2. Предмет експериментальної психології

Експериментальна психологія — галузь психологічної науки, яка ставить на меті розробку системи принципів, методів та процедур планування, проведення, обробки й інтерпретації результатів психологічних експериментів.

Спроби зрозуміти і пояснити поведінку людини, її почуття, стан, ідеали і цінності, особливості ставлення до світу, до інших, до себе є такими ж вічними і різноманітними, як і сама історія людства. В міру того, як пошуки відповіді на численні запитання щодо чинників, які призводять до тих чи інших наслідків у поведінці, переживаннях та ставленні людини до оточуючого світу, отримували чітку спрямованість і форму, ставали більш систематичними, вони зайняли відповідне місце серед інших галузей світо пізнання.

Кожний дослідник шукає істину в своїй галузі знань, користуючись для цього певними методами, спрямованими на забезпечення надійності і достовірності здобутих знань. Кожний представляє результати пізнання і надає їм пояснення у відповідності з логікою, що відповідає його конкретній дисципліні, проте науковий пошук як форма пізнання дійсності незалежно від сфери його спрямованості має певні загальні специфічні ознаки, що відрізняють науку від інших форм світопізнання. До цих ознак, зокрема, відносять: 1) формування системи специфічних понять, що характеризуються точністю й ясністю; 2) використання певних правил добору й упорядкування спостережень як первинного джерела інформації для наукових узагальнень; 3) дотримання певних процедур здійснення логічних висновків, на підставі яких приймаються рішення щодо адекватності інтерпретації спостережень, істинності висновків і міркувань.

Застосування експериментального методу у дослідженні психічних явищ в кінці XIX ст. зіграло вирішальну роль у становленні психології як самостійної науки і виділення її з філософії. У цей період вся наукова психологія була експериментальною. Далі у зв'язку з накопиченням психологічних знань відбулася диференціація наукових областей психології у відповідності з предметом їх вивчення, а експериментальна психологія стала розумітися лише як загальне позначення різних видів досліджень психічних явищ за допомогою експериментальних методів.

В даний час склалася вельми непроста ситуація з визначенням кордонів експериментальної психології та її місця в системі психологічних знань. Вона втратила статус самостійної науки. На цю ситуацію звертав увагу ще Б.Г. Ананьєв. Він вказував, що, з одного боку, здавалося б, мається фундаментальна наука про методи психологічного дослідження, досягненнями якої можуть користуватися всі розділи психології. Але, з іншого боку, систематичне і неминуче делегування своїх «повноважень» іншим дисциплінам знищило експериментальну психологію, і її окремі розділи почали самостійне життя в окремих психологічних науках.

У сучасних психологічних словниках і довідниках, що визначають поняття «експериментальна психологія», як правило, підкреслюється відносна несамостійність цієї наукової дисципліни і відсутні вказівки на її предмет. Наприклад, в найбільш авторитетному «психологічному словнику» дається таке визначення: «Експериментальна психологія - загальне найменування областей та розділів психології, в яких ефективно застосовується метод лабораторного експерименту». Ще виразніше ці тенденції звучать в іншому визначенні: «Експериментальна психологія - загальне позначення різних видів дослідження психічних явищ за допомогою експериментальних методів». Аналогічне розуміння експериментальної психології існує і в зарубіжній психології. П. Фресс визначає експериментальну психологію таким чином: «Експериментальна психологія являє собою знання, набуті в психології за допомогою застосування експериментального методу». У деяких визначеннях йдеться про необхідність розробки методів у рамках експериментальної психології: «Експериментальна психологія - 1) область психологічного знання, пов'язана з експериментальними дослідженнями психіки ... В експериментальній психології розробляються методи організації та проведення психологічного експерименту, а також методи обробки та аналізу його результатів; 2) експериментальний розділ загальної психології ».

Підходи до розуміння предмету експериментальної психології

за Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — 320 с.

1. Експериментальна психологія — наукова психологія як система знань, отриманих на основі емпіричного вивчення поведінки людини та тварин. Протиставляється філософській, інтроспективній психології та іншим видам психологічного знання, які не базуються на природничо-наукових дослідженнях.

Представники: В. Вундт, С. Стівенс, П. Фресс, Ж. П’яже.

Згідно цього підходу основною ознакою експерименту є прагнення встановити систему відношень, яку можна перевірити експериментально. Цей метод пізнання істотно відрізняється від філософського, який базується на очевидності положень і вимог рефлексивного мислення...

Розмірковування в філософії підкоряється законам мислення, тоді як в науці (експериментальній психології) такий контроль забезпечується емпіричною перевіркою».

Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. — М.: Прогресс, 1966. — С. 100. 2. Експериментальна психологія — система експериментальних методів і методик, реалізованих в конкретних дослідженнях.

Представники: М. В. Метлін, Г. І. Челпанов, Р. Готтсданкер. Г. І. Челпанов розглядав експеримент як методику психологічного дослідження: «...експеримент в психології можливий, і, можна сказати, що експеримент трансформував усю сучасну психологію». Челпанов. Г. И. Мозг и душа. — М.: Издание товарищества «В. В. Думнов», 1918. — С. 96.

3. Експериментальна психологія — галузь, що займається вивченням проблем методів психологічного дослідження в цілому. Представники: В. М. Дружинін, Д. Мартін, Р. Соло, Х. Джонсон,К. Біл, Т. В. В. М. Дружинін предметом експериментальної психології вважає не лише експериментальний метод, а і й інші види «...теоретичного і емпіричного знання в психології». Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2001. — С. 9.Корнілова.

4. Експериментальна психологія — теорія психологічного експерименту, що базується на загальнонауковій теорії експерименту і, в першу чергу, включає планування і обробку даних.

Представники: Д. Кемпбелл, Ф. Дж. Мак-Гіган. Д. Кемпбелл зазначає, що одним із завдань психології є «...питання планування експерименту, створення моделей експериментів у відповідності з вимогами валідності наукового знання...».

Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных

исследованиях. — СПб: «Социально-психологический центр», 1996. — С. 32.

Саме 3-го підходу до розуміння експериментальної психології у вивченні курсу будемо дотримуватися надалі. Слід зауважити, що при зазначеному підході «експеримент» розуміється в самому широкому значенні, що будь-який метод психологічного дослідження, може бути емпіричним методом. Виділяють два терміни «експеримент» і «емпірія (емпірика)», що переводяться з грецької однаково - дослід, але значення їх у сучасній науці різні. Експеримент (від лат. Experimentum - спроба, дослід) в науковому методі - метод дослідження певного явища в умовах якими керує експериментатор. У понятті «емпірика» дослід розуміється як загальна сукупність накопичених знань і умінь. Звідси емпіричний метод - це будь-який спосіб отримання фактичних даних про дійсність, заснований на людському досвіді. Таким чином, якщо прийняти широке тлумачення поняття «експеримент», то експериментальну психологію швидше слід було б поіменувати «емпіричної психологією».

Проте в психології термін «емпірична психологія» має вже своє значення і свою історію, що не дозволяє повторно використовувати його в іншому значенні. Крім того у коло інтересів експериментальної психології входить все більше число неекспериментальних дослідних прийомів. І зараз склалася певна традиція розуміти експеримент як метод емпіричного пізнання, а експериментальну психологію - як сукупність безлічі емпіричних методів. Оскільки багато (якщо не більшість) емпіричних методів психології природним чином включають в себе вимірювальні процедури та аналіз результатів вимірювання, то в область компетенції експериментальної психології входять тепер і теорія вимірювань, і знання з обробки (в першу чергу статистичної) емпіричних даних.

В.В. Нікандров підкреслює, що «якщо говорити про експериментальну психологію не тільки як про сукупність досліджень психічного життя за допомогою експериментальних методів, але і як про науку, що розробляє ці методи, то ми стикаємося з проблемами теоретичного опрацювання дослідних прийомів». Адже будь-який дослідний метод має практичну реалізацію принципів даної науки. А принципи - це основний початок будь-якої теорії, концепції. Таким чином, кожен метод потребує підведення загальнотеоретичної бази. З іншого боку, будь-який метод є система процедур, операцій, алгоритмів дій, формалізованих правил збору, аналізу та обробки інформації. Зазвичай ці операції і правила об'єднуються поняттям «методика». Розробка всієї методичної системи є непроста теоретична робота, яка і відбувається в рамках експериментальної психології.