6. Поняття трудового договору та його види

Трудовий договір є центральним інститутом трудового права, а його визначення дається законодавцем безпосеред­ньо в тексті закону. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену даною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Контракт (вид договору) відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть встановлюватися за згодою сторін.

7. Зміст трудового договору та порядок його укладення

Змістом трудового договору є сукупність умов, що встановлюють взаємні права і обов’язки його сторін. Ці умови поділяються на умови, які встановлюються угодою сторін, і умови, що встановлюються нормативними актами про працю. Умови, що встановлюються угодою сторін, діляться на основні (необхідні) і додаткові (факультативні). Необхідними є умови, які обов’язково повинні міститися в будь-якому трудовому договорі, і за відсутності домовленості трудовий договір не вважається укладеним. Такими умовами є:

– умова про місце роботи;

– умова щодо трудової функції, яку виконуватиме працівник, тобто виконувати обов’язки за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою;

– умова про оплату праці працівника;

Укладення трудового договору завжди припускає досягнення згоди між працівником і власником або уповноваже­ним ним органом стосовно умов трудового договору. Більшість таких умов передбачена законодавством про працю (норми робочого часу, право на відпустку, охорона праці, оплата праці тощо), а деякі з них визначаються сторонами під час укладення трудового договору. Однією з основних умов трудового договору є домовленість сторін про початок роботи. Умова про початок роботи – це час (день і година), з якого працівник відповідно до трудового договору повинен приступити до виконання своїх трудових обов’язків. Проте взаємні права й обов’язки виникають між сторонами тільки після фактичного початку роботи.

8. Поняття працевлаштування та його форми

Працевлаштування – це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення. У широкому значенні працевлаштування об’єднує всі форми трудової діяль­ності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, зокрема індивідуальну трудову діяльність, підприємництво. Для тих громадян, які втратили роботу, Українська держава забезпечує можливості підшукання підходящої роботи. Підходящою роботою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідного регіону за минулий місяць.