60. Поняття розкрадання чужого майна.

У ст..ст. 185-191 ККУ передбачена відповідальність за різні форми розкрадання чужого майна.

Розкрадання – це навмисне протиправне обернення винною особою певним способом чужого майна на користь свою або іншої особи з корисливих спонукань.

Предметом розкрадання може бути майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності.

Не буде розкрадання у випадку привласнення знайденого майна або такого, що випадково опинилося у винного. Не є розкраданням і обманне ухилення особи від передачі відповідно до закону, договору або інших зобов’язань у державну власність приватного майна.

61. Форми розкрадання чужого майна.

Розкрадання – це навмисне протиправне обернення винною особою певним способом чужого майна на користь свою або іншої особи з корисливих спонукань.

Розкрадання може бути у формі крадіжки – таємне викрадення чужого майна (ст.. 185); грабежу – відкрите викрадення чужого майна (ст.. 186); розбою – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст..187); викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання – без приладів обліку або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб (ст.. 188-1); вимагання – вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст.. 189); шахрайства – заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обманом чи зловживання довірою (ст.. 190); привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.. 191).

62. Обставини, що обтяжують розкрадання чужого майна.

63. Кримінально-правове значення розміру викраденого для кваліфікації розкрадання.

64. Відмінність заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою від шахрайства.

65. Загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності.

Родовим об’єктом злочинів, включених до розділу VII Особл частини ККУ, є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Вони виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об’єктом виступають суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. При вчиненні деяких злочинів одночасно має місце посягання і на додаткові безпосередні об’єкти, наприклад, на життя та здоров’я людини чи власність – при протидії законній господарській діяльності.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов’язує з розміром предмета злочину, наприклад, з великим розміром бюджетних коштів при порушенні законодавства про бюджетну систему України. При визначенні такого розміру в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян слід виходити з того, що один мінімум дорівнює податковій соціальній пільзі, яка становить передбачену законом кількість процентів від офіційно встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року.

З об’єктивної сторони більшість злочинів даної групи вчинюються шляхом дії (фіктивне підприємництво, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виявитися в бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті).

Значна частина злочинів у сфері господарської діяльності мають формальні склади і вважаються закінченими з моменту вчинення вказаних дій, наприклад, з моменту вчинення хоча б однієї незаконної дії з підакцизними товарами. Є злочини з матеріальним складом, для об’єктивної сторони яких необхідно встановити також настання суспільно небезпечних наслідків, наприклад, при доведенні до банкрутства.

Суб’єктивна сторона більшості цих злочинів характеризується умисною формою вини. Для деяких злочинів обов’язковими є мотив або мета їх вчинення.

Суб’єктами можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Є злочини зі спеціальним суб’єктом: підприємець, службова особа або засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності та ін..