1.3. Технологія вирощування кукурудзи

1.3.1. Попередники, їх характеристика та обгрунтування сівозміни

Вимоги до ґрунту

Кукурудза вимоглива до родючості ґрунту. Кращими для неї є чорноземи, темно сірі опідзолені та сірі лісові ґрунти. За гранулометричним складом - легко-і середньосуглинисті, придатні й супіщані ґрунти. Найбільш сприятлива реакція ґрунтового розчину для кукурудзи - нейтральна. При надмірній кислотності вона погано росте і розвивається. Тому кислі ґрунти (рН<5,0) треба вапнувати. Для вирощування кукурудзи малопридатні засолені та заболочені ґрунти.

Вибір попередника

Кращими попередниками для кукурудзи на зерно є озимі, зернобобові, картопля, кукурудза на силос. Задовільні попередники - ранні ярі зернові культури, кукурудза на зерно, цукрові буряки. Проте в посушливі роки урожайність зерна кукурудзи після цукрових буряків може бути нижчою, ніж по іншим попередникам. При високій агротехніці і внесенні достатньої кількості добрив кукурудзу можна вирощувати декілька років підряд на одному полі. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника -кукурудзяного метелика.

1.3.2. Система удобрення кукурудзи

Кукурудза потребує посиленого мінерального живлення, що зумовлюється довгим періодом вегетації та здатністю рослин засвоювати поживні речовини аж до визрівання врожаю. На формування урожаю зерна 50 ц/ га в залежності від біотипів, гібридів й інших умов кукурудза з ґрунту виносить 130-150 кг азоту, 4050 кг фосфору та близько 130 кг калію. Крім цих трьох елементів вона використовує значну кількість кальцію, магнію, натрію, мікроелементів, які контролюють основні ферментативні процеси в рослинах. Кукурудза інтенсивно засвоює азот на початку вегетації, в період цвітіння і формування зерна. Фосфор необхідний в ранні фази росту і в період всієї вегетації рослин до визрівання зерна. При нестачі його в ґрунті рослини погано ростуть, вегетаційний період розтягується, особливо визрівання зерна, порушується формування репродуктивних органів. При калійному голодуванні коренева система слабо розвивається, у рослин знижується стійкість до вилягання.

Бажано проводити розрахунки доз добрив під запрограмований урожай зерна кукурудзи в кожному конкретному господарстві за нормативними витратами поживних речовин на одиницю продукції, враховуючі дані агрохімічних картограм про вміст поживних речовин в ґрунті, попередники, попереднє удобрення ґрунту, зональні рекомендації. Для одержання високих врожаїв зерна кукурудзи (до 70 ц/ га) під зяблеву оранку в середньому вносять 3040 т/ га органічних добрив і мінеральні добрива з розрахунку N120-150P90-120K90-120. Якщо в господарстві обмежені фінансові можливості, доцільно внести під оранку мінеральне добриво в дозі N45-60P45-60K45-60 та при сівбі N15P15K15 .

В умовах достатньої вологості ґрунту ефективним є підживлення рослин у фазі 3-5 листків азотними добривами або повним складним добривом із розрахунку N15-20P15-20K15-20 при розпушуванні ґрунту в міжряддях. Однак, внесення повного мінерального добрива під оранку або передпосівну культивацію дає більший ефект, ніж весняно-літнє підживлення. Позитивно впливають на ріст і розвиток кукурудзи рідкі форми добрив - аміак безводний, аміачна вода, рідкі комплексні добрива.