Міністерство освіти і науки України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

ЗВІТ

З самостійної роботи

З сучасних інформаційних технологій

На тему:

«Об'єктно-орієнтоване програмування»

Виконав:

студент 1 курсу, 3 групи

спеціальності економіка підприємства

Звірюк Олександр Валентинович

Науковий керівник:

к.т.н., доцент кафедри економічна кібернетика

Косинський Валентин Іванович

Київ-2014

Зміст

Тема: Об'єктно-орієнтоване програмування

Вступ

Об’єктно-орієнтоване програмування (ООП) – це еволюційний крок, який випливає із розвитку програмування. ООП дає нам можливість відчути себе не тільки програмістом, а й архітектором, проектуючи структуру програми, створюючи красиві форми. Створення класів за допомогою ООП можна порівняти з будуванням будинку. Спочатку ми створюємо план – описуємо клас, а пізніше будуємо будинок – створюємо об’єкт, тобто сутність класу.

Об'єктно-орієнтоване програмування є відносно новим підходом до створення комп'ютерних додатків, який покликаний усунути багато з проблем, існуючих в традиційних методиках програмування. Адже, функціональний (або процедурний) вид програмуванням часто призводить до створення так званих монолітних додатків, всі функції яких сконцентровані в декількох модулях коду (а то і зовсім в одному). В ООП зазвичай використовується набагато більше модулів, кожен з яких забезпечує конкретні функції і може бути ізольований або навіть повністю відділений від всіх інших. Таке гнучке модульне програмування забезпечує можливості для багаторазового використання коду.

Щоб наочніше показати, про що йдеться, уявіть, що високопродуктивний комп'ютерний додаток є потужним гоночним автомобілем. При створенні за допомогою традиційних прийомів програмування цей автомобіль буде являти собою одне ціле. Якщо знадобиться щось поліпшити в цьому автомобілі, його доведеться змінювати цілком, тобто відправити назад виробнику для переробки професійним механіком або взагалі купити новий автомобіль. А технологія ООП дозволяє, наприклад, купити у виробника новий двигун і самостійно замінити його, слідуючи інструкції виробника і не заглиблюватись у тонкощі проведення ремонтних робіт.

Мета цієї роботи – представити ті принципові риси ООП, що зробили його настільки розповсюдженим у світі.

Розділ 1.Теоретична частина

1.1 Еволюція технології програмування

На ранніх етапах розвитку програмування, коли програми писалися в вигляді послідовностей машинних команд, якась технологія програмування була відсутня. Перші кроки в розробці технології ґрунтувалися на поданні програми у вигляді послідовності операторів. Написанню послідовності машинних команд передувало складання операторної схеми, що відбиває послідовність операторів і переходи між ними. Операторний підхід дозволив розробити перші програми для автоматизації складання програм - так звані складові програми.

У 1958 році були розроблені перші мови програмування, Фортран і Алгол-58. Програма на Фортрані складалася з головної програми і деякої кількості процедур - підпрограм і функцій. Програма на Алгол-58 і його подальшої версії Алгол-60 представляла собою єдине ціле, але мала блочну структуру, що включає головний блок і вкладені блоки підпрограм і функцій. Компілятори для Фортрана забезпечували роздільну трансляцію процедур і подальше їх об'єднання в робочу програму, перші компілятори для Алгола припускали, що транслюється відразу вся програма, роздільна трансляція процедур не забезпечувалася.

З'явилася можливість переробляти окремі процедури, не зачіпаючи решти частини програми, скорочуючи при цьому витрати праці і машинного часу на розробку і модернізацію програм.

Наступним кроком у поглибленні структурування програм стало так зване структурне програмування, при якому програма в цілому і окремі процедури розглядалися як послідовності канонічних структур: лінійних ділянок, циклів і розгалужень. З'явилася можливість читати і перевіряти програму як послідовний текст, що підвищило продуктивність праці програмістів при розробці і налагодженні програм. З метою підвищення структурності програми були висунуті вимоги до більшої незалежності підпрограм, підпрограми повинні зв'язуватися з зухвалими їх програмами тільки шляхом передачі їм аргументів, використання в підпрограма змінних, що належать іншим процедурам або головній програмі, стало вважатися небажаним.

При розробці трансляторів все більше уваги стало приділятися виявленню помилок у вихідних текстах програм, забезпечуючи цим скорочення витрат часу на налагодження програм.

Застосування програм в самих різних областях людської діяльності призвело до необхідності підвищення надійності всього програмного забезпечення. Теорія типів даних виходить з того, що кожне використовуване в програмі дане належить одному і лише одному типу даних. Тип даного визначає безліч можливих значень даного і набір операцій, допустимих над цими даними. Дане конкретного типу в ряді випадків може бути перетворено в дане іншого типу, але таке перетворення повинно бути явно представлено в програмі. Залежно від ступеня виконання перерахованих вимог можна говорити про рівень типізації тієї чи іншої мови програмування.

Мовою-оболонкою називають таку мову, що містить якнайбільше типів даних, і вибором для кожного класу задач деякої підмножини цієї мови займаються її розробники. На роль мови-оболонки претендував мову ПЛ / 1, що виявився настільки складним, що так і не вдалося побудувати його формалізований опис.

Мовою-ядром називають таку мову, що містить невелике ядро і допускає розширення, яке доповнює мову типами даних і операторами, що відображають концептуальну сутність конкретного класу задач. Як мова-ядро були розроблені мови Симула і Алгол-68, які не отримали широкого розповсюдження, але що зробили великий вплив на розробку інших мов програмування.