- •Глава 1. Базовий курс 6
- •Глава 1. Базовий курс розділ 1. Теорія держави і права
- •1. Предмет і функції теорії держави і права
- •2. Теорії та форми виникнення держави
- •3. Поняття та основні ознаки держави
- •4. Поняття механізму і функцій держави та їх характеристика
- •5. Типи праворозуміння: сутність та ознаки
- •6. Поняття та основні ознаки права
- •7. Правова держава і громадянське суспільство, їх ознаки і роль у розвитку людини
- •8. Поняття об’єктивного та суб’єктивного права та їх характеристика
- •9. Поняття системи права, його структурні елементи та критерії її побудови в Україні
- •10. Поняття системи законодавства та його систематизація
- •11. Норма права : поняття, ознаки, структура та види
- •12. Форми (джерела) права
- •13. Нормативно-правові акти, їх ознаки та види
- •14. Поняття реалізації норми права та його особливості
- •15. Застосування норм права та його особливості
- •16. Поняття правозастосовчого акта та його відмінність від нормативно-правового акта
- •17. Поняття та ознаки правових відносин
- •18. Поняття юридичних фактів та їх класифікація
- •19. Поняття правомірної поведінки, її ознаки і види
- •20. Поняття правопорушення та його види
- •21. Ознаки і склад правопорушень та їх співвідношення
- •22. Поняття юридичної відповідальності, її ознаки
- •23. Поняття та зміст законності
- •24. Поняття та сутність правопорядку
- •25. Поняття, предмет і способи правового регулювання
- •26. Механізм та основні елементи правового регулювання
- •27. Процес застосування норм права та його основні стадії
- •28. Загальна характеристика правових систем світу
- •29. Тлумачення норм права
- •Розділ 2. Конституційне право
- •1. Конституційне право України як галузь права: поняття, предмет і метод
- •2. Конституційно-правові норми: поняття, структура
- •3. Джерела галузі конституційного права
- •4. Поняття «конституція». Функції Конституції та їх види
- •5. Юридичні властивості Конституції України як Основного Закону держави
- •6. Громадянство України: поняття, підстави набуття та припинення
- •7. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: поняття, система, особливості
- •8. Конституційно-правовий статус Президента України
- •9. Порядок обрання Президента України
- •10. Статус народного депутата України
- •11. Порядок проведення чергових виборів народних депутатів України
- •12. Структура та конституційний склад Верховної Ради України
- •13. Конституційно-правовий статус Кабінет Міністрів України.
- •14. Конституційні основи судової влади в Україні
- •15. Органи місцевого самоврядування: поняття, види
- •Розділ 3. Адміністративне право
- •1. Предмет і метод адміністративного права
- •2. Принципи адміністративного права
- •3. Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні
- •4. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права
- •5. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади
- •6. Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення
- •7. Поняття, класифікація та зміст форм діяльності суб’єктів публічної адміністрації
- •8. Методи адміністративного права
- •9. Поняття та види адміністративної відповідальності, склад правопорушення
- •10. Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання
- •11. Адміністративно-правові режими
- •12. Адміністративні процедури
- •13. Ефективність адміністративно-правового регулювання
- •14. Адміністративно-правове регулювання у сфері судочинства
- •15. Адміністративно-правове регулювання у сфері господарювання
- •Розділ 4. Трудове право
- •1. Поняття, предмет, метод і система трудового права
- •2. Суб’єкти трудового права України та їх кваліфікація
- •3. Джерела трудового права України: поняття та класифікація
- •4. Сторони колективного договору і порядок його укладення
- •5. Поняття і зміст колективного договору
- •6. Поняття трудового договору та його види
- •7. Зміст трудового договору та порядок його укладення
- •8. Поняття працевлаштування та його форми
- •9. Випробування при прийнятті на роботу
- •10. Поняття та правове регулювання праці
- •11. Поняття та види матеріальної відповідальності
- •12. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •13. Поняття, причини виникнення та порядок розгляду трудових спорів
- •14. Характеристика трудових правовідносин та підстави їх виникнення
- •15. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Розділ 5. Господарське право
- •1. Господарські правовідносини: поняття, характеристика та види. Розмежування з іншими видами правовідносин, що виникають у сфері господарювання
- •2. Організаційно-господарські договори
- •3. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •4. Господарсько-правова відповідальність
- •5. Підприємства колективної власності: правова основа діяльності
- •6. Державна реєстрація суб’єкта господарювання
- •7. Фермерське господарство: правова основа діяльності
- •8. Господарський договір: поняття, порядок укладення, значення
- •9. Об’єднання підприємств та їх організаційно-правові форми
- •10. Соціальна діяльність підприємства
- •11. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання: підстави та процедура
- •12. Організаційно-правові форми підприємств
- •13. Акціонерне товариство та його правовий статус
- •14. Господарське право: поняття, предмет і методи регулювання
- •15. Господарські зобов’язання та їх види: загальна характеристика
- •Розділ 6. Господарський процес
- •1. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •2. Поняття, предмет і методи господарського процесуального права
- •3. Система господарського процесуального права
- •4. Принципи господарського процесуального права
- •5. Система господарських суддів
- •6. Склад учасників господарського процесу та їх правовий статус
- •7. Сторони в господарському процесі
- •8. Процесуальне правонаступництво. Зміна неналежного позивача
- •9. Участь прокурора та експерта у господарському процесі
- •10. Підвідомчість і підсудність справ
- •11. Поняття та види доказів у господарському процесі
- •12. Види, підстави та порядок вжиття заходів у господарському процесі
- •13. Форма та зміст позовної заяви. Ціна позову в господарському процесі
- •14. Строки в господарському процесі
- •15. Розгляд справ у суді першої інстанції
- •Розділ 7. Кримінальний процес
- •1. Кримінально-процесуальне законодавство України та сфера його дії
- •2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
- •3. Докази та доказування. Процесуальні строки
- •4. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •5. Досудове розслідування
- •6. Слідчі (розшукові дії). Негласні слідчі (розшукові дії). Повідомлення про підозру
- •7. Зупинення досудового розслідування. Закінчення досудового розслідування
- •8. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •9. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування
- •10. Судове (підготовче) провадження у першій інстанції
- •11. Судовий розгляд. Процедура судового розгляду
- •12. Особливий порядок провадження в суді першої інстанції: спрощене провадження щодо кримінальних проступків і провадження в суді присяжних
- •13. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків
- •14. Судове провадження з перегляду судових рішень. Виконання судових рішень.
- •Розділ 8. Цивільне право
- •1. Поняття, предмет, метод, функції, принципи цивільного права
- •2. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права
- •3. Система цивільного права та її елементи
- •4. Цивільне законодавство та види джерел цивільного права
- •5. Поняття і зміст цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи. Види дієздатності
- •6. Поняття, ознаки та види юридичних осіб
- •7. Цивільна правоздатність держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •8. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •9. Поняття, зміст і форми права власності
- •10. Способи захисту права власності
- •11. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •12. Захист права інтелектуальної власності
- •13. Загальні положення про зобов’язання
- •14. Загальні положення про договір
- •15. Групи цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів
- •16. Загальні положення про спадкування
- •17. Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України
16. Загальні положення про спадкування
Спадкування – це перехід майнових прав та обов’язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкове право – це система цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі спадкуванням.
Спадкування за законом – перехід прав та обов’язків від спадкодавців до спадкоємців згідно із законом.
Спадкування за законом має місце, якщо:
- немає заповіту;
- заповіт частково або повністю визнано недійсним;
- спадкоємці за заповітом відмовилися або не прийняли спадщину;
- спадкоємці за заповітом усунені від спадщини;
- заповідане не все майно (частина).
Спадкоємцями можуть бути особи, які є живими на момент смерті спадкодавця:
Перша черга спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця (зокрема зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Друга черга спадкоємців за законом. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері.
Третя черга спадкоємців за законом. У третю чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.
Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до моменту відкриття спадщини.
П’ята черга спадкоємців за законом. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають:
1) інші родичі спадкодавця, до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа;
2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом до існування.
Спадкування за правом представлення
1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
2. Прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
3. Племінники спадкодавця успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Спадкування за заповітом
Заповіт – односторонній письмовий правочин, який нотаріально посвідчується і містить розпорядження фізичної особи на випадок смерті.
Заповіт може бути:
– звичайний;
– секретний;
– укладений подружжям;
– укладений при свідках;
– заповіт з умовою.
Заповідач має такі повноваження:
– розпорядитись своїм майном на користь будь-якої особи;
– позбавити спадщини всіх або деяких спадкоємців;
– призначити спадкоємця;
– зобов’язати спадкоємців виконати якусь дію на користь третьої особи (заповідальний відказ);
– зобов’язати спадкоємців виконати якусь дію для суспільно корисних цілей (заповідальне покладання);
– установити сервітутне право на користь третьої особи;
– залишити спадщину за певних умов (настання певних обставин – народити дитину, отримати освіту);
– передбачити інші обов’язки, але без обмеження правоздатності.
Право заповідача розпоряджатись майном обмежене законом, який передбачає категорії осіб, що мають право на обов’язкову частку спадщини незалежно від волі заповідача.
Якщо заповіт або його частину визнано недійсними, то настає спадкування за законом.
Строк прийняття спадщини – 6 місяців від дня відкриття спадщини.
Після спливу строку можливе прийняття спадщини, якщо інші спадкоємці не заперечують проти прийняття, строк може бути поновлено в судовому порядку, якщо є поважна причина пропуску.
Форми прийняття спадщини:
– шляхом подання заяви за місцем відкриття спадщини;
– фактичний вступ в управління майном – для осіб, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
– спадщина приймається особисто, але від імені малолітніх і недієздатних її приймають батьки, опікуни.
Не можна прийняти спадщину з умовою або із застереженням.
Спадщина належить спадкоємцеві від дня її відкриття.
Цивільний Кодекс 2003 року не передбачає коло спадкоємців, які за будь-яких обставин вважаються такими, що прийняли спадщину.
Відмова від спадщини може бути визначена та невизначена.
Невизначена – спадкоємець не вчиняє жодної з дій, які свідчать про прийняття спадщини протягом 6 місяців, або складає заяву про відмову від прийняття спадщини.
Визначена – спадкоємець відмовився на користь іншого спадкоємця – або за законом, або за заповітом.
Особливості відмови:
– фізична особа обмежена у дієздатності – за згодою піклувальника і органу опіки і піклування;
– неповнолітні віком 14-18 років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування;
– опікун від імені підопічного – за згодою органу опіки і піклування.
Спадкоємець приймає спадщину разом із боргами.
Виконання спадщини покладається на спадкоємців або всіх чи конкретно одного, або на сторонню особу, яку призначено виконавцем.
У разі коли спадкоємців на момент відкриття спадщини немає, над таким майном установлюється нотаріусом опіка, і опікун (нотаріус) управляє таким майном відповідно до закону чи заповіту.
Для отримання боргів зі спадкового майна кредиторам треба заявити вимогу за місцем відкриття спадщини протягом 6 місяців. Якщо цей строк пропущено, то право на вимогу втрачається.
Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадок.
