- •Редагування навчальної та довідкової літератури. Відповіді до екзамену. Питання:
- •Відповіді:
- •1. Галузь використання
- •Види видань:
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •5. Види видань за аналітико-синтетичним
- •6. Види видань за інформаційними знаками
- •7. Види видань за матеріальною конструкцією
- •8. Види видань за обсягом
- •9. Види видань за складом основного тексту
- •10. Види видань за періодичністю
- •11. Види видань за структурою
- •12. Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками
- •Відмінність навчальних та довідкових видань: Навчальне видання.
- •Довідкове видання.
- •Обєднує н. І д. Видання:
- •Відмінне н. І д. Видання:
- •2. Визначення, типологічна характеристика навчальних видань.
- •Характеристика навчальних видань:
- •3. Рекомендована структура підручників та навчальних посібників.
- •4. Грифування навчальних видань.
- •5. Визначення, типологічна характеристика довідкових видань.
- •Словники:
- •Довідники:
- •Енциклопедії:
- •Класифікація енциклопедичних статей:
- •6. Види видань за цільовим призначенням.
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •7. Зв’язок між цільовим призначенням та матеріальною конструкцією довідкового видання.
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •7. Види видань за матеріальною конструкцією
- •8. Види видань за інформаційними ознаками.
- •6. Види видань за інформаційними знаками
- •9. Сутність та послідовність редакторського аналізу.
- •Порядок редагування тексту за нормами:
- •3 Етами редагування:
- •Пошуковий апарат:
- •Пояснювальний апарат:
- •10.Навчальна програма як навчальне видання.
- •Наявне:
- •11.Спільні та відмінні риси двох видів видань: підручника та конспекту
- •Спільне між п. Та к.:
- •12.Особливості редакторського аналізу навчальних видань.
- •13.Особливості редакторського аналізу довідкових видань.
- •Словники:
- •Довідники:
- •Енциклопедії:
- •Класифікація енциклопедичних статей:
- •Особливості редакторського аналізу довідкових видань.
- •14.Композиція, обов’язкові структурні компоненти підручника.
- •15.Композиція словника, довідника, енциклопедії.
- •Словники:
- •16.Спільні та відмінні риси словника та енциклопедії.
- •Спільні та відмінні риси словника та енциклопедії.
- •17.Концепція видання.
- •Типове до концепції:
- •Приклад: Власна концепція навчального видання «Історія України»:
- •Концепція навчальної та довідкової літератури:
- •18.Типова́ стаття в процесі редакторської підготовки довідкового видання. Вимоги до складання типових статей.
- •19.Енциклопедія: визначення, побудова. Види енциклопедій.
- •20.Зародження і розвиток енциклопедичного книговидання у світі. Перші енциклопедії.
- •Томас з Кантімпри «Про природу речей» (1230–1245).
- •Енциклопедії XVII–XIX століття.
- •Енциклопедії XX століття.
- •Вільна енциклопедія — Вікіпедія.
- •21.Зародження і розвиток енциклопедичного книговидання в Україні.
- •22.Послідовність дій редактора у процесі роботи над енциклопедією: від задуму видання до видавничого оригіналу.
- •Порядок редагування тексту за нормами:
- •3 Етами редагування:
- •Пошуковий апарат:
- •Пояснювальний апарат:
- •23.Заголовковий комплекс видання. Види рубрикації, різновиди заголовків, правила їхнього оформлення.
- •Види рубрикації:
- •Види заголовків
- •Функцій:
- •Заголовки (рубрики).
- •Головні функціональні ознаками:
- •За змістом заголовки поділяються на:
- •За формою зображення розрізняють заголовки:
- •За місцем розташування на шпальті виділимо такі заголовки:
- •24.Графічна форма тексту. Різновиди графічних виділень, їхня роль у
- •Виділення буває:
- •25.Уніфікація елементів тексту в редакторській підготовці довідкових видань: визначення, приклади уніфікації.
- •5 Методи уніфікації документації
- •27. Правила оформлення цитування.
- •Правила цитування:
- •Типи цитування:
- •27.Скорочення слів у навчальних та довідкових виданнях.
- •1 Текстові процесори мають цілу множину таких графічних знаків (квадрати, ромби, кружечки, трикутники, кубики тощо), які при переліках вставляються перед кожним абзацом автоматично.
- •2 У квадратних дужках подано частини слів, які підлягають скороченню.
- •3 Вживану раніше форму звертання тов[аришу]. Слід вважати застарілою.
- •28.Довідково-пошуковий апарат (пошукові компоненти) видання: загальна характеристика.
- •Види заголовків
- •Норми редагування колонтитулів такі:
- •29.Види покажчиків. Правила оформлення покажчиків у довідкових виданнях.
- •Приклад.
- •Приклад.
- •Норми редагування покажчиків.
- •30.Різновиди колонтитулів, правила їхнього оформлення в довідкових виданнях.
- •Розрізняють такі типи колонтитулів:
- •Норми редагування колонтитулів такі:
- •31.Довідково-пояснювальний апарат (пояснювальні компоненти) видання: загальна характеристика. Пояснювальний апарат:
- •31. Бібліографічний список.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •32.Передмова та післямова у навчальному виданні. Пояснювальний апарат:
- •33.Додатки у навчальному виданні: призначення, оформлення.
- •34.Примітки у навчальних та довідкових виданнях: визначення, види.
- •35.Правила оформлення приміток.
- •Правила оформлення приміток:
- •Норми опрацювання звичайних приміток.
- •36.Коментарі у навчальних та довідкових виданнях: визначення, види.
- •37.Правила оформлення коментарів. Норми опрацювання звичайних коментарів.
- •38.Шрифтові виділення елементів тексту.
- •Виділення буває:
- •39.Нешрифтові виділення елементів тексту.
- •40.Композиція заголовкового комплексу. Рубрикація видання.
- •Види заголовків
- •Функцій:
- •Заголовки (рубрики).
- •Заголовки в тексті:
- •Головні функціональні ознаками:
- •За змістом заголовки поділяються на:
- •За формою зображення розрізняють заголовки:
- •За місцем розташування на шпальті виділимо такі заголовки:
- •Рубрикація видання.
- •Види рубрикації:
- •41.Основні характеристики шрифту.
- •Основні характеристики шрифтів:
- •Шрифти бувають:
- •Пояснення:
- •Квадратні дужки:
- •Круглі дужки:
- •44.Вживання прізвищ, імен та ініціалів авторів у бібліографічному описі, згідно дсту гост 7.1:2006.
- •45.Вимоги дсту гост 7.1:2006 до складання бібліографічного опису багатотомних довідкових видань.
- •Приклад: Однорівневий:
- •Багаторівневий:
- •Довідкові видання Енциклопедії
- •Словники
- •46.Аналітичний бібліографічний опис довідкових статей, згідно дсту гост 7.1:2006.
- •47.Бібліографічні списки у навчальних виданнях.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •48.Бібліографічні списки у довідкових виданнях.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •49.Бібліографічний опис електронних ресурсів віддаленого доступу.
- •Електронні ресурси:
- •50.Врахування особливостей цільової аудиторії (реципієнтів) у редакторській підготовці навчальних та довідкових видань.
- •51.Підбір рецензентів у процесі редакторської підготовки навчальних видань.
- •Підбір рецензентів:
- •Структура рецензії:
- •52.Організація роботи з авторами в процесі редакторської підготовки довідкових видань.
- •Межі втручання редактора в авторський оригінал.
38.Шрифтові виділення елементів тексту.
Виділення – це зміна графічного оформлення, невеликого уривку тексту, стосовно основого тексту.
Виділення буває:
Шрифтові.
Нешрифтові.
Комбіновані.
Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) гарнітурою (сукупність різних шрифтів); в) великими літерами; г) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, підкресленням); ґ) кольором; д) розріджуванням чи згущуванням; е) капітеллю (маленькі прописні літери). Нешрифтові виділення, як правило, стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами (зверху чи знизу, лівосторонніми чи правосторонніми, комбінованими); б) лінійками (зверху чи знизу, зліва чи справа); в) рамками; г) кольоровим фоном.
Нешрифтові виділення: лінійки (відступи), рамки, колір, ?!, виворітка (все біле, а при виділенні інше).
Мета - виділення найчастіше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи їх групах, в тому числі термінах, логічний наголос, виділити правила, приклади, означення, цитати, ремарки тощо.
Цитата – пишемо рукописним шрифтом.
Заголовок – пишемо до античних шрифтів.
Кегль – вимірюється в пунктах по вертикалі (1 кегль-1 пункт).
Перелічимо норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи виділення.
• Виділення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонента повідомлення.
Тому в одному фрагменті тексту (наприклад, розділі) повинно бути не більше одного, максимум трьох виділень. Інакше порушуються норми щодо естетичності оформлення сторінок видання. Звичайно, ця норма не стосується публіцистичного виду літератури (газетно-журнальних видань).
Обсяг виділення повинен бути такого розміру, щоби воно могло поміститися в короткочасну пам'ять реципієнта.
Для виділення слів краще використовувати шрифтові, а для абзаців—нешрифтові засоби.
Для реципієнтів низької кваліфікації виділення краще робити кольором чи тоном. Такою реципієнтською аудиторією з низьким рівнем кваліфікації є, наприклад, діти.
Для різних елементів повідомлення слід використовувати різні типи виділень.
Приклад. Не рекомендують і визначення, і приклади виділяти одним і тим самим товстим шрифтом (в такій ситуації краще визначення подавати товстим, а приклади — курсивним шрифтом). У навчальній літературі про вибраний спосіб виділень автор повинен повідомити реципієнтів у передмові.
Кількість видів шрифтових виділень не повинна перевищувати чотирьох.
Використовувати виділення розріджуванням і згущуванням не слід.
Розріджування й згущування в основному тексті робить сторінку строкатою. Винятком із цього правила є рубрики, особливо в публіцистичному виді літератури.
39.Нешрифтові виділення елементів тексту.
Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) гарнітурою (сукупність різних шрифтів); в) великими літерами; г) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, підкресленням); ґ) кольором; д) розріджуванням чи згущуванням; е) капітеллю (маленькі прописні літери). Нешрифтові виділення, як правило, стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами (зверху чи знизу, лівосторонніми чи правосторонніми, комбінованими); б) лінійками (зверху чи знизу, зліва чи справа); в) рамками; г) кольоровим фоном.
Нешрифтові виділення: лінійки (відступи), рамки, колір, ?!, виворітка (все біле, а при виділенні інше).
Мета - виділення найчастіше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи їх групах, в тому числі термінах, логічний наголос, виділити правила, приклади, означення, цитати, ремарки тощо.
Цитата – пишемо рукописним шрифтом.
Заголовок – пишемо до античних шрифтів.
Кегль – вимірюється в пунктах по вертикалі (1 кегль-1 пункт).
Перелічимо норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи виділення.
• Виділення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонента повідомлення.
Тому в одному фрагменті тексту (наприклад, розділі) повинно бути не більше одного, максимум трьох виділень. Інакше порушуються норми щодо естетичності оформлення сторінок видання. Звичайно, ця норма не стосується публіцистичного виду літератури (газетно-журнальних видань).
Обсяг виділення повинен бути такого розміру, щоби воно могло поміститися в короткочасну пам'ять реципієнта.
Для виділення слів краще використовувати шрифтові, а для абзаців—нешрифтові засоби.
Для реципієнтів низької кваліфікації виділення краще робити кольором чи тоном. Такою реципієнтською аудиторією з низьким рівнем кваліфікації є, наприклад, діти.
Для різних елементів повідомлення слід використовувати різні типи виділень.
Приклад. Не рекомендують і визначення, і приклади виділяти одним і тим самим товстим шрифтом (в такій ситуації краще визначення подавати товстим, а приклади — курсивним шрифтом). У навчальній літературі про вибраний спосіб виділень автор повинен повідомити реципієнтів у передмові.
Кількість видів шрифтових виділень не повинна перевищувати чотирьох.
Використовувати виділення розріджуванням і згущуванням не слід.
Розріджування й згущування в основному тексті робить сторінку строкатою. Винятком із цього правила є рубрики, особливо в публіцистичному виді літератури.