3.1 Визначення планових обсягів виробництва сої

В умовах ринкової економіки значно підвищується роль прийняття обґрунтованих рішень при здійсненні організаційних заходів та плануванні виробничих процесів. В зв’язку з цим при складанні перспективних і поточних планів підприємств необхідно, виходячи з попиту на продукцію, передбачити такі шляхи розвитку виробництва, які при раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів можуть забезпечити одержання максимального прибутку.

Планування обсягів виробництва культури включає визначення беззбиткового рівня її виробництва, планування урожайності із врахуванням визначеної норми прибутковості та визначення планової посівної площі, виходячи із рекомендованої структури посівів, залежно від виробничого напряму підприємства.

Рівень беззбитковості − це метод вивчення взаємозв'язку між витратами і доходами при різному рівні виробництва. Рівень беззбитковості по прибутку досягається при такому обсязі реалізації, виторгу від якого досить для покриття всіх операційних витрат.

У таблиці 3.1. проведено розрахунок беззбиткового рівня виробництва сої на основі методичних вказівок до курсової роботи.

Планова норма прибутковості(Н_пр):

Н_пр = 14

Плановий рівень урожайності (У_пл ):

У_пл=У_р+У_р*Н_пр:100, де:

Упл – плановий рівень урожайності, ц/га;

Ур – розрахунковий рівень беззбиткового виробництва, ц/га;

Нпр – планова норма прибутковості.

Таблиця 3.1.

Визначення беззбиткового рівня виробництва сої

№ п/п	Показник
1.	Валове виробництво продукції, ц		1673,4
2.	Виробничі витрати – всього, грн.		3638,58
	у т.ч.: а) постійні	(п.2 – п.2б)	1898,35
	б)змінні		1740,23
3.	Питома вага постійних витрат,%	(п.2а / п.2 х100)	52,17
4.	Постійні витрати в розрахунку на 1ц реалізованої продукції, грн.	(п.6 * п.3 / 100)	112,86
5.	Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.		236,29
6.	Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.		216,33
7.	Змінні витрати у собівартості 1 ц реалізованої продукції, грн.	(п.6 – п.4)	103,47
8.	Маржинальний дохід від 1 ц продукції, грн.	(п.5 – п.7)	132,82
9.	Беззбитковий рівень виробництва продукцій, ц	(п.2а / п.8*10)	142,9

Упл = 14,3+14,3*14/100 = 16,3 ц/га

Планова площа посіву (Sк):

Sк = Sр*Пк:100,

де: Sк – планова площа посіву відповідної культури, га;

Sр – площа ріллі господарства, га;

Пк – питома вага культури у площі ріллі,%

Sк = 5133*2/100 = 102,66 га.

3.2 Короткий опис технології вирощування сої

Соя є цінною продовольчою і кормовою культурою. Використовують її також як сировину для промисловості. Зерно містить від 40 до 55% білків, які легко засвоюються організмом людини і тварин, до 26% жирів, близько 30%вуглеводів і досить значну кількість вітамінів. З усіх зернобобових білок сої найбільш повноцінний.

Досить високі врожаї сої збирають за дотримання всіх вимог технології вирощування, раціонально використовуючи біологічні особливості цієї культури. В Україні є багато районів, що мають сприятливі умови для вирощування сої, − Херсонська, Чернівецька, Одеська та інші області, а також Автономна Республіка Крим.

Сою на зерно в Україні найдоцільніше висівати після картоплі, кукурудзи, цукрового буряку, озимої пшениці.

Соя як просапна культура сприяє очищенню поля від бур'янів, збагачує ґрунт на азот, є цінним попередником для кукурудзи, озимої пшениці, проса, цукрових буряків.

Обробляти ґрунт під сою треба старанно, як і під квасолю. Зяблеву оранку проводять на глибину 25-28 см з попереднім лущенням стерні.

Соя добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив, внесених під попередник. На опідзолених ґрунтах під неї треба вносити фосфорні, калійні та азотні добрива. За даними Інституту землеробства УААН, навіть на чорноземах звичайних азотні добрива забезпечують значний приріст урожаю сої. На опідзолених ґрунтах після стерньових попередників ефективне внесення під зяблеву оранку гною (15-20 т/га), а також фосфорних добрив (Р20-30).

Мінеральні добрива вносять у рядки під час сівби (20 кг/га аміачної селітри, 30 суперфосфату і 20 кг/га калійної солі). Для підживлення вносять фосфорні (Р16-20) і калійні (К15_18) добрива.

За даними Львівського державного аграрного університету, врожайність зерна сої після внесення в рядки 70 кг/га нітроамофоски, збагаченої молібденом, підвищується на 3,3 ц/га. При цьому також зростає вміст білка в зерні.

Ранньою весною площі, призначені під сою, боронують, а потім проводять дві культивації з одночасним боронуванням: першу — на глибину 10-12 см, другу −на глибину загортання насіння.

Щоб запобігти ураженню сої грибними хворобами, насіння не пізніш як за 20 діб до сівби протруюють препаратами тиграмом, фундазолом, тачігареном.

Важливим заходом підвищення врожайності сої є передпосівний (у день сівби) обробіток насіння бактеріальними добривами. їх використовують не лише під час перших посівів, а й за повторних. Приріст урожаю зерна сої від цього заходу в дослідах Львівського державного аграрного університету становив 2 ц/га, вміст сирого протеїну в зерні підвищився на 3,7%.

Сіють сою тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 10-12 °С. Якщо висіяти її занадто рано у холодний ґрунт, сходи з'являться пізно, бувають зрідженими, що знижує врожай.

Сходи сої переносять нетривалі приморозки до мінус З °С. У південних областях строк сівби припадає на кінець квітня, а в західних − на першу половину травня.

Для сівби використовують сівалки СПЧ-6М, СПС-12, ССТ-12А, ССТ-12Б з пристроями для висівання сої СТЯ-31000, СКОН-4,2і СО-4,2. Сіють сою також сівалками СЗА-З,6, С3-3,6, СЗШ-3,6 та ін.

Сою висівають широкорядним і пунктирним способами. У лісостепових районах ширина міжрядь становить 45, а в степових — 60 см. Високорослі сорти висівають з міжряддями 60 см. У степових районах масова норма висіву становить 60—70 кг/га (400—500 тис. насінин на 1 га), а в лісостепових – 70-90 кг/га (500-600 тис. насінин на 1 га). Насіння сої загортають на глибину 4-6, а на ґрунтах, що запливають, − 3-4 см. Якщо насіння сої висівають у сухий ґрунт, посіви треба коткувати кільчастими котками.

Для боротьби з бур'янами до сівби сої вносять гербіциди трефлан 24% к. е. (4-10 кг/га), харнес (2-3 л/га) чи дуал (1,5-2,5 л/га) з негайним загортанням у ґрунт.

Досліди, проведені Інститутом кукурудзи УААН у центральному Степу України, показали, що при вирощуванні кукурудзи і сої у змішаних посівах урожай силосної маси не зменшується, а поживність корму значно збільшується. Ефективні посіви, де 2/3 площі займає кукурудза, а 1/3 − соя. Для цього висівають два рядки кукурудзи (по 2-3 рослини у гнізді) та рядок сої (по 3-4 рослини у гнізді). За пунктирного способу сівби два-три рядки кукурудзи повинні чергуватися з двома рядками сої.

Важливим агротехнічним заходом догляду за посівами сої є боронування, що сприяє знищенню кірки, сходів бур'янів, поліпшенню аерації ґрунту.

Після сівби сої для боротьби з бур'янами у ґрунт вносять гвардіан (2,4- 3,5 кг/га) або гезагард (3-5 кг/га). За два-три дні до появи сходів застосовують гербіцид харнес (1,5-3 кг/га), який знищує однорічні злакові та двосім'ядольні бур'яни, а по вегетуючих рослинах − півот (0,5-1,0 л/га) чи набу (1-3 л/га).

Перший раз посіви боронують через 5-7 діб після сівби легкими боронами, другий − через 6-7 діб, у фазі другого трійчастого листка. Боронування проводять в один або два сліди впоперек напряму рядків.

Високі врожаї сої у кращих господарствах отримують після проведення 2-3 міжрядних розпушувань з виполюванням бур'янів у рядках. Перший раз міжряддя обробляють на глибину 8-10, а наступні − 6-8 см.

Соя на початку розвитку не потребує багато вологи, тому на зрошуваних землях її поливають з середини червня і до середини серпня. Залежно від погодних умов проводять три-п'ять поливів при зрошувальній нормі 450-700 м3/га. Кращим способом зрошування є дощування. Вологість ґрунту до цвітіння має бути не нижче за 70% НВ, в період цвітіння-наливання бобів − не нижче за 70%.

Збирають сою тоді, коли насіння у бобах достигне, рослини пожовтіють, а листя обпаде. У лісостепових районах ранні сорти сої достигають у середині серпня, пізні − у вересні.

Боби сої розтріскуються менше, ніж зернобобових, проте при запізненні зі збиранням втрати бувають значні. Збирають сою роздільним способом та прямим комбайнуванням. Прямим комбайнуванням збирають сорти з високим розміщенням нижніх бобів. Щоб запобігти дробленню зерна, треба відрегулювати молотильні апарати комбайнів. Зберігають насіння сої за вологості 12-13%.

На посівах сої рекомендується проводити десикацію. На початку побуріння бобів посіви обробляють хлоратом магнію з розрахунку 15-20 кг/га (гектарну дозу розчиняють у 200-300 л води), або препаратом баста (2 л/га).

Сою на зелений корм збирають від кінця цвітіння до початку утворення бобів, а на силос − наприкінці наливання зерна у більшості бобів. [11]