1. Сутність, зміст, та основні положення операційного процесу виробництва товарів

Будь-яке підприємство в процесі свого функціонування здійснює виробничу діяльність, яка поряд з фінансовою та маркетинговою діяльністю забезпечує досягнення його цілей.

Під виробничою діяльністю розуміють сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються в готову продукцію, змінюючи при цьому свій склад, стан, форму та отримуючи певні нові властивості.

Крім поняття «виробнича функція» існує також і широко застосовується поняття «операційна функція». Операційна функція включає в себе всі дії, результатом яких є випуск продукції та послуг, що постачаються організацією у зовнішнє середовище. Ця функція притаманна будь-якому підприємству. Конкретний зміст операційної функції можна визначити сукупністю окремих, досить автономних видів діяльності підприємства, які зумовлені його створенням, функціонуванням та розвитком. [1, с. 36]

Операційний менеджмент багатьма науковцями та практиками трактується дещо по-різному в зв’язку з його багатогранністю та пошуком найбільш вдалого визначення. Як правило, прийнято пов’язувати операційний менеджмент з виробничою діяльністю або фізичними змінами стану предметів праці. Тому найчастіше його визначають таким чином: операційний менеджмент – це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їхнього перетворення в готовий продукт і постачання цього продукту покупцю. Операційний менеджмент можна розглядати як цілеспрямовані управлінські дії щодо розробки, використання та вдосконалення виробничих систем, на основі яких виготовляється основна продукція або послуги підприємства. [2, с. 32]

Операційна стратегія відноситься до одного з функціональних напрямів корпоративної стратегії (фінансова, операційна, маркетингова, логістична, інформаційна, управління людськими ресурсами) мають однаковий паритет і тісно пов’язані одна з одною.

Як відзначає В. Дж. Стівенсон, в 1970-х роках, американські менеджери часто нехтували операційною (виробничою) стратегією на користь маркетинговій та фінансовій стратегій. Рішення часто ухвалювались людьми, не знайомими зі справою, і часто на шкоду цій справі. Варто відзначити, що українські менеджери і досі допускають помилки своїх американських колег.

За оцінками провідних фахівців, успіх підприємства на ринку на 20% залежить від правильно обраної стратегії, 80% успіху визначає виконання обраної стратегії. У питанні реалізації загальної стратегії підприємства, операційна стратегія відіграє основну роль, оскільки пов’язана і з товарами, і з послугами, і з процесами, а також з організацією їх виконання в усіх підсистемах операційної системи бізнесу, зо охоплює всі підрозділи підприємства. [3, с.67]

Для забезпечення своєї конкурентоспроможності, підприємства різних країн керуються різними пріоритетами. Шлях до успіху операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з наявних варіантів, а також те, на які компроміси прийдеться йти у випадку обрання того чи іншого варіанта.

Відповідно до ранніх робіт С. Уікхема Скіннера з Гарвардської бізнес-школи і більш пізніх досліджень Террі Хілла з Лондонської бізнес-школи розрізняють кілька основних типів операційних пріоритетів: витрати виробництва, якість і надійність продукції, термін виконання замовлення, надійність постачань, здатність фірми реагувати на зміну попиту, гнучкість і швидкість освоєння нових товарів, а також специфічні для кожного окремого товару критерії.

Стратегія виробництва підтримує стратегію організації таким чином, щоб у центрі уваги знаходились завдання, сформовані з урахуванням потреб клієнта. Стратегічні рішення в галузі виробництва зазвичай передбачають довгострокову взаємоув’язку ресурсів підприємства. Тактичні рішення є короткостроковими (як правило, на один рік) і слугують для забезпечення стратегічних, що виступають у якості директивних. При цьому виробнича стратегія вимагає прийняття цілого ряду рішень щодо потужностей, вертикальної інтеграції, технологічних процесів, якості, устаткування, персоналу, нового покоління продукції, тощо.

Виробнича стратегія не може реалізовуватися ізольовано, вона повинна бути пов’язана зі споживачами і з іншими елементами структури підприємства.

Загальноприйнято, що операційні стратегії вирішують дві основних задачі − ефективне управління ресурсами в цілях економії виробничих витрат та забезпечення відповідності продукції або послуг вимогам споживача. Ці два завдання, як правило, є взаємно протилежними. Для чіткої побудови окремих компонентів операційної стратегії необхідно ретельне осмислення корпоративної і маркетингової стратегії організації. Виникає питання − купувати чи виробляти? Який процес вибрати, де розмістити, автоматизувати чи ні, яку систему автоматизації і контролю застосувати?

Операційну стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність операційних задач задачам більш широкої організаційної структури. Оскільки такі задачі мають тенденцію змінюватися з часом, операційна стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців продукції підприємства. Операційні можливості будь-якого підприємства можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш точно підходить для адаптації до запитів споживачів продукції або послуг підприємства. [4, с. 69]

Ефективність операційної діяльності визначається наступними групами якісних і кількісних показниками:

• рівень виконання виробництва і реалізації продукції, асортиментного плану і ритмічності виробництва;

• використання виробничої потужності, основних і оборотних виробничих фондів;

• використання трудових ресурсів і фонду оплати праці;

• затрат на виробництво продукції;

• фінансового стану підприємства.

Негативне відхилення за цими показниками в межах певного періоду є передумовою з удосконалення операційної діяльності [5, с. 142]

Удосконалення операційної діяльності можливе через:

• збільшення фінансування на дослідження й розробки;

• переоцінку і переобладнання виробничих потужностей;

• досягнення гнучкості робочої сили організації шляхом підготовки працівників для виконання кількох різних робіт.

Всі ці заходи можливо здійснити через формування виваженої операційної стратегії. Для здійснення успішної господарської діяльності, будь-якому підприємству необхідно формувати плани майбутніх заходів, щоб бути попереду від своїх конкурентів. Потрібне формування довгострокових перспектив та пріоритетів, на основі яких формується певний план дій, які затверджені у часі та вартості, оцінені сподіваним ефектом від їх здійснення. Тобто, кожна компанія формує свою власну стратегію діяльності. Ураховуючи багатоплановий характер діяльності підприємства, треба зазначити необхідність існування певного переліку взаємопов’язаних стратегій, тобто «стратегічний набір».

Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі. Стратегічний набір зазвичай включає: продуктово-товарні, виробничі, маркетингові, організаційні та інші стратегії. Суттєву роль у виборі стратегічного набору відіграє життєвий цикл підприємства. [6, с.258]

Операційна стратегія є синтезуючою від виробничої, маркетингової і НДПКР стратегій і виражається в прийнятті рішень, пов’язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у ви­борі придатної технології, складанні тимчасового графіка проце­су, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов’язані з інфраструкту­рою, стосуються систем планування і управління, способів забез­печення якості і контролю якості, структури оплати праці й ор­ганізації операційної функції компанії. [7, с. 45]