МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури

Відділення художніх ремесел та народних промислів

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

(ІІ ступінь, кваліфікований робітник)

ТЕМА: Декоративний розпис у стилі графіті

Група Т-9 Спеціальність: живописець

Учень: Дрозд Дмитро Юрійович

Керівник дипломної роботи:

________________ (Ільченко Л. В.)

Старший майстер відділення художніх ремесел:

_______________( Стельмах А.І.)

ЛУЦЬК 2015

Зміст

1.Вступ ст.

«Розвиток монументального живопису»- ст.

2.Технологічна частина- ст.

3.Економічна частина- ст.

4.Охорона праці ст.

5.Висновки – ст.

6.Список літератури ст.

7.Додатки – ст.

ВСТУП

Образотво́рче мисте́цтво— мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура). Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних образах, відтворює об'єктивно наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображує не тільки те, що доступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Воно розкриває духовний склад людини, її психологію. Образотворче мистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії.

Види образотворчого мистецтва. -Архітектура-Живопис-Скульптура-Графіка-Декоративно-ужиткове мистецтво

-Дизайн

Живо́пис (маля́рство, фр.peinture, англ.painting, болг.живопис, пол.malarstwo, чеськ.malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарбна тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.Найбільш поширені твори живопису виконані на плоских або майже плоских поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стіні т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму. Живопис - найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає "живо писати" - писати з життя, твори живопису створюються за допомогою фарб, що наносяться на будь-яку поверхню.

Види живопису: монументальний; станковий; -декоративний; -декораційний; -мініатюра.

Як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, соціально-виховну або документальну функції. Проте основне і першочергове, виразне і змістовне значення в живописі має колір,який сам по собі є носієм ідеї.

Я, ж хочу більш детально розповісти про монументальний живопис, а саме такі його види, що стосуються моєї дипломної роботи- це стінопис та фреска.

Стіно́пис — різновид монументального і декоративного малярства, що виконувалося безпосередньо на стіні або на штукатурці, закріпленій на стіні, в якому фігуративні образи й декоративні орнаменти підпорядковуються архітектурним формам. У стінописі користуються різною малярською технікою: фреска, альсекко, енкавстика, темпера, клейові фарби, олія; за новіших часів — синтетичні ґумові фарби тощо. До стінопису зараховують також мозаїку.

Фре́ска(від італ.affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці. (Додаток 1.1)

В 20 столітті різні технології старовини пройшли перевірки, хімічний аналіз і аналіз складових речовин, детально перевірені за письмовими чи архівними записами. В полі ретельних досліджень була і технологія фресок, як «по вологому» (буон-фреска, італ.bouone fresco, лат.in udo), так і «по сухому» (італ.a secco, лат.in arido).Якщо прийняти техніку фрески «по вологому» з використанням вапна за стандарт, то далеко не всі стародавні стінописи слід вважати суто фресками. Це довів в своїй книзі «Матеріали і ремесла Стародавнього Єгипту» єгиптолог з Британії А. Лукас. Єгипетська цивілізація в період 30 — 11 століть до н. е. не знала вапна. Використання вапна розпочалося приблизно з 4 століття до н. е. в добу Птолемеїв і привнесена греками. Але вапно було відоме в Ассірії, Вавілонії, в Фінікії. Суміш вапна з розмлеленою на порох цеглою використовували для створення вологостійких замазок при створенні акведуків чи гідротехнічних споруд. Входило вапно і в суміш з гіпсом при тинькуванні споруд. Високоякісні вапняні суміші використовували в житлових і палацових спорудах егейської культури, які були грунтами для стінописів, датованих 30 — 12 ст. до н. е. (Додаток 1.2)Але навіть їх умовно відносять до фресок як «по вологому». Карбонізації розписів сприяли домішки тиньку, а не вапно, що не входило до складу фарб. Є значні розбіжності і з стінописами Староданього Риму, які мають значні відмінності від уславлених фресок доби італійського Відродження. За висновками Е. Бергер технологія італійських майстрів відрізняється від технології давньоримської. Такої ж думки дотримувався і відомий радянський технолог Д. І. Киплик. За висновками технологів, не було єдиної стандартної техніки фрески «по вологому» на вапнякових грунтах водними фарбами, які відрізнялись відсотком вміста оксида кальція. Але безумовно, що ця технологія зародилася в глибинах античної культури і була розповсюджена на всю терторію античної ойкумени. Розбіжності в технологіях, однак, не стали на заваді при створені стінописів високої мистецької вартості і в Стародавньому Єгипті, і на острові Крит, і в Стародавній Греції, про що свідчать археологічні знахідки в відповідних регіонах.

Різновиди фресок.Існує суха (al secco) та волога (al fresco) технологія написання фрески. Написання фресок al secco є не досить складним, тому що робота над такою фрескою може тривати не один день. Вапняна вода та пігмент наносяться разом. Але повторне зволоження тиньку веде до його псування. При написанні al fresco пігменти чи фарби наносяться на вологу штукатурку, яку попередньо (перед накладанням пігменту) зволожують вапняковою водою. При нанесенні пігмент змішується з вапняковою водою і стає вапняковою фарбою. При засиханні виникає однорідний тиньк з малюнком. Більшість художників витрачали на роботу над значними фресками від 5 років, але чим довше майстер працює над шедевром, тим нижча його якість, адже тиньк від вологи починає кришитись.

Секрети технології давньоримських фресок. Нам досі невідомі всі секрети технології фресок в Помпеях. Увагу привертають як їх збереженість, так і яскраві фарби, багатші, ніж колорові гамми грецьких художників попередньої доби. Лише дещо підказали описи в творах Плінія Старшого та Вітрувія, дещо — залишки горщиків з фарбами, знайдені в Помпеях. За припущеннями, це комбінації темпери з енкавстикою. Поверхню стіни тинькували, найстараніше готували поверхневий шар з мармуровим чи алебастровим порохом для блиску і зміцнення тиньку. Поверхню шліфували, робили стінопис, який ретельно захищали шаром прозорого віску з рослинною олією. Віск сплаляли з фарбами маленькими смолоскипами і посудом з жаринами, а потім додатково шліфували чистим полотном.(Додаток 1.3)

У межах романського стилю розвивалися й монументальні живопис і скульптура. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами. Унікальні місцеві особливості мав фресковий живопис романської доби в Каталонії. Схематизм композицій каталонські майстри поєднують з геометричними орнаментами, витоки яких в античному мистецтві і в ретельно розроблених мозаїках Візантії. Відсутність коштовних смальт в Каталонії компенсували яскравими фарбами. На збагачення художніх образів працюють як спроби відтворити шати з коштовних тканин, так і широкі, різнокольорові смуги на тлі. Зроблені перші спроби надати індивідуальних рис і образам святих, що подані з застиглими, виряченими очима : але вони вже розрізняються зачісками, чорним чи сивим волоссям. Поряд з безбородими юнаками — сиві чоловіки з «біографіями». Найшанованіших святих супроводжують написи (Апостол Варфоломей, Євангеліст Матвій, Св. Петро). За вказівкою атрибутів можна розпізнати шанованих святих і без написів (Апостола Петра подають з ключами, які той отримав від Христа). Серед біблійних персонажів — і серафими з крилами замість тіл, і жертовні багатоокі тварини (віл, ягня). Біблійні сюжети на фресках доповнені притчами (діви розумні і нерозумні), які стануть сюжетами для скульптурних композицій доби готики у Франції. Залишки каталонських фресок були знайдені в малих сакральних спорудах в Піренеях. В 1920-ті роки їх обережно зняли зі стін і перенесли в Барселону. На початку 21 століття їх експонують в окремих залах на штучно відтворених архітектурних поверхнях, що точно копіюють первісні романські форми в тодішніх інтер'єрах.(Додаток 1.4.) На етапі раннього відродження надзвичайного поширення отримав фресковий живопис. Більшість італійських художників цього періоду — саме фрескісти. Творчість деяких з них ми знаємо тільки завдяки фрескам. Реформи фрескового живопису, розпочаті Джотто, стають школою для поколінь італійських митців. Монастирі змагаються в запрошенні на роботи відомих художників. Фрески-шедеври вкривають як стіни старих, ще готичних споруд, так і нових і в провінціях, і в мистецьких центрах. Фресками прикрашали як церкви, так і палаци, церковні і домашні каплиці, суспільно значущі споруди, як фасади, так і інтер'єри. Сюжети — Старий Заповіт (Створення Адама), сцени життя і стасті Христові (Благовіщення, Таємна вечеря, Поцілунок Юди, Розп'яття, Оплакування Христа) і т.д.(Додаток 1.5.)

Перші фрески в Україні

В Україні Фреска відома з 4 століття до Різдва Христового в будовах північного Причорномор'я, у грецьких колоніях й у скіфів. Фресками прикрашували житлові будинки, громадянські споруди і гробниці. У Київській державі основним видом внутрішнього мистецтва оформлення храмів були фрески. (Додаток 1.6.)Тільки в 11 — на поч. 12 століття храми мали побічно фрески, головною була-мозаїка, якою прикрашували центральну частину, а фресковий розпис покривав усі бокові апсиди, склепіння, стовпи та бічні стіни , а часом арки, галереї, ніші, портали назовні. Поєднання мозаїки і фрески — особливість київського церковного мистецтва, у Візантії воно не практикувалося. Гармонію між фрескою і мозаїками досягалося однаковими домінуючими кольорами. Найвизначнішими зразками цієї системи оздоблення є собор св. Софії в Києві (1037) і Михайлівський-Золотоверхий (поч. 12 ст.; знищений більшовиками); другу мистецьку школу створили майстри Успенського собору Києво-Печерського монастиря (11 в., знищений під час другої світової війни). У Софійському соборі домінують синій, білий, пурпуровий і частково зелений кольори. З нечисленних пам'яток відомо, що на той час свої місцеві мистецькі школи вже мали й Чернігівське, Переяславське, Галицьке й Волинське князівства. На підставі збережених фраґментів фресок 14 століття можна стверджувати, що їх техніка була майже тотожна з технікою фресок Київської держави. Поширення дерев'яного будівництва церков і вживання олійної малярської техніки у настінних декораціях будов світського характеру загальмували розвиток фрески. Щойно на поч. 20 століття зроблено спроби відтворити фрески. Техніку фрескових розписів вивчали в Київському художньому інституті в студії М. Бойчука: Т. Бойчук, К. Гвоздик, А. Іванова, О. Мизін, О. Павленко, І. Падалка, М. Рокицький, В. Седляр, М. Шехтіман. Вони брали участь у багатьох розписах у Києві, застосовуючи стародавню техніку й наслідуючи композиції народних картин та ікон 17 — 18 століття.

Технологічна частина

Перш ніж приступити до виконання своєї дипломної роботи мені потрібно було обрати вид та жанр живопису. Серед видів між станковим та монументальним живописом мені найближчим є-монументальний,а саме- стінопис. Оскільки фреска є досить важка у техніці та затратна у часі, я обрав сучасний вид стінопису-графіті. Перш ніж приступити до роботи, я ознайомився із історією виникнення та розвитком цього виду сучасного монументального живопису- графіті.

Графіті(походить від італ.grafficare— дряпати, дослівно «надряпані») — спершу так називали одну з технік настінного малярства. Пізніше цим словом скористалися археологи, використовуючи його як загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків. Нині це поняття розширило свої межі, під графіті розуміють будь-які неофіційні публічні тексти, разом зі сучасними. Та більше, саме сучасні привертають увагу вчених і журналістів, тому в свідомості людини нашого часу зі словом графіті асоціюється передусім добре відомий їй розпис будинків, прогонів на поверхах, ліфтів, вбиралень тощо. Графіті — явище надзвичайно давнє. Графіті зустрічаються археологами в багатьох культурах різних епох та континентів.

Античність.Стіни античних міст, що збереглися, були вкриті написами. Одна із найвідоміших колекцій античних графіті знайдена під час розкопок Помпеї. Мешканці Помпеї так само, як і наші сучасники, писали про любов, секс, політику, висловлювали свої симпатії і неприязнь чи просто мережали міські стіни своїми іменами, часом навіть вульгарними. Приклади помпейських графіті: «Поблизу воріт Везувія: "Маркус кохає Спендузу"», Вулиця Театрів: «"З моєї крамниці зник мідяний горщик. Будь-кому, хто його верне, я пожертвую 65 сестерціїв"», «На стіні будинку Геркулуса і Нессуса: "Пам'ятай: допоки ти живий, ненависна смерть наступає"».

Середньовіччя.Графіті розвивалося не лише у Європі, але й Київській Русі.Археологічні й письмові джерела, що підтверджують руські графіті, також мають давню історію. Сотні графіті XI-XIII ст. знайдено у Софійських соборах Києва й Новгорода, а також в інших руських храмах. Графіті на церковних стінах мають переважно релігійний зміст: це прохання про допомогу, молитви й хрести, прокляття, повідомлення про смерть можновладців та про їхні негідні вчинки. Попри те, можна натрапити на цілком світські написи: «У Гнілка тухлі зуби» (руське «У Гнилку зуби тухоли») [5].

Новий час.Перша відома нам згадка про руські графіті в літературі належить до кінця XVIII століття.Одне з визначень терміну «графіті» у його сучасному значенні міститься у «Словнику простих форм» Вальтера Коха: «Випадкові, тобто небажані й неофіційні, написи і знаки в громадських місцях разом із громадськими вбиральнями, рекламними оголошеннями й дорожними знаками, і т. д….» Написаними можуть бути малюнки, символи, поодинокі слова й імена, фрази, речення, вірші, діялоги, вислови. Використовується будь-який інструмент, що залишає слід на поверхні: крейда, олівець, ручка, маркер, фарба в аерозолі, кольорова крейда, ніж, палка.»

У нову стадію розвитку графіті ввійшли в другій половині XX століття.Дослідники відзначають два фактори, які мали вирішальне значення для виникнення нових форм на базі традиційних. По-перше, поява фарби в аерозолі і, по-друге, експансія молодіжної культури в 1950-1960-х роках у США і Західній Европі, що сприяло різкому підвищенню кількости графіті і появі написів та зображень в якісно новому вигляді.Одним з основних різновидів графіті нового покоління є графіті молодіжних субкультур. Важлива відмінність між традиційними (старими) й субкультурними графіті — ступінь доступности змісту тих і тих для стороннього глядача. Графіті субкультури, які доступні для споглядання кожному, хто проходить повз, залишаються, попри те, закритим для непосвячених каналом комунікації. На думку дослідника, першими знаками нової ери графіті були емблеми футбольних клубів «Спартак» і ЦСКА, що з’явилися на стінах Москвив 1977-1978рр., і поширені дещо пізніше назви всіляких рок-груп, які до 1988р. стали передовим жанром субкультурних графіті. На початку 1980-хдля споглядання суспільства стає доступним також графіті пацифістів, панків, гіпі, фашистівй інших угруповань альтернативної культури.

Графіті в Україні.Графіті в сучасній Україні існує близько 10 років.

Тематика сучасних графіті набагато різноманітніша, але провідною функцією їх донині залишається прагнення до діалогу, комунікації в рамках визначеної соціальної групи. Історична роль древніх графіті-автографів досить вагома, оскільки саме завдяки їм можна установити соціальний статус тих, хто їх писав, рівень розвитку писемності в суспільстві на визначеному історичному етапі. Нам поталанило — древні графіті збереглися, незважаючи на час, а також негативне ставлення до них. Однак збереглися вони насамперед завдяки тому, що техніка написання і місце виконання (культові спорудження, стіни церков і монастирів) природно сприяли цьому. Графіті— це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Так, винятково в контексті політичних подій кінця 1980-х — початку 1990-х років в Україні можна пояснити існування безлічі написів: "СРСР — так", "СРСР — ні", "Україна — уперед", а також малюнків з перекресленою радянською символікою. Ці написи дозволяють простежити реакцію на ті або інші політичні події не тільки локального, але й світового масштабу.

Графіті, як знакова система,містить закодовану інформацію не тільки про історію самого візерунка або напису, але і про історію і традиції соціумів, у яких ці графіті існують нині або існували колись. Таким чином, культура "балонів", з її символікою й атрибутикою, упродовж останнього десятиліття охопила українські стіни і сьогодні вже є складовою міської традиції, носіями якої, як правило, виступають підлітки,як в Європі так і в Україні.(Додаток 2.1.,2.2.) От чому поряд із традиційними для нашої культури написами: "Андрій — лох", "Гашиш не переможе", "Хто курить план, той не наркоман", "Я люблю Оксану"і т.п., а також загальновідомими символами анархії, миру або наркотиків, фашистською символікою й ін. з'являються зовсім незрозумілі на перший погляд малюнки, написи і візерунки, процес адаптації яких активізується на сучасному етапі.

Мистецтво, якого не розумієш, дратує, ще більше дратує елемент насильства, характерний для графіті, що з'являються в публічних місцях.Авторські виставки можна ігнорувати, автора-художника — критикувати, а сам автор може захистити, обґрунтувати вигадливі форми втілення власних думок і бажань, позначених їм як мистецтво. Анонімні і колективні графіті простіше знищити, чим задуматися про причини їхнього виникнення, ролі й місця, які вони займають у культурному і соціальному житті міста і його жителів. Важко визнати мистецтвом те, чого не розумієш. Наприклад, єдиною функцією графіті "wild style" є роздратування, намір спантеличити глядача.Одним з найпоширеніших мотивів сучасних графіті в Україні останніх років є написи типу: "Hip-Hop forever", "Rap is my life", "Eminem is best", а також графіті з англійським словом "crew" (бригада). Ці написи і малюнки прикрашають стіни елітних гімназій, двори гуртожитків, парки, будівельні і дитячі майданчики й інші місця молодіжних тусовок.Традиційними для нашого суспільства завжди були графіті "tags" (найпростіші за способом виконання написи, найчастіше — автографи, у яких автор використовує тільки один колір, а букви і малюнки написані або видряпані на поверхні в один шар). Саме такого роду напису виконували на стінах історичних споруджень упродовж сторіч. Ця традиція зберігалася в радянські часи (про що свідчить студентський, шкільний, тюремний фольклор, а також окремі графіті на зовнішніх стінах), у пострадянський період виникла "традиція балонів" (виконання складних за композицією та кольорною гамою малюнків) і численні стилі виконання настінних малюнків.

Українські графіті останніх десятиліть (посттоталітарних часів) особливо складні, оскільки різноманіття тематики і стилів виконання продиктовано як змінами зовнішнього характеру, так і внутрішнім конфліктом нового покоління. Графіті служить для підлітків шляхом комунікації з зовнішнім світом, світом дорослих, шляхом самоствердження у власному середовищі. Символіка сучасних графіті відбиває реальний зв'язок сучасної молоді зі світом, відбиває вплив реальних і віртуальних кумирів і культів на свідомість підлітків, що є основними виконавцями графіті. Формування власної символіки відбувається на ґрунті світових традицій, запозичених підлітками. Цікаво, що більшість сучасних українських графіті-надписів виконано латиницею, а прихильники реп-культури взагалі спілкуються англійською мовою. Графіті різноманітні за своім змістом й охоплюють усі сторони життя молоді.

За значенням їх можна поділити на такі групи:

1.Соціальна тематика. 1.Оцінка соціального статусу, матеріального стану. Наприклад: Down with bankers! Who is bourgeois – that we shall punish! We are poor teenagers.

2.Інтимна тематика: I love Lena. Love me, otherwise I shall kill you.

3.Політична тематика: NATO – no. NATO – yes. I wish to return to the USSR. I do not wish to be at war in Iraq.

4.Культурна тематика 1.Музика: Rap – the best. Dirty rockers, go away. Rock, go away from city. Rap is a sediment.

5.Молодіжна субкультура: Point of assembly. Crowd, go with me. Our party. Our ghetto. Forward, on a disco.

6.Визначена асоціальна тематика: Drugs will win the world. Marihuana is cool. Long live hashish. I shall kill the Negro. Negros, from city! Homosexuals, prepare for death.

Серед «графіті» виділяється новий напрямок «Стріт-арт».

Стріт-арт(англ.Street art— вуличне мистецтво) — образотворче мистецтво, характерною особливістю якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Основна частина стріт-арту - графіті(спрей-арт), але не можна ототожнювати графіті і стріт-арт. До стріт-арту належать також постери(некомерційні), трафаретитощо.Термін «стріт-арт»отримав популярність у процесі розвитку графіті на початку 1980-х років і пізніше використовувався як назва наступних вуличних шедеврів. Особливої популярності набув вже в ХХІ столітті.Художники, що вибирають вулиці в якості своїх картинних галерей, займаються стріт-артом у більшості випадків для того, щоб безпосередньо спілкуватися з громадськістю в цілому та привернути увагу до цього мистецтва як молоді, так і старшого покоління.Звичайно, вуличні художники часто подорожують між країнами, щоб розширювати свої уявлення про різні види стріт-арту та втілювати їх у свої роботи.Художники змінили мистецтво, розташовуючи свої шедеври в зовсім незвичних місцях. Вуличні художники прагнуть зробити так, щоб ці витвори самі спілкувалися з перехожими та задавали їм різні питання.

Деякі вуличні художники використовують так званий "розумний вандалізм", як спосіб підвищення рівня інформованості. Більшість вуличних художників бачать стіни будинків, як неосвоєний простір для особистого мистецтва, в той час як інші можуть оцінювати ризики, пов'язані з розташуванням незаконного мистецтва в громадських місцях. У той час як художники у сфері графіті використовують головним чином лише аерозольні фарби для виробництва своїх робіт, "стріт-арт" містить в собі безліч інших методик та матеріалів, включаючи: світлодіодне мистецтво, шаблонне графіті, стінопис, фотошпалери, трафарет-арт, стикер-арт, крохмальний клейстер, графіті-жаргон, і в'язане графіті.

Походження. Один з перших екземплярів графіті – «Кілрой був тут» (від англ. Kilroy was here) – був створений ще за часів Другої Світової війни. Це – простий малюнок людини з довгим носом, що визирає з-за стіни.(Додаток 2.3)Багато чого з сучасного вуличного мистецтва має витоки з Нью-Йорка, де в 1960-1980-х роках розвивався так званий графіті-бум. У 1981 році у Вашингтоні відбулася виставка під назвою «вуличні роботи», де свої творіння показували місцеві художники, такі як Джон Фекнер, Фаб Файв Фреддіта Лі Квінонс. Німецька Берлінська стіна(1986) була ціллю художників протягом 1961–1989 років.(Додаток 2.4.)Одним з найбільших графіті-містом Європиє Лондон. Хоча офіційно тут стріт-арт заборонений, та все ж таки він має величезну кількість шанувальників і багато в чому є підтриманий громадськістю. Найбільше Лондон представлений в сфері стріт-арту завдяки своєму району Брістоль.

Стріт-арт в Україні.

Найбільше графіті столиці, Київ

Проблема усієї Україний, зокрема, Києвау тому, що влада зовсім не зацікавлена у розвитку такої сфери суспільної діяльності, як стріт-арт. Києву бракує стріт-арт проектів.Поміж тим у Києві нині проходить виставка стріт-арту «Непокорне». Її відвідувачам, які, на думку організаторів, «люблять мистецтво і не бажають миритися з рамками та нормами», пропонують фото «всіх можливих стріт-арт-експонатів столиці», а також адреси, де їх можна побачити в оригіналі,серед яких найбільше стріт-арт у м. Київ (Додаток 2.5.), а в наш «важкий час» найбільш патріотичне Стріт-арт знаходиться у м. Львів (Додаток 2.6.)

Перед початком роботи потрібно було обрати тему для моєї роботи. Я є патріотом своєї країни-України,а оскільки я не можу воювати я хотів-би підтримати своїх співвітчизників та воїнів А.Т.О.. І тому серед декількох ескізів обрав один.(Мал. 1.). Далі почав вивчати інструменти,пристосування та матеріали,які необхідні мені для роботи над дипломною роботою. Про інструменти та матеріали можна говори досить багато –це різні аерозолі,насадки,маркери, чорнила,елементи захисту про які можна більш детально прочитати на сайтах: http://cans.com.ua/mtn-94-400ml/; http://cans.com.ua/dope-classic-400ml/; http://cans.com.ua/arton-400ml/.

Вивчив особливості кожного інструменту та матеріалів,і серед них обрав певні матеріали,та пристосування.(Мал. 2.) Далі мені необхідно було знайти картинну площину, якою стали задні стіни гаражів. (Мал. 3.). Мені необхідно було підготувати площину для роботи: зачистити, під шпаклювати та заґрунтувати. Для ґрунтування я використовував ґрунтовку для стін та для зняття іржі,використовував валики та пензлі різного розміру. Після періоду висихання ґрунтовок, я переніс малюнок ескізу із врахування масштабу. Далі мною було покрито тло для надпису (червоно-чорне). (Мал.4.) ,також використовував пензлі та валики. Для малювання надпису я використовував

аерозолі та теги різного діаметру.( Мал.5.,6.). Коли було створено фон надпису, я почав працювати над детальним доопрацюванням шрифту. Готовий результат творчої роботи.(Мал. 7.)

(Мал.1.)Ескіз дипломної роботи.

(Мал.2.)Мої матеріали.

(Мал.3.) Основа для дипломної роботи. .

(Мал.4.) Нанесення малюнка та фарбування фону

(Мал.5.) Робота над надписом.

(Мал.6.) Робота над надписом.

(Мал.7.) Дипломна робота.