Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravoznavstvo_navchalny_posibnik_2014.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.33 Mб
Скачать

6. Поняття та основні ознаки права

Термін право – багатогранний; множинність визначень права, які існують в юридичній літературі, залежить від багатьох чинників. Відповідно до юридичного праворозуміння правоце міра впорядкованої свободи людини, при цьому права особи закінчуються там, де починають порушуватись права іншого індивіда;

– відповідно до позитивізму (нормативізму) право – це система загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, які встано­влені або санкціоновані державою і за порушення, щодо яких передбачений державний примус;

– відповідно до соціологічного підходу право – це система реально діючих «живих» норм права (які закріплені у законодавчих актах або практично існують на підставі звичаєвого, прецедентного, договірного або релігійного права), що усвідомлені населенням і реалізуються в конкретних правовідносинах;

– відповідно до психологічної теорії право – це емоційно-інтелекту­альні психічні процеси, що здійснюються у сфері психіки індивіда та поста­ють критерієм оцінювання позитивного права.

Інтеграційний підхід до трактування права дає можливість сформу­лювати такі його риси:

1) право – явище суспільне, воно виникає на певному етапі суспільного розвитку як його продукт;

2) у правовій демократичній державі воно має за основну мету забезпе­чення прав і свобод людини та громадянина;

3) право постає регулятором соціально значущої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх об’єднаннями;

4) право за своєю сутністю є в масштабі всього суспільства засобом соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інте­ресів;

5) право у переважній кількості випадків – це формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять в його джерелах (формах);

6) право як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, перед­бачених юридичними нормами без обмеження кількості застосування, іншими словами – право є невичерпним;

7) зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;

8) право – це інтелектуально-вольовий регулятор поведінки, воно має не тільки спеціально-юридичний (правовий) механізм дії, але й психологічний, право не може регулювати поведінку інакше як через свідомість і волю людини;

9) право є загальнообов’язковим, на відміну від інших соціальних норм воно захищається від порушень заходами державного (міжнародного) примусу, репрезентує загальнодержавну нормативну систему, вимоги якої без винятку обов’язкові для всіх членів суспільства;

10) праву характерна чітка регламентація, процедура;

11) право нерозривно пов’язане з державою, держава виявляє правові потреби суспільства й оформлює їх у нормативно-правових актах і здійснює контроль за виконанням цих приписів, забезпечуючи в необхідних випадках їх примусову реалізацію;

12) право базується на принципі формальної рівності, що передбачає рівність вимог нормативних приписів до всіх однорідних учасників суспільних відносин незалежно від індивідуальних властивостей.

Отже, право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які спрямовано на врегулювання й охорону найбільш важливих суспільних відносин і за порушення яких застосовуються державний (міжнародний) примус.

Соціальне призначення права проявляється в його функціях.

Функції праваце основні напрямки його впливу на людину, спільноту, державу та суспільство в цілому (суспільні відносини).

Розрізняють спеціальноюридичні та загальносоціальні функції.

Спеціальноюридичні здійснюють правове регулювання суспільних відносин (це зокрема регулятивна та охоронна функції).

Регулятивна функція сприяє розвитку найцінніших для суспільства і держави соціальних зв’язків, регулює суспільні відносини. Особливості регулятивної функції полягають передусім у встановленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, в координації соціальних взаємо­зв’язків. Охоронна функція покликана забезпечувати регулятивну функцію за допомогою правових обмежень (зобов’язань, заборон, покарань тощо)1.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]