Тема 8. Приватні інвестиції
1. Інвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції.
2. Інвестиційні функції.
3.Механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
1. Інвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції
Виходячи з Закону України «Про інвестиційну діяльність» (18.06.1991) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Загалом, в макроекономіці інвестиції (від нім. іnvestition – одягаю) є частиною сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, інвестиції в нове житло і приросту товарних запасів. Тобто інвестиції – це частина ВВП, не спожита в поточному періоді, і що забезпечує приріст капіталу в економіці (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Класифікація інвестицій
Форми |
Зміст |
Реальні, в т.ч. капітальні |
Будь-які витрати на створення або відновлення капіталу. До об’єктів реального інвестування належать матеріальні (основні фонди, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси) і нематеріальні (патенти, ліцензії, майнові права тощо) активи. Вагому частку реальних інвестицій складають капітальні інвестиції - витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін. |
Фіктивні (фінансові): прямі та непрямі |
Ті, що вкладаються в цінні папери (акції, облігації, казначейські зобов’язання), грошові депозити. Фінансові інвестиції бувають прямі та непрямі. Прямі – ті, які формують понад 10-15% капіталу компанії, здійснюються без фінансових посередників, а напряму інвестором та дають йому право на участь у керуванні компанією. Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції), емітовані такою юридичною особою. Непрямі або портфельні - інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками), здійснюване на фондовому ринку. Формуються у вигляді портфелю цінних паперів з метою мінімізації ризиків вкладання капіталу і максимізації прибутку. |
Валові (брутто): реновацій ні та чисті (нетто) |
Загальний обсяг реальних інвестицій, що здійснюється в економіці протягом року. Включають реноваційні і чисті інвестиції. Реноваційні (амортизаційні) - вкладення, пов’язані із заміною морально та фізично зношеного основного капіталу (просте відтворення). Чисті (нетто) - витрати, що забезпечують збільшення обсягів наявного капіталу. Вони дорівнюють різниці між валовими та реноваційними інвестиціями. Ріст чистих інвестицій в структурі валових інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави в цілому. |
Державні |
Створені із коштів держбюджету, державних фінансових джерел |
Приватні |
Створені із коштів підприємств, організацій, громадян, включаючи як особисті, так і залучені кошти. |
Іноземні |
Створені із коштів нерезидентів та інвестиції резидентів закордоном |
Змішані |
Поєднання державних, приватних, іноземних інвестицій у різних варіаціях та пропорціях. А також може бути така варіація – власні + позикові інвестиції. |
Короткострокові |
Окупність терміном до 1 року. |
Середньострокові |
Окупність терміном до 5 років. |
Довгострокові |
Окупність терміном понад 5 років. |
Продовження табл. 8.1
|
|
Індуційовані (індуковані) |
Такі, що пов’язані із споживанням. На їх обсяг впливає доход. |
Автономні |
Такі, що пов’язані з підвищенням ефективності використання факторів виробництва (інвестиції в нову техніку, технології), розширенням ринків збуту, будівництвом військових чи цивільних споруд, об’єктів інфраструктури; приростом населення, війнами тощо. Здійснюються незалежно від рівня доходу в економіці. |
Венчурні |
Ризикові вкладення - вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, які проводять свою діяльність у нових сферах бізнесу, пов'язаних з великим ризиком. |
Інвестиції за рахунок власного капіталу |
Капітал підприємства або фізичної особи; капітал інших учасників підприємства - акціонерів, пайовиків. |
Інвестиції за рахунок позикового капіталу |
Кредити банків, інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, іноземних інвесторів, облігаційні займи, вклади |
До інвестиційних витрат в СНР включаються тільки приватні інвестиції – інвестиції приватних фірм (приватного сектору), і не зараховуються державні інвестиції, бо вони є частиною державних закупівель. Слід також мати на увазі, що в цьому компоненті сукупних видатків, а саме сукупні інвестиційні витрати, враховуються тільки внутрішні інвестиції, тобто інвестиції фірм-резидентів в економіку своєї країни. Іноземні інвестиції фірм-резидентів і інвестиції іноземних фірм в економіку даної країни включаються у такий компонент сукупних видатків як чистий експорт.
Рівень інвестування в національну економіку (Рінв.) визначають як:
х100.
Таблиця 8.2
Фактори інвестування (інвестиційного процесу1)
Фактори |
Зміст |
Основні фактори |
|
Очікувана норма чистого прибутку (ОНЧП) |
Той факт, коли очікуваний прибуток від капіталу, інвестованого в бізнес (реальне виробництво), перевищує витрати підприємця за позичений для цього капітал у банку слугує потужним мотивом для інвестування. Або ж коли підприємець має «зайві» гроші і не має потреби позичати в банку, то рішення інвестувати він прийме тоді, коли очікуваний прибуток від інвестування в бізнес буде вищим, ніж альтернативний доход від їх вкладення в банк. |
Реальна процентна ставка |
Рентабельність капіталовкладень забезпечується за умови, коли процентна ставка за якою позичені в банку гроші буде меншою за очікувану норму чистого прибутку. Коли ж у підприємця є «вільні» гроші і немає потреби позичати в банку, рівень реальної процентної ставки теж має значення, оскільки приймаючи рішення про інвестування, він буде порівнювати очікувану норму чистого прибутку, отриманого від вкладання грошей в бізнес (виробництво), із альтернативним доходом, який можна отримати, якщо покласти гроші в банк під процент (r). Відповідно, чим вище реальна процентна ставка, тим менше стимулів у підприємця вкладати гроші у бізнес, і навпаки. |
Зовнішні фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної процентної ставки |
|
Технологічні зміни |
Технічний прогрес, тобто розробка нового, більш продуктивного обладнання зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даного рівня процентної ставки. |
|
|
Продовження табл. 8.2
|
|
Витрати на придбання, експлуатацію, обслуговування устаткування |
Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає, і навпаки.
|
Рівень забезпеченості основним капіталом |
Якщо наявні виробничі потужності (капітал) певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то у підприємця відсутні стимули до інвестування у нові споруди, обладнання, устаткування тощо. Недостатність виробничих потужностей стимулює збільшення інвестицій з метою нарощування виробництва в такому обсязі, щоб задовольнити попит у повному обсязі. |
Податки на прибуток |
Приймаючи інвестиційні рішення, підприємці розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Тому збільшення податків негативно впливає на інвестиційний попит, і навпаки. |
Очікування фірм |
Якщо економічні умови в країні та у світі загалом погіршуються, то фірми утримуються від інвестицій, і навпаки. Крім того, якщо підприємець очікує (прогнозує), що зростання обсягів виробництва на його продукцію призведе до падіння цін на неї, або різкого скорочення попиту, або ж, якщо через певний період часу ціни на інвестиційні товари зростатимуть, то - немає стимулів вкладати у виробництво цього товару інвестиції, і навпаки. |
Доступність кредитних засобів |
Індикатором кредитних засобів виступають номінальна і реальна процентні ставки2. Висока процентна ставка робить кредити дорогими, а тому підприємці, які хочуть інвестувати, але на даний момент часу не мають «вільних» коштів відмовляються від інвестування, і навпаки. |
Сукупний попит |
Підприємці, бачачи зростання попиту на їх продукцію намагаються його задовольнити розширенням обсягів пропозиції, а це вимагає інвестування |
Потенційна інвестиційна ємність економіки |
Якщо в економіці існують незайняті ресурси, недорозвинені деякі галузі, то це слугує потужним стимулом, як з боку держави, так і фірм вливати інвестиції. |
Стан сфери грошового обігу |
Стабільність показників грошового обігу (мається на увазі відсутність інфляційних шоків) сприяє появі «довгих грошей» (довгострокових кредитів), необхідних для здійснення довгострокових інвестицій. |
Умови перетворення заощаджень в інвестиції |
Наявність розвиненої кредитно-банківської системи та дотримання банківського законодавства підвищують рівень довіри населення до фінансових установ та, відповідно, активізується інвестування. |
Рівень розвитку інвестиційних галузей3 |
Розширення асортименту та обсягів інвестиційних товарів робить їх більш доступнішими за ціною та якістю для підприємців і сприяють інвестуванню. |
Економічна політика держави |
У складі економічної політики держави є і інвестиційна, інструменти4, цілі і орієнтири якої спрямовані на встановлення оптимальних пропорцій між нагромадженням і споживанням. |
Інвестиційні ризики |
Втрата чи знецінення інвестованих капіталів чи доходів від них негативно впливає на інвестування. Як правило інвестиційні ризики зумовлюються різким коливанням економічної кон’юнктури, викликаним діями держави, зовнішньоекономічною обстановкою. |
В залежності від факторів інвестування (основні, зовнішні), крива інвестиційного попиту матиме наступний вигляд (див. рис. 8.1, 8.2, 8.3).
Рис. 8.1. Вплив процентної ставки на криву сукупного попиту на інвестиції |
Рис. 8.2. Вплив зовнішніх чинників на криву сукупного попиту на інвестиції |
Рис. 8.3. Крива інвестиційного попиту в залежності від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП)
Структура інвестування:
- виробнича (галузева) – вкладення у різні галузі національної економіки;
- технологічна – співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина інвестицій) та на придбання устаткування, машин, інструментів (активна частина інвестицій), чим більше питома вага активної частини інвестицій, тим вища ефективність інвестування;
- відтворювальна – співвідношення між капіталовкладеннями у нове будівництво і технічне переозброєння та реконструкцією наявних підприємств;
- територіальна – співвідношення між обсягами інвестування в різні регіони країни.
Роль інвестицій в економіці:
1. Продуктивна - пов’язана з виробництвом ВВП (формуванням сукупної пропозиції), участь в якому інвестиції беруть після перетворення у засоби виробництва (капіталоутворення).
2. Доходоутворююча – пов’язана з утворенням доходів, які, в свою чергу, впливають на динаміку сукупного попиту - інвестиції напряму впливають на зростання доходів населення й загального рівня добробуту (збільшення обсягів основних фондів - підвищення потреби у робочій силі - скорочення рівня безробіття - зростання кількості осіб, що отримують доходи - зростання доходів населення). Вплив інвестицій на національний дохід можна побачити на механізмі мультиплікатора (примножувача) Кейнса:
Внаслідок зростання доходів зростає сукупний попит на блага, який, в свою чергу, являється причиною збільшення індуційованих інвестицій. Вплив національного доходу на індуційовані інвестиції можна побачити на механізмі акселератора (прискорювача) Хансена:
Ланцюг акселератора такий: зріс доход – зріс попит – зросли інвестиції - зросла пропозиція
3. Інноваційна – інвестиційний процес є процесом систематичної реалізації інновацій, впровадження у виробництво найновіших досягнень НТП і на цій засаді ініціює економічне зростання.
4. Структуроформуюча – інвестиції формують структуру суспільного виробництва, визначаючи пропорції між окремими підрозділами, секторами та галузями національної економіки.