Теорія потреб Абрахама Маслоу.

Теорія потреб Михайла Туган-Барановського.

1) фізіологічні - для безпосереднього підтримання життя і почуття спадковості;

2) статеві;

3) симптоматичні інстинктивні;

4) альтруїстичні;

5) потреби, що ґрунтуються на практичних інтересах.

Теорія набутих потреб Девіда МакКлелланда.

• причетності (співучасті);

• успіху (досягнення);

• влади.

Теорія мотивацій Зиґмунда Фрейда.

Теорія існування зв'язку та росту Клейтона Альдерфера.

К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, об'єднував потреби людини у такі три окремі групи:

- потреби існування;

- потреби зв'язку;

- потреби росту.

Потреби існування - відображають базові потреби людини і складаються з групи фізіологічних потреб та групи потреб безпеки. Вони наближено відповідають першим двом рівням піраміди потреб А. Маслоу.

Потреби зв'язку - відображають соціальну природу людини, її бажання бути членом певного колективу: родини, друзів, колег, керівників, підлеглих. До цієї групи можна повністю віднести потреби поваги та визнання.

Потреби росту - аналогічні потребам самовираження, які пов'язані з бажанням розвитку, саморозвитку і самовдосконалення.

Теорія двох чинників Фредеріка Герцберга.

Американський психолог Фредерік Герцберг розробив ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Він побудував двофакторну теорію, у якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотивації. Гігієнічні чинники пов'язані з оточуючим середовищем, у якому виконується робота, мотивації — з характером та змістом роботи.

Гігієнічними чинниками є: політика організації та її втілення адміністрацією; умови праці; заробітна плата; мікроклімат у колективі (між-особові стосунки з керівництвом, співробітниками та підлеглими); рівень безпосереднього контролю за роботою. Мотиваціями є: успіх; кар'єра (просування по службі); визнання та схвалення результатів роботи; ступінь делегування повноважень і відповідальності (якомога вища); можливості творчого та професійного зростання. Ця теорія, як і теорія Д.МакКлелланда, призначена для управління трудовою мотивацією.

Процесуальні теорії мотивації.

Процесуальні теорії мотивації – група теорій мотивації, в яких поведінка індивіда визначається не тільки потребами, а й вважається залежною від особливостей самосприйняття, власних сподівань і можливих наслідків реалізації вибраної моделі поведінки

Теорія очікувань

Теорія базується на припущенні, що в багатьох ситуаціях індивіди свідомо оцінюють альтернативні лінії поведінки, а потім обирають ту, яка, на їх думку, приведе до потрібних для них результатів. На рисунку 3.12 зображена принципова модель цієї теорії.

Теорія справедливості

Згідно з теорією справедливості люди суб'єктивно визначають відношення одержаної винагороди до витрачених зусиль і потім порівнюють її з винагородою інших людей, що виконують подібну роботу. Якщо порівняння виявляє дисбаланс і несправедливість, тобто людина вважає, що її колега одержав за таку ж працю більшу винагороду, то у неї виникає психологічна напруга. Тому необхідно мотивувати цього працівника, зняти напругу і для відновлення справедливості виправити дисбаланс.

Люди можуть відновити баланс або почуття справедливості, змінивши рівень витрачених зусиль або намагаючись змінити рівень винагороди. Таким чином, ті працівники, які вважають, що їм не доплачують у порівнянні з іншими, можуть або почати працювати менш інтенсивно, або намагатися підвищити винагороду. Ті ж працівники, які вважають, що їм переплачують, намагаються підтримувати інтенсивність праці на попередньому рівні або навіть підвищують її.

В деяких організаціях намагаються вирішити проблему виникнення у працівників почуття несправедливої оцінки їх праці шляхом збереження суми виплат у таємниці. На жаль, це не тільки важко зробити технічно, але й примушує людей підозрювати несправедливість і там, де її взагалі нема. Крім того, якщо зберігати розміри заробітків у таємниці, то (як це випливає з теорії очікувань) організація ризикує втратити позитивний мотиваційний вплив заробітної плати, пов'язаний зі службовим просуванням.