Лекція № 8

Неекспериментальні методи психологічного дослідження (анкетування, експертне оцінювання)

План:

1. Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу

2. Експертне оцінювання як різновид опитувального діагностичного методу

1. Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу

Анкета — це стандартизоване інтерв’ю, представлене в письмовій формі.

Бесіда, інтерв’ю та анкетування не належать до стандартизованих діагностичних методів та не потребують при розробці процедур валідизації.

Використання бесіди, інтерв’ю та анкетування

у психологічних дослідженнях

Метод анкетування виник ще у XVII ст. при розроб­ленні «політичної арифметики», тобто наукового напряму в Англії, започаткованого англійським стати­стиком, економістом, лікарем, філософом Вільямом Петті (1623—1687) та англійським ученим, демографістом, статистиком Джоном Граунтом (1620—1674). «Політичні арифметики» на основі вивчення інформа­ції про масові суспільні явища прагнули виявити закономірності суспільного життя і відповісти на питання, що виникли з розвитком капіталізму. Науко­вих принципів проведення анкетування на той час не існувало, збиранням інформації займалися освічені люди з допомогою спеціальних формулярів. Із розвит­ком психології, підвищенням рівня освіченості насе­лення воно поширилося в різних сферах, ставши ефек­тивним методом психодіагностики.

Використання бесіди та інтерв’ю у практиці психологічної допомоги

Анкетування (франц. епqиеtе, букв. — розслідування) — діагно­стичний метод збирання соціально-психологічних даних шляхом проведення опитування в письмовій формі за допомогою зазда­легідь підготовлених бланків.

Уперше анкетування в психодіагностиці застосував у 80-ті роки XIX ст. англійський учений Ф. Гальтон, який вивчав походження розумових якостей особистості за самозвітом опитуваних. У сучасній психології його вва­жають допоміжним методом дослідження, а в соціології, демографії воно забезпечує до 80% інформації.

Розпочинається анкетування з ретельної підготовки анкети, що передбачає: аналіз теми, виокремлення про­блем анкетування; розроблення пробної анкети з біль­шістю відкритих питань; пілотажне анкетування та аналіз його результатів; уточнення формулювань інструкцій і змісту питань; анкетування; узагальнення та інтерпретацію результатів, підготовку звіту.

Питання анкети допомагають з'ясувати:

а) особистість респондента (стать, вік, освіта, профе­сія, родинний стан тощо). На підставі цих даних оброб­ляють матеріал у межах підгрупи людей, за потреби зіставляють подібну інформацію з різних підгруп;

б) факти свідомості (думки, мотиви, очікування, плани, оцінні судження респондента);

в) факти поведінки (реальні вчинки, дії і їх резуль­тати).

Існують різні критерії класифікації питань анкети: 1. Залежно від форми відповіді питання класифіку­ють на закриті, напівзакриті і відкриті.

Закриті питання охоплюють набір можливих від­повідей. Респондент позначає графічно свій вибір із кількох варіантів. Традиційно використовують такі варіанти відповідей на закрите питання:

- дихотомічні («так — ні», «правильно -- непра­вильно», «згоден — не згоден»);

- поліваріантні, що передбачають вибір відповіді з кількох варіантів (наприклад, до питання «Лекції з яких дисциплін ви відвідали на цьому тижні?» пропо­нують варіанти відповідей: «психології», «соціології», «політології», «філософії», «естетики» та ін.); — шкальні, які використовують ІЗ метою виявлення інтенсивності ставлень, переживань і вражень («цілком згоден», «погоджуюсь, але бувають винятки», «не знаю», «не погоджуюсь, але іноді буває», «зовсім не зго­ден» тощо);

— табличні, які застосовують для полегшення підрахування відповідей, подальшого їх опрацювання та побудови на цій основі профілю, наприклад:

Питання	Так	Ні	Не знаю
Чи достатньо у вас часу на ... ?

У процесі опрацювання даних, отриманих від вели­ких груп респондентів, здійснюють кодування відпові­дей на закриті питання. Із цією метою всі відповіді по­значають тризначними числами, в яких перші дві цифри - це порядковий номер питання, а третя – порядковий номер відповіді. Поширене також кодуван­ня, за якого всі цифри позначають порядкові номери відповідей. Досліджуваному пропонують підкреслюва­ти або виділяти коди обраних відповідей.

Закриті питання в анкеті сприяють ефективному зіставленню результатів респондентів. Проте індивіду­альні думки або оцінки повно виразити в них не можна, що іноді спричиняє невдоволення досліджуваних, наяв­ність необдуманих «машинальних» відповідей.

За умови, що укладач не обізнаний з усіма ймовірни­ми варіантами відповідей або має намір точніше і повні­ше з'ясувати індивідуальні погляди обстежуваних осіб, він використовує напівзакриті питання, у яких, крім переліку готових відповідей, є графа «інші відповіді» і певна кількість незаповнених рядків (переважно 5—7).

На відкриті питання респондент самостійно форму­лює відповіді, що утруднює їх порівнювання. До таких питань вдаються або на ранніх стадіях складання анке­ти, або за потреби максимально виразити наявні у групі індивідуальні варіанти відповідей чи забезпечити ано­німність респондентів.

2. Відповідно до способу формулювання питання можуть бути прямими і непрямими. Пряме питання передбачає безпосереднє, відкрите отримання інформа­ції від респондента. Однак багато респондентів дає соціальне схвалювану, а не відверту відповідь. Тому замість прямого питання «Що заважає Вам ...?» склада­ють непряме, що маскує критичний потенціал переданої інформації, наприклад: «Іноді можна почути думку, що деякі викладачі на низькому фаховому рівні проводять свої заняття. Чим Ви це пояснюєте?».

3. За функцією питання анкети класифікують на інформаційні (основні), питання-фільтри і контрольні (уточнюючи). Інформаційні (основні) питання спря­мовані на одержання інформації від кожного респон­дента. Питання-фільтри використовують за необхід­ності отримати відомості лише від деяких респонден­тів (анкета в анкеті). Початок і закінчення фільтра чітко позначають графічно. Наприклад: «Наступні два питання тільки для студентів-психологів: Чи навчає­теся ви на психологічному факультеті? Яка якість практичних занять із психології спілкування? Увага! Питання для всіх». Обмеження кількості респондентів, здійснюване фільтром, допомагає уникнути перекручу­вань інформації, спричинених відповідями некомпе­тентних осіб.

Із допомогою контрольних питань уточнюють пра­вильність повідомлених респондентами відомостей, виключають із подальшого розгляду недостовірні відпо­віді або навіть анкети. Ці питання охоплюють два види: одні є повторенням інформаційних питань, сформульо­ваних іншими словами (якщо відповіді основного і кон­трольного питань протилежні, їх не беруть до уваги в наступному аналізі); інші — виявляють осіб, які мають підвищену схильність до вибору соціальне схвалюва­них відповідей. У них передбачено безліч відповідей там, де на практиці може бути лише одна, наприклад: «Чи вередували Ви в дитинстві?»; «Чи були випадки, коли Ви брехали іншим людям?»; «Чи завжди Ви охоче приходите на допомогу незнайомцям?». Імовірність отримання на них щирої, але непоширеної відповіді дуже мала.

Підвищує ефективність контролю під час анкетуван­ня розміщення основного і контрольного питань у різ­них частинах анкети, інакше їх взаємопов'яжуть; кон­тролювання відповідей на прямі запитання непрями­ми; особлива увага до контролювання найсуттєвіших питань в анкеті. Потреба у контролюванні знижується, якщо біль­шість питань містить ухиляння від відповіді, виражає невизначену думку («не знаю», «важко відповісти», «коли як»).