4. Господарсько-правова відповідальність

Господарсько-правова відповідальність – це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб’єкта господарювання – правопорушника.

Господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов’язань, а її метою є забезпечення правопорядку у сфері економіки (господарських відносинах).

Принципи, на яких ґрунтується господарсько-правова відповідальність: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісну продукцію застосовується незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’я­зань у натурі; в господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Функції господарсько-правової відповідальності: компенсаційно-відно­влювальна – відновлення порушеного правопорядку й усунення наслідків неправомірної поведінки суб’єкта господарювання (відшкодування збитків, неустойка); попереджувальна – загроза застосування господарсько-правової відповідальності примушує діяти правомірно; сигналізаційна – для однієї сторони це сигнал про необхідність покращення роботи, а для іншої – про доцільність продовження господарського зв’язку з ненадійною стороною.

Підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене суб’єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання. При цьому відповідальність настає, якщо правопорушник не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення або що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили.

За вчинення правопорушень у сфері господарювання застосовуються господарсько-правові та адміністративно-господарські санкції. При цьому господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та (або) правові наслідки. Розрізняють такі види господарсько-правових санкцій:

– відшкодування збитків – це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.;

– штрафні санкції – це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання;

– оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення порушень зобов’язання або попереджен­ня їх повторення, що використовуються сторонами зобов’язання в одно­сторонньому порядку незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання. Оперативно-господарськими санкціями можуть бути будь-які заходи впливу, що погоджені суб’єктами господарювання та які передбачені в господарському договорі і не суперечать положенням чинного законодавства. Наприклад, одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управ­неною стороною зі звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною; відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання і т. ін. При цьому оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій;

– адміністративно-господарські санкції – це заходи організаційно-право­вого або майнового характеру, які можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування і спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Вони встановлюються виключно нормами чинних законів України.