19. Розкрийте еволюцію виховного ідеалу у педагогічній думці 10-19 ст

Якщо розглядати процес виховання як систему, яка складається з відповідно поєднаних елементів, що утворюють системну (емерджентну) властивість, то, з одного боку, виховний ідеал може виступати як системотворчий чинник, а з іншого - як уявний образ результату дії цієї системи. Так чи інакше, без нього ця система немислима.

У всі часи виховний ідеал наповнювався своїм конкретно-історичним змістом, особливості якого детально проаналізовані Г.Ващенком у його праці "Виховний ідеал". У ній він характеризує більшовицький, християнський, загальноєвропейський та український національний виховний ідеал.

Більшовицький виховний ідеал у його баченні - це ідеал комуністичної ідеології, підґрунтя для побудови тоталітарної держави і керівництва нею. Його найважливішими рисами автор вважає беззастережну відданість комуністичній ідеології паралельно з ворожістю до інших та боротьбою з їхніми прихильниками. "Ідеальний більшовик -пише Г.Ващенко, - це робот, позбавлений власних поглядів, власних почувань і волі" (Ващенко Г. Виховний ідеал. - 3-є вид. - Полтава, 1994. - С. 38).

Християнський виховний ідеал у баченні Г.Ващенка, формуючись засобами певної форми релігії, скеровує віруючого на Царство Боже шляхом наслідування Христа. Істинному християнину потрібно так читати і вдумуватися у Святе Письмо, щоб не лише розуміти його думку, а й дух.

Загальноєвропейський виховний ідеал вибудовується на досягненнях загальноєвропейської культури і орієнтується на всебічний розвиток особистості згідно із закладеними в індивідові задатками, з яких потенційно можуть розвинутися здібності. Його спрямування Г.Ващенко означує лозунгами: "Хай буде кожний досконалий сам собою" (Там же. - С. 90).

Український національний виховний ідеал знайшов, на думку Г.Ващенка, своє яскраве втілення у народних піснях, які складалися впродовж століть. Його основними ознаками стали: високий ідеалізм на релігійній основі, любов і шана до батьків та родини, гостинність, життєрадісність, працьовитість, волелюбність, глибинні почуття гідності. Через відсутність державності, зраду ополячених та зросійщених вищих верств інтересів українського народу цей ідеал згаснув. Певну роль тут відіграли український егоїзм та здатність до пристосування. Виносила крізь століття цей ідеал лише селянська культура, створена переважно волелюбним козацтвом.

Розширює розуміння виховного ідеалу уже з позицій сьогодення сучасний вітчизняний учений О.І.Вишневський. Насамперед він установлює ієрархію системи цінностей, зважаючи, з одного боку, на те, що суспільний організм включає п'ять ієрархічно взаємозалежних рівнів: людина - родина - спільнота - нація (держава) - все людство, а з іншого, що кожен із цих рівнів виробляє і утверджує у житті свої цінності. Вони й складають ту систему, різні рівні якої розташовані за законами ієрархії. Знизу до верху у вертикальному вимірі це розташовується у такому порядку: валеоекологічні цінності (природосвідомість) - цінності особистого життя (характерність) - сімейні цінності (родинність) - громадянські цінності (демократизм) - національні цінності (патріотизм) - абсолютні вічні цінності (моральність) - Бог.

Однак учений зауважує, що ця ієрархічна структура - це лише універсальна схема, що здатна наповнюватися різним змістом, який може визначатися найперше характером Головного Ідеалу, розташованого на вершині ієрархії. У християнстві та в подібних до нього релігійних системах Головним Ідеалом виступає Бог, існування якого більшість людей сприймає "інтуїтивно, не завжди виразно". Якраз це й стає єдиною опорою етики. Через призму віри в Бога, стверджує автор, християнин сприймає не тільки запропоновані йому вселенські норми, але й свої національні, громадянські, сімейні та особистісні вартості.

Змістом Головного Ідеалу, на думку О.І.Вишневського, визначається і характер антихристиянських цінностей. Місце Бога тут займають ідеали класового, расового, партійного тощо характеру. Наприклад, у фашистській доктрині - нація, сильна людина, мета яких удосконалитися за рахунок слабших; у комуністичній - ідеал "безкласового суспільства", побудова якого передбачає знищення "класу експлуататорів".

"Усі такі системи, - робить висновок О.І.Вишневський, - ґрунтуються на визнанні того і на вірі в те, що замінює Бога. З християнського погляду маємо тут справу з ідолопоклонством, з різними формами сатанізму. Головною ознакою його є завжди те, що він допускає, передбачає і виправдовує застосування зла як методу осягнення "вищих цілей", наближення до "свого бога". Відповідно людина задля здійснення цього ідеалу і наближення до нього має право ненавидіти ("класова ненависть"), вбивати ("класова боротьба"), грабувати ("експропріація експропріаторів"), зраджувати найближчих людей (Павлик Морозов) тощо. Йти до добра через творення зла - головний принцип і головна ознака всякого сатанізму, і в XX сторіччі маємо прикладів цього доволі. Війни переважно ведуться саме на такій основі. (Вишневський 0.1. Система цінностей і структура змісту виховання // Теоретичні основи педагогіки / За ред. О.І.Вишневського. -Дрогобич, 2001. - С. 94-95).

Сучасний виховний ідеал як орієнтир для формування громадянина України втілено в образі людини, заради якої й створено молоду державу. Він передбачає втілення в собі багатства відроджених вітчизняних культурно-історичних, народознавчих, народно-педагогічних традицій та орієнтації на загальнолюдські ідеали. У ньому загальнолюдське виявлення себе через національне. На можливість та доцільність такого взаємозв'язку мислителі звернули увагу давно. Наприклад, російський літературний критик XIX ст. В.Г.Бєлінський стосовно цього говорив: "Любов до батьківщини повинна випливати з любові до людства, як часткове із загального. Любити свою вітчизну - значить полум'яно бажати бачити в ній здійснення ідеалів людства і в міру сил своїх сприяти цьому". А якщо так трапляється, що людина "не належить своїй батьківщині", то вона в такому випадку, на думку мислителя, "не належить і людству".

Український виховний ідеал аж ніяк не може бути відділеним і від загальноєвропейського, який, згідно з Г.Ващенком, зорієнтований на всебічний психічний розвиток у межах притаманних індивідові здібностей. Адже український ідеал базується на високому ідеалізмі християнської релігії, яка вбачає Бога як, насамперед, глибинну внутрішню сутність людини, а не якусь зовнішню окремішність. Шлях людини до своєї від народження даної позитивної глибинної спрямованості до власної автентичної самореалізації - це і є, в розумінні представників релігійної філософії, шлях до Бога.

Для становлення українського виховного ідеалу має велике значення повернення вітчизняної школи до скарбниці вікових духовних надбань українського народу.

Так, ще у 1990 р. Міністерство освіти і науки України, правління національної спілки письменників, Національної спілки композиторів та Українського фонду культури спільно розробили положення про рух учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв і обрядів народу. Цей рух започаткувався 1 вересня 1990 р. у всіх загальноосвітніх школах України уроком народознавства.

Основна мета руху полягає у вихованні учнів на традиціях, звичаях, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю, національної культури, як української, так і тих народів, які проживають на території України.

Програма руху передбачає забезпечення комплексу заходів, спрямованих на глибоке вивчення рідної мови, історії свого краю, пам'яток історії, культури та природи, коріння свого народу, пісенно-поетичної спадщини, традицій, обрядів, звичаїв, вірувань, ворожінь.