12. Види, підстави та порядок вжиття заходів у господарському процесі

Запобіжні заходи – це термінові тимчасові заходи, які застосовуються господарським судом до моменту пред’явлення позову та спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника в тому випадку, якщо є достатньо підстав вважати, що їх незастосування може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Запобіжні заходи вживаються господарським судом за заявою особи, яка має підстави побоюватися, що подання необхідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також підстави вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення. Тому тягар доведення за наявності підстав для вжиття заходів забезпечення покладається на особу, яка подала заяву про вжиття запобіжних заходів. Попри те, що невжиття заходів забезпечення позову в будь-якому випадку ускладнить або навіть унеможли­вить виконання судового рішення, зацікавлена сторона має довести наявність обставин, які на момент пред’явлення позову мають свідчити про реальну загрозу в майбутньому виконати рішення суду, тобто залежно від предмета спору мають підтверджувати відсутність у відповідача наявних грошових коштів (спірного майна) або виконання ним дій, спрямованих на його відчуження, передачу майна третім особам тощо.

Якщо заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття запобіжних заходів, посилається на наявність загрози завдання йому шкоди, він має навести докази про вчинення контрагентом дій, спрямованих на завдання шкоди, або наявність реальної загрози завдання шкоди, зокрема зазначити характер завданої шкоди та її фактичний розмір.

Слід зазначити, що запобіжних заходів може бути вжито лише в тому разі, якщо сам спір належить до компетенції господарського суду.

Запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд примі­щень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і перебуває в неї або в інших осіб (ст. 43-2).

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі (ст. 43-6).

13. Форма та зміст позовної заяви. Ціна позову в господарському процесі

Згідно зі ст. 54 ГПКУ позовна заява має містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб – платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів; зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою вимогою, передбаченою ст. 54 ГПК, є письмова форма позовної заяви. Позовна заява підписується керівником підприємства, органі­зації або його заступником (органами юридичної особи), прокурором.

З порівняння цієї статті зі ст. 63 ГПК випливає, що в позовній заяві слід обов’язково вказати посаду особи, яка підписала її від імені юридичної особи. Якщо позовна заява підписана особою, що не має такого права, або особою, посада якої не вказана, вона згідно з п.1 ч.1 ст. 63 Кодексу повертається суддею без розгляду.

Правила ст. 55 ГПК визначають ціну позову: 1) у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про витребування майна – вартістю майна, що витребовується; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою усіх вимог; 4) у позовах про стягнення іноземної валюти – в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встано­вленого Національним банком України на день подання позову.