15. Групи цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин.

Якщо проаналізувати систему договірних зобов’язань ЦК України, то можна зробити висновок, що договірні інститути у них розміщено за ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів. Поклавши в основу зазначений критерій, можна виділити відповідні групи цивільно-правових договорів.

1. Договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління. Купівля-продаж (роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація, постачання енергетичних ресурсів, міна), дарування, рента, довічне утримання, позика тощо.

2. Договори про передачу майна у тимчасове користування. Майновий найм (оренда) земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг тощо.

3. Договори про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на проектні та пошукові роботи, підряд на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт, аудиторських робіт тощо).

4. Договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково-технічної продукції тощо).

5. Договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, кредитний договір тощо).

6. Договори про спільну діяльність. Договір простого товариства (установчий договір) тощо.

Зрозуміло, що навіть у межах кожної окремої групи договорів дається лише близький перелік деяких видів договорів, бо відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Розглянемо деякі види договорів.

Договір купівлі-продажу. За таким договором одна сторона (продавець) продає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову ціну.

Предмет договору:

1. Товар, який є у продавця в момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Майнові права.

3. Право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару (ст. 658 ЦК України).

Договори купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири чи іншого нерухомого майна), єдиного майнового комплексу укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Обов’язки продавця/покупця

1. Продати покупцеві товар, визначений договором.

2. Передати разом із товаром необхідні документи до нього.

3. Прийняти товар, крім випадків його заміни або відмови від договору.

4. Одержати товар з необхідними документами.

5. Оплатити товар за ціною, встановленою договором

Договір дарування. За таким договором одна сторона (дарувальник) передає або зобов’я­зується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Предмет договору:

- рухомі речі, зокрема гроші і цінні папери;

- нерухомі речі, квартири, будинки;

- майнові права, якими володіє дарувальник або які можуть виникнути в нього в майбутньому.

У письмовій формі укладаються і підлягають нотаріальному посвідченню договори дарування:

1) рухомих речей, які мають особливу цінність;

2) нерухомі речі;

3) валютні цінності на суму, яка перевищує 50-кратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Право власності обдарованого виникає з моменту його прийняття.

Договір дарування квартири, будинку підлягає, крім нотаріального посвідчення, державній реєстрації.

Договір майнового найму (оренди). За таким договором наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предмет договору:

1. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індиві­дуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

2. Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

3. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору найму вказується у договорі, але кожна сторона може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна – за три місяці.

Наймач за згодою наймодавця може здати найняте ним майно іншій особі в піднайом, уклавши з такою особою договір піднайму.

Договір найму (оренди) житла – це договір, за яким одна сторона – власник житла (наймодавець) – передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ст. 810 ЦК України).

Предмет договору: 1) предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина; 2) помешкання має бути придатним для постійного проживання в ньому.

Сторонами в такому договорі можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання в ньому фізичних осіб (ст. 813 ЦК України).

ЦК України передбачає обов’язкову письмову форму договору найму житлового приміщення. Недотримання письмової форми договору не має наслідком його недійсність.

Договір підряду – це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, установлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Сторони договору – підрядник і замовник, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Договір підряду є окремим типом договорів про виконання робіт.

Види договору підряду:

- договір побутового підряду;

- договір будівельного підряду;

- договір підряду на проведення проектних і пошукових робіт.

До окремих видів договорів підряду (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на проектні та пошукові роботи) застосовуються загальні положення про підряд, якщо інше не встановлено положеннями ЦК про ці види договорів.

Договір зберігання. На сьогодні договір зберігання має дворівневе регулювання, тобто окремо врегульовує побутову особистісну сферу цих відносин та окремо – професійну сферу зберігання. У зв’язку з цим законодавець у ч. 1 ст. 936 ЦК України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Такий договір покликаний регулювати відносини щодо зберігання у побутовій сфері. Договір у ч. 1 ст. 936 характеризується односторонністю, безоплатністю, реальністю та особистісністю договірних зв’язків.

Сторонами (контрагентами) за таким договором є поклажодавець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажо­давцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, уповноважена для передання речі на зберігання. Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта.

Об’єктом зберігання, як правило, є рухома річ. При цьому вона може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками – наприклад, у разі зберігання речей, що є предметом спору (секвестр).

Строк (термін) даного договору – період часу, упродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов’язаний зберігати передану йому річ. При цьому договір зберігання може бути строковим (тобто укладеним на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні).

Особливим аспектом договору зберігання є можливість установлення його оплатності за згодою сторін, тому окрема роль при цьому відводиться ціні договору.

Договір зберігання за своїм змістом (особливо іррегулярний) досить близький до договору позики, оскільки за ними отримують не ту річ, що передають, а речі тієї ж кількості та якості. Відмінність між ними полягає у тому, що позичальник наділяється правом власності на передані йому речі, а зберігач зобов’язаний зберігати ці речи і не має права розпоряджатися ними.

Крім того, зберігання часто є складником іншого договору – наприклад, підряду, перевезення, комісії тощо. Тому в цьому разі, крім застосування положень основного зобов’язання, слід дотримуватися положень глави 66 ЦК України.

Договір позики. За таким договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Цей договір вважається укладеним з моменту передання грошей або речей.

Письмова форма договору обов’язкова за умови: 1) позики, якщо сума не менш як у 10 разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян; 2) якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а може і бути безпроцентним.