2. Розв’язок.

Визначаємо поздовжню силу, що передається на кутики підсилення:

Необхідна площа поперечного перерізу кутиків

де   - коефіцієнт, що враховує вплив поздовжнього згину;  - коефіцієнт умов роботи кутиків підсилення;  - розрахунковий опір сталі кутиків.

Для підсилення приймаємо кутики із сталі 18 кп із розрахунковим опором  .

При цьому

Приймаємо: 4 кутника  за ГОСТ 8509-72   

Попереднє напруження

.

Визначаємо похил кутиків-розпірок до їх стягування (після заварювання опорних частин елементів підсилення):

Відстань від елемента, що підсилюється, до розпірки в місці перегину при довжині кутика підсилення  , тут приймається довжина кутика підсилення з вирахуванням 6 см, які необхідні для зварювання опорних частин елементів підсилення. 

Відстань між поперечними штрабами приймаємо із розрахунку, маючи на увазі, що найбільша гнучкість гілок між точками їх закріплення не повинна перевищувати  , тобто

За конструктивними вимогами 

За конструктивними вимогами приймаємо 

Поперечний переріз штраб приймаємо з умови

де 

При цьому  , де  - в  .

Задаємося товщиною штраби  . При цьому

Приймаємо штрабу зі сталі 18 кп поперечним перерізом  .

95.

96.

97. Розрахунок і технологія виконання робіт по по підсиленню простінків металевими обоймами-розпірками.

Сталева обойма складається з кутників, встановлених на цементно-піщаному розчині по кутах елемента, який підсилюється, і хомутів з полосової сталі або круглих стрижнів, приварених до кутників. Для ефективного введення кутників у роботу хомути перед приварюванням нагрівають до 100 °С. При охолодженні вони притис­кають кутники до кладки. Крок хомутів приймають не більшим за 500 мм або меншого розміру поперечного перерізу кладки. Кутники оштукатурюють шаром 25–30 мм цементного розчину, огорнувши металеві поверхні сіткою “Рабіца”.

Рис. 4.2. Підсилення простінків сталевими обоймами:

1 − цегляний стовпчик; 2 − сталеві кутники; 3 − планка; 4 − поперечний зв’язок

Формули див. пит..98.

98. Розрахунок і технологія виконання робіт по по підсиленню простінків залізобетонними обоймами.

Влаштування обойм є одним із найпоширеніших та найефективніших мето­дів підсилення кам’яних конструкцій, який використовується в практиці при реконструкції будівель та споруд (рис. 4.1).

 

Рис. 4.3. Схема підсилення стіни залізобетонною обоймою:

1 − металева сітка; 2 − додаткові стрижні, розміщені понад сіткою; 3 − хомути (зв’язки); 4 − бетон обойми; 5 − кладка стіни

Залізобетонна обойма виконується з бетону класу В12,5–В15 з армуванням вертикальними стрижнями і сітками. Відстань між хомутами приймається не більшою за 150 мм. Товщина обойми 60–100 мм.

Кам’яна кладка, заведена в обойму, працює в умовах триосного стиску, при цьому значно зменшуються її деформації і збільшується опір повздовжній силі.

Міцність підсиленої кладки визначається процентом поперечного арму­вання, міцністю і перерізом бетону, повздовжньої арматури, кутників, станом кладки і характером прикладення навантаження. При збільшенні поперечного армування міцність зростає не пропорційно, за спадною кривою.

Розрахунок конструкцій з цегляної кладки, підсиленої обоймою при центральному і позацентровому стиску при ексцентриситетах, які не виходять за межі ядра перерізу , виконують за формулами:

 m_g − коефіцієнт, який враховує тривалість дії сили; m_k − коефіцієнт умов роботи кладки, що дорівнює 1 − для не пошкодженої кладки; 0,7 − для кладки з тріщи­нами;  − коефіцієнт умов роботи бетону: 1 − при передаванні наванта­ження на обойму і наявності опори внизу обойми; 0,7 − при передаванні навантаження без опори внизу; 0,35 − при небезпосередньому передаванні навантаження на обойму; h, b − розміри поперечного перерізу; s − крок хомутів.

Із збільшенням співвідношення розмірів поперечного перерізу до 1:(1.5–2) ефективність обойми зменшується незначно. При більшому співвідношенні і для довгих стін необхідно вводити додаткові хомути-зв’язки (рис. 4.2, 4.3).

Відстань між додатковими хомутами вздовж стіни приймають не більшою за 100 см, або 2d (d − товщина стіни), за висотою − не більшою за 750 мм. Додаткові хомути повинні бути надійно закріплені.

Розрахунок підсиленої кладки ведуть за цими самими формулами (4.1–4.3), тіль­ки додаткові хомути-зв’язки вводять до розрахунку з коефіцієнтом умов роботи 0,5.

99.