16. Загальні положення про спадкування

Спадкування – це перехід майнових прав та обов’язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкове право – це система цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі спадкуванням.

Спадкування за законом – перехід прав та обов’язків від спадкодавців до спадкоємців згідно із законом.

Спадкування за законом має місце, якщо:

- немає заповіту;

- заповіт частково або повністю визнано недійсним;

- спадкоємці за заповітом відмовилися або не прийняли спадщину;

- спадкоємці за заповітом усунені від спадщини;

- заповідане не все майно (частина).

Спадкоємцями можуть бути особи, які є живими на момент смерті спадкодавця:

Перша черга спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця (зокрема зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга спадкоємців за законом. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері.

Третя черга спадкоємців за законом. У третю чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.

Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до моменту відкриття спадщини.

П’ята черга спадкоємців за законом. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають:

1) інші родичі спадкодавця, до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа;

2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом до існування.

Спадкування за правом представлення

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Спадкування за заповітом

Заповіт – односторонній письмовий правочин, який нотаріально посвідчується і містить розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Заповіт може бути:

– звичайний;

– секретний;

– укладений подружжям;

– укладений при свідках;

– заповіт з умовою.

Заповідач має такі повноваження:

– розпорядитись своїм майном на користь будь-якої особи;

– позбавити спадщини всіх або деяких спадкоємців;

– призначити спадкоємця;

– зобов’язати спадкоємців виконати якусь дію на користь третьої особи (заповідальний відказ);

– зобов’язати спадкоємців виконати якусь дію для суспільно корисних цілей (заповідальне покладання);

– установити сервітутне право на користь третьої особи;

– залишити спадщину за певних умов (настання певних обставин – народити дитину, отримати освіту);

– передбачити інші обов’язки, але без обмеження правоздатності.

Право заповідача розпоряджатись майном обмежене законом, який передбачає категорії осіб, що мають право на обов’язкову частку спадщини незалежно від волі заповідача.

Якщо заповіт або його частину визнано недійсними, то настає спадкування за законом.

Строк прийняття спадщини – 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Після спливу строку можливе прийняття спадщини, якщо інші спадкоємці не заперечують проти прийняття, строк може бути поновлено в судовому порядку, якщо є поважна причина пропуску.

Форми прийняття спадщини:

– шляхом подання заяви за місцем відкриття спадщини;

– фактичний вступ в управління майном – для осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

– спадщина приймається особисто, але від імені малолітніх і недієздатних її приймають батьки, опікуни.

Не можна прийняти спадщину з умовою або із застереженням.

Спадщина належить спадкоємцеві від дня її відкриття.

Цивільний Кодекс 2003 року не передбачає коло спадкоємців, які за будь-яких обставин вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відмова від спадщини може бути визначена та невизначена.

Невизначена – спадкоємець не вчиняє жодної з дій, які свідчать про прийняття спадщини протягом 6 місяців, або складає заяву про відмову від прийняття спадщини.

Визначена – спадкоємець відмовився на користь іншого спадкоємця – або за законом, або за заповітом.

Особливості відмови:

– фізична особа обмежена у дієздатності – за згодою піклувальника і органу опіки і піклування;

– неповнолітні віком 14-18 років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування;

– опікун від імені підопічного – за згодою органу опіки і піклування.

Спадкоємець приймає спадщину разом із боргами.

Виконання спадщини покладається на спадкоємців або всіх чи конкретно одного, або на сторонню особу, яку призначено виконавцем.

У разі коли спадкоємців на момент відкриття спадщини немає, над таким майном установлюється нотаріусом опіка, і опікун (нотаріус) управляє таким майном відповідно до закону чи заповіту.

Для отримання боргів зі спадкового майна кредиторам треба заявити вимогу за місцем відкриття спадщини протягом 6 місяців. Якщо цей строк пропущено, то право на вимогу втрачається.

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадок.