Композиція анкети

Анкета починається з короткого вступу-звертання до респондента, де вказано тему, мету опитування, орга­нізацію або особу, яка його здійснює, повідомлено про конфіденційність інформації. Після цього наведено інструкцію щодо заповнення бланка (вона може бути не лише на початку, айв інших частинах анкети).

Перші питання анкети мають зацікавлювати рес­пондентів і бути легкими, їх називають питаннями-контактерами. Основне їх призначення — формуван­ня установки на співпрацю, стимулювання зацікавле­ності респондентів, ознайомлення їх із обговорюваною в анкеті проблемою, отримання інформації. Після цих питань ставлять складніші, що становлять основний зміст анкети. У завершальній частині бланка знову подають легкі питання, оскільки увага респондентів послаблюється, а втома посилюється.

Під час формулювання питання анкети необхідно стежити, щоб вони не містили підказки в явній або при­хованій формі (питання «Що вам подобається в...» при­пускає, що щось «подобається»). Також вони не мають перевищувати обсяг пам'яті або рівень мислення рес­пондента («Скільки годин на місяць Ви витрачаєте на підготовку до семінарів?»); містити незрозумілі або невизначені слова; зачіпати гідність респондента, викликати негативну емоційну реакцію.

Задля успішного проведення анкетування слід дотри­муватися логіки викладу. Дослідник має з'ясувати, чи стосується питання всіх, чи необхідний фільтр; чи питан­ня потребує контролю, якого саме; який вид питання (за формою відповіді і способом формулювання) найкращий у конкретному випадку; чи містять закриті питання варі­анти відхилення від теми і чи необхідні вони; чи грама­тично узгоджуються питання і відповіді; чи не допущено перекручувань при передруковуванні анкети.

Види анкетування

Залежно від кількості одночасно опитуваних осіб анкетування може бути індивідуальним або груповим. При індивідуальному опитуванні анкети роздають на робочих місцях або за місцем проживання респонден­тів, а час повернення їх обговорюють напередодні. Воно передбачає проведення бесід, усне опитування з метою вивчення думки спеціалістів щодо певного питання. Групове анкетне опитування допомагає швидко зібра­ти значний обсяг інформації. Проте на відповіді людини діє ефект групи, а саме опитування частково перетворю­ється на явище громадського життя опитуваної групи, обговорення і переживання нею проблем, порушених у дослідженні. Цей чинник психологи можуть навмисно використовувати для розв'язання проблемних ситуа­цій, що виникають у групі, привертання уваги до питань, які їх цікавлять.

Під час планування групового анкетування потрібно переконатися, що обстановка, в якій воно відбуватиметь­ся, дасть змогу кожному респондентові самостійно відпо­вісти на питання анкети. Необхідно нівелювати ймовір­ність її колективного заповнення, узгодження позицій кількох членів групи, порушення принципу анонімності.

Процедура анкетування передбачає самостійну пи­сьмову відповідь респондента на стандартизовані питан­ня. Анкетне опитування може відбуватися в очній або заочній формі. За очного анкетування встановлюється безпосередній контакт дослідника з респондентами: він роздає анкети, пояснює правила їх заповнення, а також мету і завдання дослідження. Заочними формами анке­тування є поштове та пресове опитування. Незважаючи на простоту та економічність, ними не послуговуються в репрезентативних обстеженнях, їх доцільно використо­вувати для розв'язання специфічних завдань, які не потребують отримання репрезентативної інформації.

При проведенні поштового опитування анкети роз­повсюджують серед потенційних респондентів із допо­могою поштової служби (самостійне поштове відпра­влення за адресами відібраних осіб). Недоліком його є низький рівень повернення анкет. Підвищенню ефек­тивності такого опитування сприяють повідомлення про нього (попередній контакт із респондентом); розсилання опитувальника (основний контакт); нагадування рес­пондентам, які не повернули анкет у призначений тер­мін (стимульний контакт); вдумливе оформлення всіх видів контактів (персоналізація, анонімність, винагорода, естетика анкети тощо). Певні труднощі спричинюють і відмінності між тими, хто заповнив та вислав анкету, і тими, хто ухилився від участі в опиту­ванні; отримання відповідей не від тих осіб, яким було надіслано анкету; поява групових відповідей там, де потрібні індивідуальні; не спонтанне заповнення анке­ти; репрезентативність лише для сукупності осіб, указа­них у списках, за якими складали вибірку. Для посла­блення впливу цих негативних факторів інколи вдають­ся до додаткового інтерв'ювання осіб, які не повернули анкет. Перевагами поштового опитування е: низька вартість; простота організації; можливість одночасного опитування на великій території; незалежність відпові­дей респондентів від впливу інтерв'юера; відсутність жорстких часових обмежень на заповнення анкети; зва­жені, точні відповіді.

Пресове опитування (друкування анкет на шпальтах газет, журналів) використовують для зондажу громадсь­кої думки щодо певних проблем, із приводу яких читачі можуть бути достатньо компетентними. Добровільна участь та анонімність дають змогу отримати правдиві відповіді.

Загалом анкетування уможливлює отримання психологами інформації під час соціально-психологіч­ного спілкування (усного, письмового) з безпосередніми учасниками досліджуваних процесів, яка містить дані не тільки про процеси та явища дійсності, а й про ста­влення до них респондентів. Тому під час розроблення опитувального інструментарію зважають на їх загаль­ноосвітній та культурний рівні.