3. Механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями

Сектор фірм може збільшити свої чисті інвестиції тільки за рахунок заощаджень сектору домашніх господарств у закритій економічній системі (без сектору закордон). Тому важливу роль в інвестиційній політиці країни відіграють заощадження.

Звісно, що певна частина коштів по каналу «заощадження» використовується для поповнення запасу грошей, а решта перетворюється в інвестиції.

Рівновага в закритій економіці має характеризуватися тотожністю (за методом кінцевого використання ВВП):

Y = C+I+G,

де: Y – ВВП; С - споживчі витрати домогосподарств; І - валові інвестиції підприємств; G - державні закупки товарів і послуг.

Перетворимо це рівняння і отримаємо:

І = Y – C - G,

де: результат правої частини (Y – C – G) складає ту частину виробленої продукції (ВВП), яка залишається після задоволення попиту домогосподарств і держави, тобто заощадження (S) (рис. 8.5).

У випадках скорочення заощаджень, коли, наприклад, відбувається значна інфляція, рівень заощаджень населення скорочується, а у фірм відбувається інвестиційна криза. У випадках зростання заощаджень виникає обернена тенденція – фірми не бажають вилучати стільки заощаджень населення для інвестування.

Рис.8.5. Функція заощаджень

Щоб зрозуміти як саме відбувається перетворення заощаджень в інвестиції слід передусім з’ясувати структуру сукупних ресурсів⁶ та витрат домогосподарств, в т.ч. частку в останніх неспоживчих витрат⁷ (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

Структура сукупних ресурсів та витрат домогосподарств

Структура сукупних ресурсів	Структура сукупних витрат
Грошові доходи	Споживчі сукупні витрати
- оплата праці	- продукти харчування та безалкогольні напої
- доходи від підприємницької діяльності та самозяйнятості	- алкогольні напої, тютюнові вироби
- доходи від продажу сільськогосподарської продукції	- непродовольчі товари та послуги, в т.ч.: одяг і взуття; житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива; предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла; охорона здоров'я; транспорт; зв’язок; відпочинок і культура; освіта; ресторани та готелі; різні товари і послуги
- пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані готівкою
- грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи
Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель
Пільги та субсидії безготівкові на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, палива
Пільги безготівкові на оплату товарів та послуг з охорони здоров’я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо, на оплату послуг транспорту, зв’язку
Інші надходження	Неспоживчі сукупні витрати

Для того, щоб населення перетворювало заощадження в інвестиції, а фірми прагнули інвестувати в рівновеликих обсягах, тобто щоб відбувалося зрівноваження заощаджень (пропозиції) та інвестицій (попиту) (рис. 8.6), монетаристи пропонують застосовувати наступні важелі монетарної політики:

- підвищення процентної ставки, яка робить невигідним тримати гроші «на руках», а радше вкласти їх у банк, який надасть їх у позику фірмам (але слід очікувати одночасного послаблення стимулів до інвестування з боку підприємств, бо зростуть витрати на кожну одиницю продукції);

- додаткова емісія, яка за кількісною теорією грошей⁸ спричиняє інфляційні процеси, які роблять невигідним тримати гроші «на руках» з причини їх поступового знецінення, а радше витратити їх на блага.

Рис. 8.6. Зв’язок між інвестиціями та заощадженнями

(класичний, монетаристський механізм)

Кейнсіанці критикують монетаристів, які стверджують про автоматичне зрівноваження заощаджень та інвестицій на основі процентної ставки (рис. 8.7).

Рис. 8.7. Графік зрівноваження заощаджень та інвестицій в кейнсіанській моделі

Кейнсіанці стверджують, що сама процентна ставка змінюється під впливом обсягів попиту на інвестиції та пропозиції заощаджень. На думку кейнсіанців зрівноваження заощаджень і інвестицій є випадковою ситуацією в череді постійних відхилень, отже, для стимулювання перетворення заощаджень в інвестиції необхідне втручання держави за допомогою, в першу чергу, бюджетно-фінансової політики, так званих, «вбудованих стабілізаторів» (прогресивне оподаткування, державні трансферти).

Крім заощаджень населення джерелом інвестиційних ресурсів фірм, на думку кейнсіанців, є кредити фінансово-банківських установ, нагромадження самих фірм і видатки держави. Всі ці економічні суб’єкти керуються власною вигодою.

1 Інвестиційний процес – діяльність всіх учасників відтворюючого процесу (виробництво, розподіл, обмін , споживання), спрямована на нагромадження національного багатства за рахунок розвитку продуктивних сил суспільства.

2 Номінальна процентна ставка - фактична процентна ставка на ринку позичкового капіталу (визначається в поточних цінах). При аналізі макроекономічних показників в якості номінальної процентної ставки можна використовувати показник ставки рефінансування Центрального банку, який слугує орієнтиром для розміру процентних ставок у комерційних банках. Реальна процентна = номінальна процентна ставка – рівень інфляції.

3 Інвестиційні галузі – це галузі, що виробляють інвестиційні товари (металургія, машинобудування, промисловість будівельних матеріалів). Інвестиційні товари – це матеріально-речовий вміст реальних інвестицій (обладнання, механізми, устаткування, техніка, технологія, будівлі, споруди тощо).

4 Інструментами інвестиційної політики є державне кредитування, субсидії, дотації, компенсації, субвенції, податкові «канікули», зниження строків амортизаційних відрахувань.

5 Інвестиційний попит – попит підприємців на блага (засоби виробництва і предмети споживання) для відновлення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу.

6 Сукупні ресурси включають загальні доходи, а також суми використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані в обстежуваному періоді, незалежно від джерел їх надходження.

7 Неспоживчі сукупні витрати складаються з грошових та негрошових витрат домогосподарств на допомогу родичам та іншим особам, витрат на купівлю нерухомості, на капітальний ремонт, будівництво житла та господарських будівель, на купівлю великої рогатої худоби, коней та багаторічних насаджень для особистого підсобного господарства, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ, аліментів, податків (крім прибуткового), зборів, внесків та інших грошових платежів, використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів.

8 Кількісна теорія грошей – ґрунтується на залежності між кількістю грошей та їх вартістю, тобто чим більше грошей, тим вони більше знецінюються (менша їх вартість).