4. Грифування навчальних видань.

Гриф – це напис на документі, що визначає особливий порядок користування.

В квітні 2015 року МОН відмінило гримування видань. Зараз гримування видань роблять навчальні заклади (ВНЗ) за міністром освіти Квітом. Вони будуть грифуватися чи схвалюватися до друку вченими радами вищих навчальних закладах, чи академічних установ, в яких пишуться підручники. Для середньої школи планується створити незалежну інституцію, щоб цим не міністерство займалося. Думаю, що частину цих повноважень ми повинні передати Національній академії педагогічних наук України.

Для грифування необхідно знайти рецензентів з інших ВНЗ, а гриф може дати і наші викладачі. Грифи знаходяться на звороті титульного аркуша або на титульному аркуші.

Рецензією прийнято називати критичний твір, у

якому розглядається й оцінюється опубліковане видання

(це — зовнішня рецензія, призначена для публікації в пресі)

чи оригінал майбутнього видання (це — внутрішня

рецензія, виконана на замовлення видавництва чи навчального

закладу).

Надсилаючи оригінал на рецензування, видавництво

підписує угоду з рецензентом, у якій чітко обумовлює

терміни подачі рецензії та ставку винагороди за виконану

роботу.

Редактор, ознайомлюючись із рецензією, має звернути

увагу, наскільки правильно і ґрунтовно вона зроблена. Як

правило, цей жанр складається з трьох частин: загальної,

посторінкового розгляду та висновку. Вимогами змістової

частини рецензії є обов'язкове окреслення повноти твору

за такими параметрами:

• місце рецензованої праці серед раніше опублікованих

на цю тему;

• новизна праці;

• актуальність теми;

• повнота охоплення матеріалу;

• відповідність дібраного ілюстративного матеріалу

темі;

• доступність стилю викладу читацькій аудиторії, якій

призначатиметься видання.

Якщо в рецензії вказані суттєві зауваження до

структури чи змісту, їх доведеться усувати авторові до початку

редагування. Зауваження і побажання, які істотно не впли- вають на структуру твору, можуть бути враховані в процесі

редагування.

У видавничій практиці трапляються випадки, коли

видавці ігнорують оцінку рецензентів, які переконливо та

глибоко професійно обґрунтовують висновок "не

рекомендується друкувати" і все одно таке видання випускають

у світ. Тут на перше місце виступають комерційні цілі,

чим грубо порушуються не лише норми видавничої етики,

а й авторські права. Так учинило, зокрема, видавництво

"Юрінком Інтер", яке 1999 року випустило в світ

"Українсько-англійський словник правничої термінології",

незважаючи на те, що рецензія фахівця — викладача кафедри

англійської мови Київського національного університету

імені Тараса Шевченка О. Купрієвич на запропонований

оригінал була різко негативною. Більше того, видавництво

без відома рецензентки поставило її прізвище на звороті

титулу неякісно підготовленого видання вже як

наукового редактора. Рецензент подала судовий позов до

видавництва про захист честі, гідності й ділової репутації та

стягнення моральної шкоди. Незважаючи на судову

тяганину, спонукану самим юридичним видавництвом

(справа дійшла аж до Верховного Суду України), позивачка

виграла справу.

У контексті рецензування важливо наголосити на

одному нюансі, що має відношення до видавничої етики.

Зазвичай видавництво надає авторові копію рецензії на

оригінал, особливо у випадках, коли вона є негативною. Проте

трапляються випадки, коли з різних причин рецензент не

бажає, аби його прізвище розкривалося авторові. Тоді

замість копії рецензента редакторові доцільно підготувати

авторові листа, детально виклавши в ньому ті зауваження

рецензента, з якими видавництво погоджується.

Процедуру грифування та організацію роботи щодо

експертизи підручників та навчальних посібників

здійснюють структурні підрозділи відповідних міністерств. Туди

видавництво має підготувати й подати такі документи:

• авторський або видавничий оригінал підручника

(посібника), роздрукованого на папері;

• дві рецензії на оригінал авторитетних фахівців, які не

працюють у навчальному закладі, де виконувалася ця

робота.

Інформацію про зміст грифа розміщують на титульній

сторінці після назви видання, а на звороті титулу

зазначають номер і дату рішення відповідного міністерства.

Подамо, для прикладу, текст про гриф на підручник "Історія

видавничої справи", що вміщується:

а) на титулі

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів

вищих навчальних закладів,

які навчаються за спеціальностями

"Журналістика" і "Видавнича справа

та редагування"

б) на звороті титулу:

Затверджено Міністерством освіти і науки України

(Лист М 14/182-2117 від 13.11.2002 р.)

Тут

редакторові важливо глибоко розбиратися в "юридичній

силі" наданих Міністерством освіти і науки України грифів

на новостворені підручники, в нюансах домінантних слів

грифа — "затверджено", "допущено", "рекомендовано", в

часових вимірах, коли підручник із експериментального

стає нормативним тощо.