7 Білорусь

Географічне положення. Республіка Білорусь на заході межує з Польщею, на північному заході - з Литвою, півночі - з Латвією, сході - з Російською Федерацією, південному сході та півдні - з Україною. Найбільша протяжність території з заходу на схід - 600 км, а з півночі на південь - 390 км. Площа країни – 207,6 тис.км².

Головна особливість географічного положення Білорусі - це проходження через її територію сухопутних комунікацій, що з'єднують Росію з країнами Європи. Через її територію проходить важливий транспортний коридор Європи Париж - Берлін - Познань - Варшава - Мінськ - Москва. Для забезпечення міждержавних зв'язків у Бресті створено потужний залізнично-автомобільний транспортний вузол.

Білорусь - внутрішньоконтинентальна держава, однак судноплавні ріки - Дніпро, Західна Двіна, Німан - забезпечують їй вихід до портів Балтійського та Чорного морів.

Білорусь - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавча влада належить Національним зборам, що складаються з Ради республіки та Палати представників.

Природно-ресурсний потенціал. Для рельєфу Білорусі характерне чергування горбистих височин і плоских рівнин. Висоти тут коливаються від 150 до 350 м над рівнем моря.

Геологічна будова і склад гірських порід зумовлюють наявність корисних копалин осадового типу: кам'яної солі, калійної солі, мінеральних будівельних матеріалів, піску для скляної промисловості тощо.

Поклади кам'яної солі знайдено у Гомельській обл.; калійної солі - поблизу Салігорська (Мінської обл.); ресурси для виробництва цементу в Гомельській і Могильовській областях; скляні піски в Речицькому і Бобруйському районах.

З видів палива наявні торф і нафта (Речицьке родовище).

Клімат Білорусі характеризується поступовим зниженням температури з південного заходу на північний схід. Середньорічна кількість опадів - 500-700 мм.

Білорусь має достатньо розвинену озерно-річкову систему (щільність річкової мережі - 25 км на 100 км² території). На північному заході річкова мережа щільніша, ніж на плоскій низовині Полісся.

Більше половини площі Білорусі належить до басейну Дніпра (на території Білорусі його протяжність 700 км з 2300 км). Решта площі припадає на басейни Західної Двіни, Німану, Західного Бугу, що належать до басейну Балтійського моря.

Для забезпечення зв'язку між річковими басейнами прокладено канали: Дніпровсько-Бузький, Дніпровсько-німанський (Огінський), Березінський.

На території Білорусі багато озер, найбільше з них Нароч (площа 80 км², глибина - до 20 м).

У ґрунтовому покриві Білорусі переважають дерново-підзолисті ґрунти (70 % території). Поширені також дерново- і торфово-болотні, алювіальні дерново-глеєві ґрунти.

У структурі лісів переважають хвойні (70 %), поширені також осиково-березові та вільхові (25 %) і широколистяні (5 %) ліси. Вони виконують також ґрунтозахисну й водоохоронну функції, мають промислове значення. Лісові масиви виділені в окремі заповідники ("Біловезька Пуща", Березинський). Заповідник "Біловезька Пуща" має світове значення.

Населення. Чисельність населення Білорусі – 9,4 млн. осіб (2012 р.), середня щільність по території - 48,1 осіб/км². Демографічна ситуація у країні постійно погіршується. Показник природного приросту - 2,0‰. У віковій структурі населення частка представників молодшого віку - 19%, працездатного (15-64 р.) - 68%, старших від 65 років - 13 %.

Рівень урбанізації Білорусі становить 71%. Найбільші міста: Мінськ (1,8 млн. осіб), Гомель (506 тис. осіб), Вітебськ (560 тис. осіб), Могильов (365 тис. осіб), Гродно (277 тис. осіб), Брест (270 тис. осіб). У міському розселенні переважають містечка з людністю до 10 тис. осіб.

Заселена Білорусь досить рівномірно. Дещо більшою є щільність населення у центральній частині - поблизу Мінська, Барановичів, Слуцька та у басейні Дніпра та його притоки Сожу. Менша - на півночі та півдні країни, особливо на Поліссі.

В етнічній структурі переважають білоруси (77,9 %), росіяни (13,2 %), поляки (4,1 %), українці (3 %) та ін. Росіяни проживають переважно у великих містах, українці - на прикордонних з Україною землях.

Структура господарства. Економічні реформи в країні проводяться вкрай повільно. Рівень приватизації низький (85 % зайнятих працює на державних підприємствах).

Повільно розвивається фермерство (38 % загального обсягу продовольства виробляється в особистих підсобних господарствах).

Розвиток машинобудування зумовлюється значними виробничими потужностями, створеними ще в колишньому СРСР. Зокрема, це виробництво   тракторів   (Мінськ),    вантажних   автомобілів   (Мінськ,   Могильов,   Жодіно),   сільськогосподарських   машин   (Гомель,   Ліда), верстатів (Мінськ, Вітебськ, Гомель, Орша, Молодечно, Барановичі).

Хімічна промисловість розвивається на місцевих ресурсах калійної і кам'яної солі (Салігорськ). На базі російської нафти працюють нафтопереробні комбінати у Новополоцьку і Мозирі, на газі - підприємства, що виробляють штучні волокна, азотні добрива.

Комплексний розвиток господарства передбачає повніше використання лісових ресурсів шляхом модернізації лісопереробної промисловості (виробництво фанери, сірників, будівельних матеріалів, паперу, картону, продуктів лісохімії). Найбільші центри лісопереробної промисловості - Бобруйськ, Борисов, Гомель.

На світовий ринок країна виходить з продукцією легкої промисловості - льоноволокном і лляними тканинами (Орша, Шклов, Слонім).

Республіка Білорусь має достатньо розвинене сільське господарство. У структурі посівних площ переважають зернові культури (понад 40% головним чином, жито). Країна повністю забезпечує себе зерном за рахунок власного виробництва. Значна частка у структурі посівних площ припадає на кормові культури та картоплю. Природна кормова база, а також розвинене картоплярство зумовлюють розвиток тваринництва, передусім свинарства. Картопля, а також продукція тваринництва є експортними товарами Білорусі.

Електроенергетика країни представлена багатьма ТЕС, з яких найбільшою за потужністю є Лукомльська (2,4 млн кВт).

Основне значення для внутрішніх та зовнішніх зв'язків країни має залізничний транспорт(щільність залізниць 26 км на 1000 км² території). Основні залізничні вузли: Мінськ, Барановичі, Орша.

Протяжність експлуатованих водних шляхів - понад 4 тис. км. Для перевезення вантажі, переважно лісосплаву, використовуються Дніпро, Прип'ять, Березина, Сож. Західна Двіна та Німан.

Зовнішні економічні зв'язки Білорусі відображають особливості господарського комплексу, а також політичні орієнтири країни. У структурі експорту переважає продукція машинобудування, легкої та хімічної промисловості. Експортний потік товарів спрямований в країни СНД (понад 70%). Тісні зовнішньоекономічні зв'язки Білорусь підтримує з Польщею та Німеччиною.

У структурі імпорту переважають енергоносії, продукція машинобудування та хімічної промисловості.

Зовнішньоекономічна діяльність Білорусі, крім зовнішньої торгівлі, здійснюється шляхом залучення іноземних інвестицій і технічної допомоги, будівництва спільних підприємств, активізації прикордонного співробітництва (Єврореґіон "Буг").