19.Енциклопедія: визначення, побудова. Види енциклопедій.

Енциклопедія – це містить в узагальненому вигляді

основні відомості з однієї чи всіх галузей знань і практичної

діяльності, викладені у відпрацьованих за певною

схемою статтях.

Розташовано за алфавітним або систематичним принципом (за темами (історії)).

• Універсальні.

• Галузеві.

• Тематичні.

• Персональні.

• Регіональні.

Класифікація енциклопедичних статей:

• Відсилання – допоміжне значення до іншої статті (див. Шевченко Т.).

• Тлумачення – має 2 частини: визначення заголовкового слова, етимологічної довідки (походження).

• Довідка – короткий опис сучасного стану питання, додається бібліографія.

• Огляд – грунтовне розкриття теми з екскурсом до теорії питання, бібліографічний список.

За розміром

• Великі (понад 12 томів).

• Малі (7—12 томів).

• Короткі (4—6 томів).

• Енциклопедичні словники або довідники (1—3 томи).

За способом організації

• Алфавітна (або алфавітно-словникова, або просто словникова) організація заснована на розташуванні окремих не пов'язаних між собою статей в алфавітному порядку назв їх предмета.

• Системна (або логічно-тематична, ієрархічна) організація. Крім того, існують енциклопедії, в яких статті впорядковані за галузями знань, наприклад, Енциклопедія кібернетики.

За призначенням

Енциклопедії поділяються на універсальні (наприклад, «Велика радянська енциклопедія», «Британіка», «Вікіпедія»), галузеві («Енциклопедія кібернетики», «Енциклопедія українознавства»), регіональні («Енциклопедія Львова»), проблемні, персональні.

Типи енциклопедичних статей

Статті в енциклопедіях поділяються на кілька типів: статті-огляди, статті-довідки, статті-тлумачення (містять лише дефініцію, а в разі запозичення слова з іншої мови — його етимологію) і статті-посилання (відсилають користувача до іншого терміна). Статті-огляди та статті-довідки, що різняться лише обсягом, є визначальними для енциклопедії; вони містять основну інформацію з розглядуваного питання: виклад наукової теорії, хронологію історичних подій, географічні, біографічні, статистичні відомості тощо.

20.Зародження і розвиток енциклопедичного книговидання у світі. Перші енциклопедії.

Хоча сам термін «енциклопедія» увійшов у побут тільки в XVI столітті, енциклопедичні праці відомі з давніх часів. Термінологічні словники складалися вже в Давньому Єгипті в період Середнього царства (2 тисячоліття до н. е.). Збірки знань складалися і в Стародавньому Китаї (XII століття до н. е. — X століття до н. е.). Енциклопедії були популярні в християнському світі в період раннього Середньовіччя: на заході прикладом можуть служити твори Ісидора Севільського, на сході — візантійський словник «Суда».

У зрілий період Середньовіччя на заході Європи склалося кілька видів енциклопедичних праць: зерцала (лат. speculum), компендіуми (compedium), суми (summae), які служили в основному навчальними посібниками для студентів «нижчих» загальноосвітніх факультетів університетів. Прикладом може служити праця домініканського ченця Вінсента з Бовесередина XIII століття) «Bibliotheca Mundi» («Всесвітня бібліотека»), інакше «Велике зерцало» (лат. Speculum majus) — у 80 томах і трьох частинах. До XIII століття всі подібні видання виходили на латині, однак поступово з'являються і глосарії — словники маловживаних слів і виразів.

Великий поштовх енциклопедична культура отримала в епоху Ренесансу в XIV-XVI століттях, в тому числі завдяки винаходу книгодрукування Йоганном Гутенбергом. У XVI-XVII століттях з'являється термін «енциклопедія» (а також «циклопедія») в його сучасному значенні.