4. Юридичні науки, що вивчають державне право зарубіжжя та міжнародне право.

5. Спеціальні (прикладні) юридичні науки, наприклад, судова психіатрія, судова медицина, кримінологія, криміналістика та ін.

Отже, теорія держави і права в системі юридичних наук займає провідне місце, є методологічною юридичною наукою, містить загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ в Україні.

24. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні.

Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні характеризується певними етапами розвитку вітчизняної юридичної думки.

Початок розвитку державно-правової думки в Україні можна простежити в окремих джерелах, починаючи з XI століття. До таких джерел можна віднести: "Руську правду"; "Повесть временных лет" (XII ст.); "Слово о полку Ігоревім" (1185-1187 рр.) та ін.

Характерний етап розвитку державно-правової думки для територій, на яких знаходиться сучасна Україна був пов'язаний зі знаходженням у XV— XVI столітті у складі Великого князівства литовського, яке особливо в перші свої роки було більше слов'янською ніж литовською державою. 90 % його населення складали слов'яни. Саме тому литовські князі здійснювали по відношенню до цих народів політико нейтралітету.

Найбільшу цінність із позиції ідей державно-правової думки мав Литовський статут (збірка законів феодального права), що діяв в Україні в XVI-XVIII ст. Він витримав три редакції в 1529, 1566, 1588 рр.

В кінці XVI - початку XVII ст. ідеали природного права в Україні відстоював І. Вишенський. Він обґрунтовував демократичні ідеї рівності, вимагав рівності і однакової відповідальності за свої прорахунки як підвладних, так і владноможних осіб, що мають переваги над іншими лише завдяки наявності повноважень.

Подалі принципи природно-правової теорії розвивались російськими і українськими освітянами, декабристами, демократами. Саме вони розробили два фактори, що обмежують суб'єктивізм і сваволю в здійсненні верховної влади: нормативний і організаційний.

Друга половина XIX століття характеризується поглядами на державу і право українських демократів М. Драгоманова, С. Подолинського, О. Терлецького, І Франка.

Важливе місце в поглядах на державно-правову дійсність в Україні кінця XIX початку XX століття мають праці українських теоретиків національної державності М. Грушевського, В. Винниченка.

Отже, у поглядах на державно-правові явища в Україні не існувало одностайної думки. Різність підходів ми можемо пояснити, насамперед, відмінністю філософських поглядів авторів і відмінністю методологічних прийомів у поясненні сутності держави і права. В результаті цього розроблялась відносно відмінна сукупність поглядів на доктрину "правової держави", а точніше: а) позитивістська; б) соціологічна; в) нормативно-соціологічна (як синтез юридичного позитивізму і неокантіанства); г) психологічна та інші концепції правової держави, сконструйовані представниками етичного нормативізму.

25. Причини та закономірності виникнення держави.

причинами виникнення держави є:

1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

Згідно із класовим соціально-економічним вченням кожному типу виробничих відносин відповідає історичний тип держави і права з характерними рисами та особливостями.

Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії суспільства. Найчастіше визначаються такі історичні типи держави:

1) рабовласницький;

2) феодальний;

3) буржуазний;

4) соціалістичний;

5) сучасний.