12. Захист права інтелектуальної власності

Стаття 432 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Отже, для суб’єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1) визнання права (наприклад, права інтелектуальної власності, права використання відповідного об’єкта тощо);

2) визнання правочину недійсним (наприклад, ліцензійного договору);

3) припинення дій, які порушують право (наприклад, припинення використання твору без згоди його автора);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору);

5) примусове виконання обов’язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов’язку за договором про видання твору);

6) зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця);

7) припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

13. Загальні положення про зобов’язання

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК).

Ознаки:

- юридична рівність сторін;

- основа зобов’язання – договір;

- сторони мають свободу дій у межах закону або договору;

- якщо зобов’язання не виконується, на порушника накладається майнове стягнення та обов’язок виконати його в натурі;

- позовний спосіб захисту порушених прав.

Види зобов’язань:

Залежно від підстави виникнення:

- договірні;

- недоговірні:

- випливають з односторонніх правочинів;

- випливають із заподіяння шкоди (делікти);

- виникають з безпідставного зберігання майна;

- виникають з оголошення конкурсу;

- регресі – зворотні вимоги.

За характером переміщення матеріальних благ:

- з реалізації майна;

- з надання майна в тимчасове користування;

- що випливають з перевозок;

- з виконання робіт;

- розрахунково-кредитні;

- зі страхування;

- сумісна діяльність;

- змішані;

- у сфері інтелектуальної власності.

До загальних умов забезпечення виконання зобов’язання, установлених ст. 548 ЦК України, належать:

1) виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується додатковим (акцесорним) зобов’язанням, якщо це передбачено договором або законом;

2) недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню;

3) визнання недійсним основного зобов’язання (вимоги) має наслідком недійсність додаткового (забезпечувального) зобов’язання, якщо інше не встановлено ЦК;

4) недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсності основного зобов’язання.

Сторони в зобов’язанні. Учасниками зобов’язання є кредитор і боржник..

Зміст зобов’язання:

Суб’єкти

- боржник – це пасивний учасник зобов’язального правовідношення, на якому лежить обов’язок здійснити на користь кредитора певну дію або утриматися від вчинення дії;

- кредитор – активна сторона зобов’язання, оскільки має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Родовий об’єкт:

- дія;

- утримання від дії.

Безпосередній об’єкт:

- послуга;

- річ;

- робота.

Суб’єктивне право – міра можливої поведінки кредитора.

Суб’єктивний обов’язок – міра обов’язкової поведінки боржника.

Множинність – коли на стороні суб’єкта може бути багато осіб:

– багато кредиторів (активна множинність);

– багато боржників (пасивна множинність);

– багато кредиторів і боржників (змішана множинність).

За множинності в зобов’язанні діє дольовий принцип.

Солідарний принцип (це виняток) застосовується тоді, коли це передбачено законом або договором (наприклад, спільне заподіяння шкоди).

Зміна кредитора в зобов’язанні називається цесія (уступка вимоги).

Згода боржника не потребується, але йому потрібно повідомити, кому слід виконувати зобов’язання.

Форма залежить від форми основного зобов’язання.

Зміна боржника в зобов’язанні називається делегація (переведення боргу).

Потрібна згода кредитора (форма письмова).

Не допускається зміна осіб у зобов’язанні, якщо право або обов’язок пов’язані з особою кредитора чи боржника, або якщо цесія чи делегація суперечить закону або договору.

Зобов’язання повинні виконуватися відповідно до ЦК України та інших актів цивільного законодавства, якими визнаються не тільки законні, але й підзаконні нормативно-правові акти – постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України.

Принципи:

– принцип економічності виконання, який передбачає, що зобов’язання повинно бути виконано найбільш економічним для кредитора способом;

– принцип належного виконання зобов’язання, який включає належних кредитора і боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання;

– принцип ділової співпраці та взаємодопомоги учасників, за яким кожна зі сторін повинна всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею обов’язків;

– принцип реального виконання, сутність якого полягає в тому, що стягнення неустойки (штрафу, пені) та збитків не позбавляє боржника від виконання зобов’язань у натурі.

Способи забезпечення виконання зобов’язань – це передбачені законом або договором спеціальні заходи майнового характеру, що стимулюють належне виконання зобов’язань боржником шляхом установлення додаткових гарантій задоволення вимог (інтересів) кредитора (ст. 546 ЦК).

Види цивільно-правових способів:

1. Речово-правові:

а) застава, коли кредитор (заставотримач) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заста­вою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлене законом (право застави);

б) притримання, коли кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

2. Зобов’язально-правові:

а) завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

б) порука, за договором якої поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку;

в) гарантія, за якою банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку;

г) неустойка – грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Види неустойки:

- пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

- штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання;

- залікова, коли збитки сплачуються в розмірі, не покритому неустойкою;

- штрафна, коли сплачується і неустойка і збитки;

- альтернативна, коли «кредитор» вибирає, що вимагати від «боржника» – збитки чи неустойку.