15.Проаналізуйте рішення Любецького з’їзду князів.

Любецький з'їзд князів 1097 р. Учасниками цього князівського з'їзду в м. Любечі Чернігівської землі (існує також думка, ніби з'їзд відбувся в місцевості Любче поблизу Києва) стали Святополк Ізяславич київський, Володимир Всеволодович Мономах переяславський, Давид Святославич чернігівський, його брат Олег новгород-сіверський, Давид Ігорович волинський і Василько Ростиславич теребовльський. Князі ухвалили припинити усобиці, що послаблювали державу й робили її здобиччю половецьких ханів, а також проголосили засади спадкового володіння землями та князівствами: «Хай кожен тримає отчину свою» і зобов'язалися не зазіхати на володіння один одного. Але відразу ж після з'їзду в Південній Русі спалахнула кривава війна, яка розпочалася з осліплення Давидом Ігоровичем Василька Ростиславича. Перший хотів відібрати в останнього Теребовльське князівство. Отчинний принцип заміщення князівських престолів не набув чинності, бо суспільство та його верхівка, як і раніше, надавали перевагу традиційному порядкові зайняття престолів за родовим старшинством. Практично це означало перехід престолу від старшого брата до наступного за часом народження.Любецькі рішення не могли повністю запобігти міжусобним зіткненням, проте завдяки їм вдалося домогтися важливого перелому у боротьбі з половецькими набігами. У 1103 р. об'єднані дружини Святополка київського, Володимира Мономаха та інших князів у битві при Сутені розгромили орди кочівників. У 1111 р. у верхів'ях Північного Донця Володимир Мономах із союзниками завдав нової важкої поразки половцям.

17.Визначте причини повстання 1113 р. У Києві, проаналізуйте “Устав о різах” Володимира Мономаха і доведіть, що його запровадження сприяло стабілізації внутрішнього становища у Київській Русі

Князівські чвари і руйнівні напади половців на початку ХІІ ст. спричинили загострення соціального становища в Київській РусіУ 1113 р. в Києві вибухнуло народне повстання, викликане утисками міської бідноти з боку князівської адміністрації і розвитком лихварства, яке розоряло масу населення. Особливо відзначалися міські лихварі, які давали кредити під високі відсотки. Лихварством займалися князі, бояри, монастирі. Лихварів покривав великий князь Святополк, який сам займався спекуляцією сіллю. Ситуація в Києві загострилася, коли 16 квітня 1113 р. несподівано помер Святополк. І відразу ж в Києві почали боротьбу за владу прихильники трьох могутніх князівських кланів. На владу міг претендувати старший із спадкоємців – Олег Святославович, другим був його брат Давид, третім по старшинству був Володимир Мономах. На владу могли претендувати і спадкоємці покійного Святополка. Київський тисяцький Путята почав умовляти киян запросити на великоняжий трон Олега, але проти Святославичів згуртувалися прихильники Мономаха. Московський історик Сахаров вважає, що саме вони розповсюдили по Києву чутки, що нібито Путята є прихильником лихварів, що за його наказом в 1111 р. в Києві згорів Подол ( тоді ходили чутки, що таким чином багаті лихварі намагалися залякати бідноту, щоб вони не сміли піднімати руку на багатіїв, як це було у 1068 р.). Петро Толочко теж вважає, що можливо це повстання було організоване боярським угрупованням - прихильниками Володимира Мономаха. Тим часом сотні людей з сокирами й вилами рушили двори самого Путяти й інших лихварів. Повстання поширювалось, народні маси загрожували монахам Печерського і Видубицького монастирів, в оточенні опинився навіть великокняжий палац. В цій обстановці кияни запросили на престол Володимира Мономаха.Серед заходів Мономаха, що сприяли стабілізації внутрішнього становища Русі, винятково важливе значення мала його законодавча діяльність. Одразу ж після утвердження на київському столі Володимир скликав у Берестові нараду за участю представників адміністрації Києва, послів Олега Святославича і розробив знаменитий "Устав", власне — доповнення до юридичного кодексу "Руська Правда". Нові статті хоча і не позбавляли лихварів і землевласників привілеїв, однак значно обмежували їх безконтрольну діяльність, що призводила до розорення городян і селян. Було визначено єдині проценти під грошові позики, встановлено термін стягнення боргу — три роки. Так, якщо людина, яка взяла позику, заплатить у вигляді відсотків суму позики, то вона зобов”язувалася повернути сам борг. Але, якщо відсотки в 1,5 раза перевищували суму позики, то борг автоматично погашався. Не можна було брати більше 20% річних за позику. Статті про закупів і холопів відображали тенденцію до обмеження і скорочення джерел рабської праці на Русі і засвідчували, як вважав Б Д Греков, розуміння Мономахом нових вимог господарчого розвитку країни Так, чітко визначалися джерела холопства: самопродажа в холопство, одруження з холопкою без спеціального договору. Холопом ставав також закуп, що втік від господаря. Не можна було перетворити на холопа людину, яка взяла в борг хліб. У відомому "Повчанні" Володимир, безперечно, ідеалізував і перебільшував свої заслуги перед "простим смердом й убогою вдовицею", однак і ті напівзаходи, які він змушений був під тиском народних мас запровадити в життя, дещо поліпшили їхнє становище і зняли соціальну напругу в суспільстві.