14.Композиція, обов’язкові структурні компоненти підручника.

Підручник – це видання, для навчальної програми, яке охоплює всі теми навчальної програми.

Визначення композиції та її рівні. У композицію входять компоненти двох видів — композиційні одиниці (фрагменти тексту певної довжини) і композиційні зв 'язки. Але композиція — це не хаотично розкидані вказані два види компонентів. Композиція — це упорядковано розташовані композиційні одиниці, об'єднані композиційними зв'язками в одне ціле. Композиційні одиниці (без їх конкретного наповнення) та зв'язки між ними утворюють композиційну структуру повідомлення.

Композиційними одиницями в повідомленні виступають такі фрагменти тексту: речення, надфразні єдності, підпідрозділи (параграфи), підрозділи, розділи (блоки), частини, томи. Відповідно, у композиційній структурі виділяють рівні речень, над­фразних єдностей, підпідрозділів, підрозділів, розділів, частин і томів¹.

Проте наявність такої кількості рівнів і відповідних їм одиниць композиції (томів, частин, розділів, підрозділів, підпідрозділів, НФЄ, речень) зовсім не означає, що всі вони обов'язково повинні бути в кожному повідомленні. Конкретні реалізації композиції, як правило, охоплюють від двох до п'яти рівнів. Як мінімум, обов'язковим у повідомленні є лише один найнижчий рівень — рівень речень.

Дві композиційні одиниці одного рівня вважають композиційно зв'язаними, якщо в них є спільні елементи. Композиційні зв'язки, в які вступають між собою одиниці, можна класифікувати за формою (послідовність, підпорядкованість, незалежність, перехрещення тощо) і семантичним наповненням (зв'язки часові, причиново-наслідкові, класифікаційні; події, пов'язані участю в них однієї дійової особи; характеристики, пов'язані з одним і тим самим об'єктом, тощо). Приклад графічного зображення найпростішої композиції² подано на рис. 5-5.

Види композиційної структури. У літературі, присвяченій редагуванню, виділяють такі три традиційні види композиції: оповідна, описова і наукова. Проте така класифікація є, безумовно, неповною. До цих трьох видів слід обов'язково додати ще діалогову, вкладену, циклічну, вкладену, циклічну, ієрархічну та архівну композицію.

В античні часи навіть наукові трактати писали у формі діалогів; тепер діалогову композицію застосовують не лише в драматургічних творах, а й у публіцистичних (інтерв'ю), причому особливо широко. Неабиякого розповсюдження набула й ієрархічна композиція (її дуже широко використовують при готуванні, наприклад, наукових, виробничих та ділових повідомлень). Архівний вид композиції постійно застосовують у будь-яких виданнях довідкової літератури (словники, енциклопедії, тематичні довідники).

Повідомлення семи перелічених видів композиції (оповідний, діалоговий, вкла­дений, циклічний, описовий, науковий та ієрархічний) призначені, як правило, для їх наскрізного читання реципієнтами. Архівний вид призначений для вибіркового читання. Композиції всіх восьми видів мають лінійну (одномірну) структуру і є традиційними.

О станнім часом з'явилися повідомлення нетрадиційного виду, які мають не лінійну, а двомірну структуру (наприклад, підручники з програмованого навчання, працюючи з якими реципієнти можуть переходити до будь-якої частини повідомлення залежно від ступеня засвоєння ними попереднього матеріалу). Такий тип композиції називають гіпертекстовим. Його дуже широко використовують не лише в паперових виданнях, айв електронних, наприклад у виданнях на оптичних дисках чи у світовій комп'ютерній мережі Інтернет.

Звичайно, рідко в яких повідомленнях можна зустріти лише якийсь один вид композиції: переважно використовують одночасно кілька видів¹. їх поєднання створює ще один вид композиції, який називають комбінованим. Тому, щоби відповісти на запитання, який вид композиції має конкретне повідомлення, слід найперше визначити, якого композиційного рівня стосується це питання, а, коли мова йде про рівень речень чи НФЄ, то й якого конкретного уривка тексту це стосується.