3.1. Систематичне положення та морфологія кукурудзяного(стеблового) метелика

Російська назва: Кукурузный (стеблевой) мотылек

Латинська назва: Ostrinia nubilalis

Тип: шкідника: Багатоїдні шкідники

Ряд: лускокрилі — Lepidoptera

Родина: вогнівки — Pyraustidae

Це метелик із розмахом крил 26–32 мм та добре вираженим статевим диморфізмом. Передні крила самця бурувато-коричневі з широкою світлою зубчастою смугою вздовж зовнішнього краю і темною плямою біля середини переднього краю; у самки передні крила світліші — біло-жовті або світло-коричневі. Кладка яєць черепицеподібна, має вигляд застиглої краплі стеарину. Гусениця жовто-сіра, інколи з червонуватим відтінком, з бурою головою і темною смужкою на спині, завдовжки до 25 мм. Має 8 пар ніг. Лялечка світло-коричнева або буро-жовта з витягнутим кінцем, розміром близько 20 мм.

Метелики з'являються у червні, їх літ співпадає з початком викидання волоті кукурудзи. Для статевого розвитку метеликам необхідно додаткове живлення і крапельна волога. Нестача вологи в цей період призводить до різкого зменшення чисельності шкідника. Вдень метелики сидять на рослинах із нижнього боку листя, в лісосмугах, в посівах зернових та бобових. Через 3–5 діб після виходу з лялечок самки починають відкладати яйця (плодючість у середньому 250–400 яєць) купками по 15–20 шт. на нижній бік листків добре розвинутих рослин кукурудзи. Відкладання яєць залежно від температури продовжується 15–25 діб. В суху погоду (вологість нижче 30%) з підвищеною температурою (вище 30 °C) значна кількість яйцекладок відпадає від листка і гине.

1 - стебловий, або кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis) самець і самка; 1а - гусениця; 1б - дірчасте виїдання листка гусеницями 1-го віку; 2в - волоть кукурудзи, обламана внаслідок пошкодження стебла гусеницею; 1г - пошкоджений гусеницями качан кукурудзи; 1д - гусениця під час зимівлі на стерні;1е - лялечка; 1ж - кладка яєць.

Зимують гусениці останнього віку в стеблах кукурудзи, стерні проса і в крупностеблових бур'янах (щириця, півняче просо, осот тощо). Заляльковуються навесні, коли встановиться середньодобова температура +15…+16 °C. Перед заляльковуванням гусениці мігрують у більш вологі частини стебел (переважна кількість гусениць заляльковується при наявності контактної вологи або при 100-відсотковій вологості повітря), вигризають бічну стінку стебла, залишаючи лише тонку зовнішню шкірку, яку розриває метелик при виході з стебла. Стадія лялечки триває від 10 до 25 днів і залежить від температури і вологості. Надмірна вологість і низька температура, як і посуха, не тільки сповільнюють розвиток гусениць та лялечок, а й частково викликають їх загибель.

Ембріональний розвиток залежно від температури продовжується 3-14 діб, температурні межі +18…+30 °C, вологість повітря 70-100%. У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, в цей період вони пошкоджують листки, роблячи в них дірки, виїдають чоловічі квітки у волотях. Потім через пазуху листка проникають у захищені частини рослин черешки, верхівки стебел, волоті. Для гусениць І-ІІІ віків характерна різко виражена міграційна здатність як в межах однієї рослини, так і з однієї рослини в іншу.

Гусениці з третього віку вгризаються всередину стебел, де вигризають ходи і порожнини з відкритими назовні отворами, з яких висипається червоточина. В ніжках та стрижнях качанів, серед рядів зерен гусениці виїдають звивисті ходи і камери. В одному стеблі чи качані можуть жити декілька гусениць.

Гусениці молодших віків заселяють головним чином верхню і середню частини рослин, гусениці старших віків зосереджуються переважно в середній частині. Можлива міграція гусениць з однієї рослини в іншу, що пов'язано насамперед зі змінами їх потреб щодо живлення різними органами рослини. Гусениці молодших віків (І, ІІ, частково ІІІ) віддають перевагу ніжним тканинам листків, колоскам волоті, які містять підвищену кількість білків; гусениці ІІІ-ІV віків живляться тканинами стебел, молодим зерном, які містять підвищену кількість цукрів. Оптимальні умови для розвитку гусениць - +23…+28 °C, відносна вологість повітря не нижче 80%. Тривалість життя гусениць 13–58 діб; закінчивши розвиток, гусениці перед похолоданням скупчуються переважно в нижній частині стебла і залишаються там на зимівлю.

Різкі зміни чисельності метелика зумовлені погодними умовами, велика кількість опадів сприяє масовому розмноженню шкідника, суха погода обмежує. Шкодочинність стеблового метелика визначається не тільки кількістю пошкоджених рослин, але і характером цих пошкоджень. Гусениці метелика пошкоджують всі органи кукурудзи листя, стебла, волоті, качани, крім коренів. Пошкоджуючи стебла, гусениці перегризають судинно-волокнисті пучки і цим порушують живлення рослин.

Пошкодження викликає затримку цвітіння і зменшення розмірів листків та міжвузлів, пошкодження волоті погіршує запилення. Якщо ходи і камери гусениць охоплюють більшу частину кільця судинно-волокнистих пучків, то в місцях пошкоджень провідні пучки будуть перервані, що порушує надходження поживних речовин до качанів, сильно пошкоджені стебла легко переламуються. При пошкоджені гусеницями зерна качанів знижується урожай насіння та його якість, підвищується ураженість качанів збудниками фузаріозу, сірої гнилі та пліснявіння.

Найбільший недобір зерна буває при одночасному пошкодженні середньої та нижньої частин стебла (нижче прикріплення качанів). При ураженні ніжки та стрижня качана на ранніх фазах розвитку качан майже завжди гине, при більш пізніх сильних пошкодженнях цих частин розвивається деформований качан, меншого розміру, з сильною череззерницею. Ніжки качанів часто обламуються в місцях пошкоджень.

Інтенсивність пошкодження залежить від строків посіву кукурудзи, найбільш сильне пошкодження буває при співпадінні періоду масової яйцекладки з фазою розвитку рослин, яка сприяє виживанню яєць і гусениць молодших віків: коли метелики відкладають яйця незадовго до цвітіння кукурудзи, в період цвітіння або одразу ж після нього.