1.Охарактеризуйте предмет історії світової педагогіки та підходи до його трактування.

Історія педагогіки - це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдре-вніших часів і до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, станов­лення і розвитку основних педагогічних категорій: "навчання", "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а та­кож унікального досвіду освітньої й виховної практики.

В основу вивчення історії педагогіки покладено культуроло­гічний підхід, за яким ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури, який, в свою чергу, є складовою загальнолюдської культури.

Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах історизму, логічного взаємозв'язку та об'єктивності (науковості).

Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Також він передбачає окреслення труднощів, утвер­дження тих чи інших освітньо-виховних явищ.

Значення принципу логічного взаємозв'язку полягає насампе­ред у тому, що освіта й виховання виникають не ізольовано, а в складній системі суспільного розвитку. Вони є соціальними складовими цього процесу, розвиваються разом з розвитком са­мого суспільства, виходячи з його потреб.

Принцип об'єктивності передбачає розгляд історико-педагогічних явищ з відображенням їх істинності. Йдеться про об'єктивне оцінювання, виникнення та ретроспективу становлен­ня того чи іншого педагогічного поняття.

Як соціальна наука, історія педагогіки передусім має зв'язок з історією культури, культурологією. Загалом методологічні пози­ції історико-педагогічних проблем передбачають зв'язок цієї на­уки з історією філософії. Певний зв'язок історії пе­дагогіки відчутний із такими науками, як історія літератури, істо­рія науки, історія мистецтва та інші.

Історико-педагогічне знання передбачає наявність певної джерельної бази, яку становлять пам'ятки древньої писемності, древні манускрипти, древні рукописи з питань освіти й вихован­ня; архівні джерела; твори живопису, літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій; закони, проекти, звіти, доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому; педагогічна, навчальна та методична література ми­нулого; матеріали загальної та педагогічної преси минулого; ме­муарна література минулого.

2 .Охарактеризуйте джерела дослідження історико-педагогічних явищ.

Поняття «джерельна база» було введено в 1960-х роках радянським

джерелознавцем С.Шмідтом. Зазвичай джерельну базу поділяють на два рівні:

первісна, або початкова джерельна база – це сукупність джерел, які виникли

одночасно з подіями або незабаром після них; реальна джерельна база – це

сукупність джерел, які дійшли до сьогоднішнього дня.

М.Ковальський запропонував три рівні джерельної бази:

«1. первісна (початкова) джерельна база, яка формувалася в той час, коли

відбувалися події, що відображені у тогочасних джерелах, – є найбільш повною та репрезентативною базою джерел;

2. джерельна база, що збереглась і дійшла до нашого часу; її можна

трактувати як реальну базу, а та її структурна частина, яка ще не стала відомою дослідникам і не введена до наукового обігу, може бути названа потенційною джерельною базою;

3. вже виявлена джерельна база, введена до наукового обігу шляхом повних

або часткових публікацій, а також завдяки цитуванню, згадуванню, посиланню із зазначенням науково-довідкового апарату в опублікованих наукових працях – в

монографіях або у періодиці та неперіодичних виданнях».

Джерельну базу історико-педагогічного знання становлять пам’ятки

древньої писемності, древні манускрипти, древні рукописи з питань освіти й

виховання; архівні джерела; твори живопису, літератури, скульптури в

аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій; закони, проекти, звіти,

доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому; педагогічна,

навчальна та методична література минулого; матеріали загальної та

педагогічної преси минулого; мемуарна література минулого.

	Прямі	Непрямі
Предметні		Залишки засобів праці. Твори образотворчого мистецтва.
Письмові	Твори видатних педагогів. Архівні матеріали. Педагогічна преса.	Праці з історії, історії літератури, історії культури, мемуари педагогів, художньо-педагогічна література.
Етнографічні		Культура і побут. Етногенез. Розселення та культурно-побутові зв'язки.
Лінгвістичні	Походження і розвиток основних педагогічних понять.	Розвиток мови.
Усні		Педагогічний фольклор (казки, байки, легенди, пісні, приказки).
Кіно-, фоно-, фотоматеріали	Документальне кіно, хроніка, відео- та аудіо записи.	Художні кінофільми.