- •Редагування навчальної та довідкової літератури. Відповіді до екзамену. Питання:
- •Відповіді:
- •1. Галузь використання
- •Види видань:
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •5. Види видань за аналітико-синтетичним
- •6. Види видань за інформаційними знаками
- •7. Види видань за матеріальною конструкцією
- •8. Види видань за обсягом
- •9. Види видань за складом основного тексту
- •10. Види видань за періодичністю
- •11. Види видань за структурою
- •12. Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками
- •Відмінність навчальних та довідкових видань: Навчальне видання.
- •Довідкове видання.
- •Обєднує н. І д. Видання:
- •Відмінне н. І д. Видання:
- •2. Визначення, типологічна характеристика навчальних видань.
- •Характеристика навчальних видань:
- •3. Рекомендована структура підручників та навчальних посібників.
- •4. Грифування навчальних видань.
- •5. Визначення, типологічна характеристика довідкових видань.
- •Словники:
- •Довідники:
- •Енциклопедії:
- •Класифікація енциклопедичних статей:
- •6. Види видань за цільовим призначенням.
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •7. Зв’язок між цільовим призначенням та матеріальною конструкцією довідкового видання.
- •4. Види видань за цільовим призначенням
- •7. Види видань за матеріальною конструкцією
- •8. Види видань за інформаційними ознаками.
- •6. Види видань за інформаційними знаками
- •9. Сутність та послідовність редакторського аналізу.
- •Порядок редагування тексту за нормами:
- •3 Етами редагування:
- •Пошуковий апарат:
- •Пояснювальний апарат:
- •10.Навчальна програма як навчальне видання.
- •Наявне:
- •11.Спільні та відмінні риси двох видів видань: підручника та конспекту
- •Спільне між п. Та к.:
- •12.Особливості редакторського аналізу навчальних видань.
- •13.Особливості редакторського аналізу довідкових видань.
- •Словники:
- •Довідники:
- •Енциклопедії:
- •Класифікація енциклопедичних статей:
- •Особливості редакторського аналізу довідкових видань.
- •14.Композиція, обов’язкові структурні компоненти підручника.
- •15.Композиція словника, довідника, енциклопедії.
- •Словники:
- •16.Спільні та відмінні риси словника та енциклопедії.
- •Спільні та відмінні риси словника та енциклопедії.
- •17.Концепція видання.
- •Типове до концепції:
- •Приклад: Власна концепція навчального видання «Історія України»:
- •Концепція навчальної та довідкової літератури:
- •18.Типова́ стаття в процесі редакторської підготовки довідкового видання. Вимоги до складання типових статей.
- •19.Енциклопедія: визначення, побудова. Види енциклопедій.
- •20.Зародження і розвиток енциклопедичного книговидання у світі. Перші енциклопедії.
- •Томас з Кантімпри «Про природу речей» (1230–1245).
- •Енциклопедії XVII–XIX століття.
- •Енциклопедії XX століття.
- •Вільна енциклопедія — Вікіпедія.
- •21.Зародження і розвиток енциклопедичного книговидання в Україні.
- •22.Послідовність дій редактора у процесі роботи над енциклопедією: від задуму видання до видавничого оригіналу.
- •Порядок редагування тексту за нормами:
- •3 Етами редагування:
- •Пошуковий апарат:
- •Пояснювальний апарат:
- •23.Заголовковий комплекс видання. Види рубрикації, різновиди заголовків, правила їхнього оформлення.
- •Види рубрикації:
- •Види заголовків
- •Функцій:
- •Заголовки (рубрики).
- •Головні функціональні ознаками:
- •За змістом заголовки поділяються на:
- •За формою зображення розрізняють заголовки:
- •За місцем розташування на шпальті виділимо такі заголовки:
- •24.Графічна форма тексту. Різновиди графічних виділень, їхня роль у
- •Виділення буває:
- •25.Уніфікація елементів тексту в редакторській підготовці довідкових видань: визначення, приклади уніфікації.
- •5 Методи уніфікації документації
- •27. Правила оформлення цитування.
- •Правила цитування:
- •Типи цитування:
- •27.Скорочення слів у навчальних та довідкових виданнях.
- •1 Текстові процесори мають цілу множину таких графічних знаків (квадрати, ромби, кружечки, трикутники, кубики тощо), які при переліках вставляються перед кожним абзацом автоматично.
- •2 У квадратних дужках подано частини слів, які підлягають скороченню.
- •3 Вживану раніше форму звертання тов[аришу]. Слід вважати застарілою.
- •28.Довідково-пошуковий апарат (пошукові компоненти) видання: загальна характеристика.
- •Види заголовків
- •Норми редагування колонтитулів такі:
- •29.Види покажчиків. Правила оформлення покажчиків у довідкових виданнях.
- •Приклад.
- •Приклад.
- •Норми редагування покажчиків.
- •30.Різновиди колонтитулів, правила їхнього оформлення в довідкових виданнях.
- •Розрізняють такі типи колонтитулів:
- •Норми редагування колонтитулів такі:
- •31.Довідково-пояснювальний апарат (пояснювальні компоненти) видання: загальна характеристика. Пояснювальний апарат:
- •31. Бібліографічний список.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •32.Передмова та післямова у навчальному виданні. Пояснювальний апарат:
- •33.Додатки у навчальному виданні: призначення, оформлення.
- •34.Примітки у навчальних та довідкових виданнях: визначення, види.
- •35.Правила оформлення приміток.
- •Правила оформлення приміток:
- •Норми опрацювання звичайних приміток.
- •36.Коментарі у навчальних та довідкових виданнях: визначення, види.
- •37.Правила оформлення коментарів. Норми опрацювання звичайних коментарів.
- •38.Шрифтові виділення елементів тексту.
- •Виділення буває:
- •39.Нешрифтові виділення елементів тексту.
- •40.Композиція заголовкового комплексу. Рубрикація видання.
- •Види заголовків
- •Функцій:
- •Заголовки (рубрики).
- •Заголовки в тексті:
- •Головні функціональні ознаками:
- •За змістом заголовки поділяються на:
- •За формою зображення розрізняють заголовки:
- •За місцем розташування на шпальті виділимо такі заголовки:
- •Рубрикація видання.
- •Види рубрикації:
- •41.Основні характеристики шрифту.
- •Основні характеристики шрифтів:
- •Шрифти бувають:
- •Пояснення:
- •Квадратні дужки:
- •Круглі дужки:
- •44.Вживання прізвищ, імен та ініціалів авторів у бібліографічному описі, згідно дсту гост 7.1:2006.
- •45.Вимоги дсту гост 7.1:2006 до складання бібліографічного опису багатотомних довідкових видань.
- •Приклад: Однорівневий:
- •Багаторівневий:
- •Довідкові видання Енциклопедії
- •Словники
- •46.Аналітичний бібліографічний опис довідкових статей, згідно дсту гост 7.1:2006.
- •47.Бібліографічні списки у навчальних виданнях.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •48.Бібліографічні списки у довідкових виданнях.
- •За алфавітом прізвищ авторів або заголовків.
- •За хронологією.
- •Тематично.
- •За видами видань.
- •За характером змісту.
- •Списки змішаного побудови.
- •49.Бібліографічний опис електронних ресурсів віддаленого доступу.
- •Електронні ресурси:
- •50.Врахування особливостей цільової аудиторії (реципієнтів) у редакторській підготовці навчальних та довідкових видань.
- •51.Підбір рецензентів у процесі редакторської підготовки навчальних видань.
- •Підбір рецензентів:
- •Структура рецензії:
- •52.Організація роботи з авторами в процесі редакторської підготовки довідкових видань.
- •Межі втручання редактора в авторський оригінал.
1 Текстові процесори мають цілу множину таких графічних знаків (квадрати, ромби, кружечки, трикутники, кубики тощо), які при переліках вставляються перед кожним абзацом автоматично.
2 У квадратних дужках подано частини слів, які підлягають скороченню.
3 Вживану раніше форму звертання тов[аришу]. Слід вважати застарілою.
г) при цифрах: в[ік]., ст[оліття]р[ік]., до н[ашої]. е[ри]., р[ік]. н[ашої]. е[ри]., тис[яч]., млн [мільйон], млрд [мільярд], кг [кілограм], г[рам], м[етр], мм [міліметр], год[ина], хв[илина], с[екунда]\
д) при посиланнях: див[ись]., порівн[яй]., т[ом]., розд[іл]., ч[астина]., сторінка]., п[ункт]., рис[унок]., табл[иця]., ф[орму]-ла.
До спеціальних належать скорочення в бібліографічних описах. Подані українською мовою, вони повинні відповідати стандартові ДСТУ 3582-971, а подані російською, англійською, французькою, німецькою та іншими європейськими мовами — стандартам ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11-782.
До локальних скорочень належать постійні та тимчасові абревіатури, а також скорочені прикметники. Постійні абревіатури використовують у певному виданні (особливо це типово, наприклад, для періодичних видань—газет) і які тому нема потреби пояснювати у кожному окремому повідомленні (наприклад: УНІАН — Українське національне інформаційне агентство). Тимчасові абревіатури утворюють і використовують лише в одному конкретному повідомленні. Такі локальні скорочення дозволені лише в певних видах літератури (діловому, науковому, інформаційному, виробничому, довідковому, з певними обмеженнями — в навчальному й популярному), читачі яких мають відповідний кваліфікаційний рівень.
Норми для контролю скорочень. Нормування вживання скорочень в українській видавничій справі є малодослідженим. Крім вказаного стандарту, другим джерелом є "Словник скорочень в українській мові"3, що подає здебільшого спеціальні та локальні скорочення, причому як нормативні, так і ненормативні. Тому, опрацьовуючи тексти, його не можна використовувати як нормативну базу. Проте за допомогою цього словника редактор може розшифровувати скорочення, подані в повідомленні, а також визначати ступінь їх нормативності.
Перелічимо норми для контролю скорочень у повідомленнях.
У художньому та дитячому видах літератури скорочення не використовують; у публіцистичному виді літератури дозволено використовувати загальновживані скорочення; в офіційному, популярному, навчальному — загальновживані та спеціальні; в науковому, інформаційному, виробничому, довідковому — всі види скорочень (загальновживані, спеціальні та локальні).
Загальновживані скорочення повинні відповідати усталеним шаблонам, поданим у цій роботі вище. Спеціальні скорочення повинні відповідати шаблонам ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11-78, а також вказаному вище списку4.
Локальні постійні скорочення, що відомі реципієнтам, використовують у виданні без розшифровувань.
Нові локальні постійні скороченння потрібно наводити паралельно в повному та скороченому варіантах, поки реципієнти їх не запам'ятають.
При використанні тимчасових скорочень слово чи словосполучення, яке хочуть скоротити, перший раз подають повністю, а поряд з ним у круглих дужках ставлять абревіатуру, утворену з перших літер слів і набрану великими літерами. При наступних вживаннях цього слова чи словосполучення його заміняють абревіатурою.
Коли повідомлення має достатньо великий обсяг і реципієнт не може запам'ятати всіх скорочень (наприклад, у монографії), то перед основним текстом обов'язково слід давати список прийнятих у виданні скорочень.
Як абревіатури слід подавати лише ті слова чи словосполучення, які мають високу частоту вживання в тексті. Слова і словосполучення, частота яких дорівнює одиниці, не скорочують; слова і словосполучення, частота яких дорівнює двом чи трьом, скорочують лише в деяких видах літератури, для яких потрібен високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література — реферативні журнали, енциклопедії тощо).
• Локальні тимчасові скорочення в прикметниках використовують лише в тих видах літератури, для яких важливим є високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література).
У прикметниках слід відсікати закінчення і суфікси так, щоби слово мало якомога меншу довжину. До числа суфіксів із закінченнями, які можна відсікати, належать: -аний, -ельний, -альний, -ічний, -ний, -афічний, -огічний, -омічний, -адський, -сільський, -ський.
У зв'язних текстах загальна кількість скорочень не повинна знижувати середню швидкість сприймання тексту.
Для реципієнтів усі скорочення повинні бути зрозумілими й однозначними.
Незрозумілі скорочення, тобто ті, що не ввійшли до числа перелічених вище видів, слід пояснювати безпосередньо в тексті поряд зі самим скороченням, в посторінковій примітці або в списку прийнятих скорочень.