10. Способи захисту права власності

Способи захисту права власності – це будь-які законні засоби, за допомогою яких поновлюються порушені права.

Види цивільно-правових способів:

- речово-правовий;

- зобов’язально-правовий;

- допоміжні, які не пов’язані ні з речовим правом, ні з зобов’язанням;

- спеціальні засоби захисту права власності.

Найбільш поширеним способом захисту права власності є речово-правовий. Він застосовується в таких випадках:

– якщо річ реально існує;

– сторони не перебувають у зобов’язальних правовідносинах;

– річ є індивідуально визначеною.

Існує два основних речово-правових способи захисту права власності:

Віндикаційний позов – це позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У будь-якому випадку може бути пред’явлений до недобросовісного володільця. До добросовісного – тільки у випадку, коли той отримав майно:

1) за безоплатною угодою;

2) майно вибуло з володіння власника без його волі.

Негаторний позов – це позов про усунення перешкод щодо володіння майном. Він застосовується:

- коли порушення є на момент подання позову;

- коли сторони не перебувають у договірних відносинах.

11. Загальні положення про право інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності належить до нематеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності – це право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної діяльності, визначений законом.

Не кожний результат творчої діяльності визнається об’єктом права інтелектуальної власності, а лише той, який охороняють ЦК України та інші закони України про інтелектуальну власність.

Відповідно до ст. 420 ЦК України до об’єктів права інтелектуальної власності зокрема належать:

• літературні та художні твори;

• комп’ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці.

Суб’єктами права інтелектуальної власності є передусім творці об’єктів права інтелектуальної власності (автори, виконавці, винахідники тощо). Творцем інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Вона є первинним суб’єктом права інтелектуальної власності, що на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб-правонаступників, які є похідними суб’єктами права інтелектуальної власності.

До суб’єктів права інтелектуальної власності належать особисті немайнові майнові права:

- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності.

- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, що може завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності.

Інші особисті немайнові права інтелектуальної власності: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.