянда, - єдиний шлях до здоров’я, коли ситуація драматична, а діагноз :рак.
Однак у випадку туберкульозу не можна постити довше, як 7 днів. Дуже схудлі пацієнти не повинні постити більше,як 3-4 днів.Утакому випадку найкраще час від часу запроваджувати одноденний піст.
На думку Верлянда, піст – головний шлях до здоров’я. Він вважає, що навіть дуже худі люди не повинні боятися посту. Якщо ці особи, незважаючи на великі кількості споживаних продуктів, худі,то причини цього слід шукати у “стомлених органах травлення”, які не здатні належно використати поживні речовини. На його думку, ключ до цієї проблеми лежить у “здатності до асиміляції”,котра впливає на вагу тіла.
Після закінчення посту і під час переходу на молочно-вегетаріанську дієту треба бути обережним. Верлянд пропонує випити в перший день після посту склянку свіжого кислогомолока. “їсти” його треба ложечкою і ковтати тільки після того, як воно змішається зі слиною. На обіт можна з’їсти невелику порцію картопляного пюре з чорницями,додавши до того ложечку кислої сметани. Вечеря може складатися з вареного на воді рису з чорницями і склянки кислого молока.
Загалом лікарі рекомендують закінчувати голодування, коли, наприклад,загальна кількість білка у плазмі крові зменшиться і становитиме нижче 60 г/л, або коли збільшиться видалення загального азоту при зменшеному видаленні сечовини, або коли має місце зниження ST на електрокардіограмі. Ознакою є також очищення язика і повернення відчуття голоду.
Не требе непокоїтися у зв’язку з певним погіршенням вигляду шкіри (плями, зморшки, висипи), бо після закінчення лікування – під час так званої “стадії відбудови” – шкіра відновлює свою еластичність, а пацієнти сприймаюь це явище як чудове омолодження! Духовна сфера також відроджується. Цікаво, що під час голодувань не виявляється авітаміноз!
Переходити до нормальної дієти після лікування треба обережно,не раптово. Ця стадія називається “відбудовою”.
У перший день після голодування пацієнт отримує терте яблуко, можна трохи замочених у воді сушених фруктів, чаю з шипшини, а наступного дня – потовчену картоплю, терту моркву, кефір – усе в малих кількостях. Починаючи з третього дня, пацієнт може з’їсти трохи овочів, фруктів, картоплі, кефіру та хрусткого хліба. Унаступні дні додаються розмочений у воді інжир, горіхи, мус із вівсяних пластівців, кисле молоко.
Після лікування хворий повинен перейти на постійну-молочно-вегетаріанську дієту і відмовитись від м’яса та риби. Це допоможе йому відвернути рецидиви хвороби.
13. Механізм дії гірчиці. При змочуванні гірчичного порошку водою виділяється летка гірчична олія. Вона має різкий запах і є основною діючою речовиною. Під час контакту зі шкірою ефірна олія подразнює нервові рецептори з подальшим розвитком шкірної реакції, а також загальної реакції всього організму. При цьому активізується функція лейкоцитів, підвищується активність симпатичної та, меншою мірою, парасимпатичної нервової системи.
Показання та ділянки для використання гірчичників. Накладати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежитю та головному болю — на потилицю, при гострому трахеїті — на верхню частину груднини, при бронхіті та пневмонії — між і під лопатками, при болю в серці — на ділянку серця, при гострих запаленнях верхніх дихальних шляхів — на литкові м´язи, при гіпертонічному кризі — вздовж хребта та на комірцеву зону.
Протипоказаннями до використання гірчичників є: легенева кровотеча, злоякісні новоутворення, захворювання шкіри.
Можливі ускладнення: подразнення шкіри, опіки, їх потрібно обробити 5% розчином калію перманганату. Застосування сухої гірчиці. У разі нежиттю насипте суху гірчицю в панчохи або в шкарпетки й надягніть їх. Від контакту гірчиці з вологою шкірою виникає слабка подразнювальна дія нервових рецепторів стоп.
Ознаки придатності гірчичників. Гірчичники заводського виготовлення — паперові пластинки прямокутної форми розміром 8 х 13,5 см, вкриті шаром гірчичного борошна, котре закріплене розчином каучуку та каніфолі.
Колір придатного гірчичника жовтий, гірчична маса розподілена рівномірно, тримається міцно. У сухому вигляді гірчичник без запаху. Під час змочування теплою водою одразу з´являється специфічний запах леткої гірчичної олії. При накладанні гірчичника на шкіру відчувається пекучість.
Зберігати гірчичники слід у сухому темному місці.
Застосування сухої гірчиці. У разі нежиттю насипте суху гірчицю в панчохи або в шкарпетки й надягніть їх. Від контакту гірчиці з вологою шкірою виникає слабка подразнювальна дія нервових рецепторів стоп.
14. Механізм їх дії полягає в тому, що створюване при спалюванні кисню негативний тиск засмоктує в банку шкіру і підшкірну клітковину, приводячи до їх вираженої гіперемії (почервоніння) і навіть до розриву дрібних судин, капілярів. Утворені крововиливу є по суті аутогемотерапію, активізує імунні (захисні) реакції хворого.
Банки застосовують при запальних захворюваннях легенів (бронхітах, пневмоніях), при міозитах, невралгіях, невритах. Їх лікувальна дія пов'язують з місцевим припливом крові і лімфи в шкіру і лежачі під нею тканини. Це покращує їх харчування, запальні вогнища швидше розсмоктуються, а при невралгіях зменшуються больові відчуття.
Банки ставлять в залежності від розташування вогнища запалення: під ключиці, під лопатки і між ними, на поперек, тобто там, де м'язовий і жировий шар товщі і немає кісткових виступів і потовщень. Для кожного обраного ділянки потрібно 5-6 банок. Область серця залишають вільною. Готують: набір чистих, насухо витертих банок (20-25 штук), корцанг (зажим), шматочок вати, спирт, сірники, вазелін. Хворого укладають на живіт, після протирання шкіри спиртом її змащують багнистим шаром вазеліну для більшої герметизації шкіри з краями банки. Лівою рукою беруть корцанг із затиснутим шматочком вати, яку змочують спиртом і запалюють. Правою рукою беруть банку, в її порожнину енергійно вводять і виводять вогонь, і швидко ставлять горлом на потрібну ділянку тіла. Внаслідок негативного тиску в банку шкіра і підшкірна клітковина засмоктуються в неї, набуваючи яскраво-рожеву або багрову забарвлення. Дрібні судини можуть розриватися - відбувається крововилив у шкіру. Це не страшно, лікування буде тільки ефективніше. Сильне присмоктування тканин викликає відчуття напруги, іноді тупий біль.
Коли всі банки поставлені, хворого накривають ковдрою. Банки тримають 15-20 хвилин (у дітей - 5-10 хвилин), знімають їх так: лівою рукою нахиляють банку, а пальцем правої руки натискають на шкіру біля краю банки - впускаючи в неї повітря. Коли процедура закінчена, шкіру ретельно витирають і залишають хворого в ліжку. Банки ставлять щодня або через день - як порадить лікар. Приймати ванну, душ в день процедури не варто.
Після банок на шкірі залишаються багряні і темно-лілові плями, як після сильного удару. Вони поступово зникнуть. Банки не можна застосовувати при захворюваннях шкіри, виснаженні, підвищеної кровоточивості.
15. МЕХАНІЗМ ДІЇ: зігріваючий компрес: під дією зігріваючого компресу відбувається рівномірне і тривале розширення судин, збільшується приплив лімфи і крові не тільки до шкіри, а й до глибше розташованим органам і тканинам, внаслідок чого зменшується застій крові і запальна інфільтрація, а також набряк тканини. Надає розсмоктуючу і болезаспокійливу дію.
Показання: місцеві запальні процеси (шкіра, підшкірно-жирова клітковина, суглоби, середнє вухо), удари через добу.
Протипоказання: сильна гарячка, різні алергічні, гнійничкові висипання, порушення цілісності шкіри.
Для зниження температури тіла, звуження судин у другому періоді лихоманки, в перші години забиття, при носових кровотечах застосовують холодні компреси, які міняють кожні 2-3 хвилини. Тримають такий компрес протягом 5-60 хвилин.
16. МЕХАНІЗМ ДІЇ грілки: місцеве застосування тепла у вигляді грілки викликає розширення судин шкіри і нижче розташованих тканин, що забезпечує збільшення кровотоку і сприяє прискоренню процесів розсмоктування, а також зменшує інтенсивність болю завдяки впливу тепла на нервові закінчення і ліквідації спазмів гладкої мускулатури.
Показання та протипоказання до застосування грілки.
Показаннями до застосування грілки є: біль спастичного характеру, хронічні захворювання органів черевної порожнини (хронічний холецистит, гастрит, коліт), запальні інфільтрати.
Протипоказаннями до використання грілки є гострі запальні процеси в черевній порожнині (гострий апендицит, гострий холецистит), травматичні ушкодження в перші години доби, пухлини, кровотечі.
17. Механізм дії п’явки
Зцілюючий ефект гірудотерапії полягає в рефлекторній дії п’явки медичної,оскільки вона прокусує шкіру тільки в біологічно активних точках - акупунктури (як при голкотерапії), лікар тільки направляє її до потрібної ділянки шкіри.
Механічна дія п’явки медичної проявляється в смоктанні «вампіром» крові і так званому « кровопусканні», яке займає від 4 до 24 годин і обумовлюється впливом впирскуваних разом зі слюною гірудина і дестабілази - (загалом, пацієнт втрачає до 30 мл з однієї ранки). Це обумовлює стимулювання вироблення лімфоцитів і підвищення загального і місцевого імунітету. Біологічна дія п’явки медичної заключається в багатій гаммі біологічно активних речовин (біля 150), що впирскуються в кровоток і приводять до нормалізації патологічний процес.
Ось одні з основних БАР:
Гірудин - це 65-членний поліпептид з молекулярною масою 16000.До його складу входять такі важливі амінокислоти, як глютамін, аспарагін, лізин, цистин, гліцин, серин і ін. Гірудин є найпотужнішим інгібітором тромбіна, блокує згортання фібриногена,в його присутності сповільнюється реакція активації тромбіном факторів згортання крові V, VIII, XIII. Попереджує реакцію вивільнення і агрегації тромбоцитів.
Фармацевтичними фірмами США, ФРГ, Франції отриманий рекомбінантний гірудин, що апробований в деяких клініках. Вперше гірудин описаний в 1884 р. Хайкрафтом. Як і любий інший фермент, гірудин не перетворюється в організмі людини в інші речовини івиводиться нирками в незмінному вигляді.
Дестабілаза - фермент,що проявляє фібринолітичну активність за рахунок гідролізу ізопептидних зв′язків,що утворюються при стабілізації фібрина фактором XIII в присутності іонів кальцію.Дестабілазний Комплекс складається з гірудину,інгібітора каллікреїна плазми крові,і простациклін-простагландинподібної природи.
Гіалуронідаза - фермент, що міститься в зміїних отрутах,отрутах павуків,в деяких бактерій,не замінимий в процесі запліднення людини.Руйнує основну речовину сполучної тканини - гіалуронову кислоту, за рахунок чого збільшує проникність тканин і стінок капіляр, пришвидшує транспорт води і іонів,покращує проникнення біологічно активних речовин в організм в процесі гірудотерапії.
Егліни - протизапальні ферменти, що інгібують хімотрипсин,субтілізін і нейтральні протеази гранулоцитів людини (єластаза, катепсин G). Егліни утворюють з протеазами міцні комплекси, блокуючи їх попереджують деградацію тканин (протеази ушкоджують суглоби і легені).
Бделіни - -інгібітори трипсина і плазміна.
Кінінази - знижують активність брадикініна,що стимулює біль.
Бактерія-симбіонт (Аеromonas hydrophilia) або (Bacillus Hirudiensie), яка живе в кишковому каналі п’явки. Вона виробляє практично ті ж біологічно активні речовини, що і сама п’явка, і проявляє бактерицидну і бактеріостатичну дію.Кров у кишківнику п’явки не піддається гнильним процесам завдяки протизгортаючій активності мікрофлори.
Оргелаза – фермент, що сприяє утворенню нових кровоносних судин. Набряки і тромби в стінках судин розсмоктуються і відновлюється нормальне транспортування рідин в ураженому органі. Дія цих ферментів використовується в мікрохірургії для кращого приживання аутотрансплантантів.
Основні дії медичної п’явки на організм людини:
антикоагулююча
тримболітична
покращення постачання кров"ю тканин і органів
гіпотензивна (нормотензивна)
покращує постачання кровю киснем тканин і органів
дренуюча
протинабрякова
відновлення мікроциркуляції
відновлення пошкоджених нервових тканин
розщеплення жирових відкладень
відновлення проникності судинної стінки
активується імунна система
бактерицидна
бактеріостатична
обезболююча
нормалізація енерго-інформаційної структури людини
18. Водолікування, Гідротерапія — різноманітні способи зовнішнього застосування вод із лікувальною та профілактичною метою, загальними властивостями яких є температурний, механічний та хімічний впливи.
Формування реакцій-відповідей організму на вплив водолікувальних процедур відбувається складним рефлекторним шляхом, головна роль у якому належить ЦНС. Через подразнення шкіри шляхом рефлексу здійснюється вплив на досить важливі процеси в організмі — теплорегуляцію та обмін речовин, серцево-судинну, нервову та ендокринну системи, дихальну функції та процеси імунітета.