11. Адміністративно-правові режими

Існування явищ, визначених терміном правовий режим, їх значення в правовій діяльності свідчать про багатогранність явищ реального життя. У цьому зв’язку використання в юридичній науці поняття правового режиму на відміну від лінійного поділу на форми і методи дозволяє поглянути як на правове регулювання в цілому, так і на його адміністративно-правову складову за допомогою більш комплексного інструменту. Відповідно правовий режим часто утверджується як важлива категорія юридичної науки, – такої думки дотримуються вітчизняні вчені-юристи¹.

Предметом адміністративно-правових режимів є встановлена в законодавчому порядку сукупність правил діяльності публічної адміністрації та поведінки громадян і невладних юридичних осіб з метою недопущення, усунення чи мінімізації негативних для значної кількості осіб діянь і подій.

Сутність адміністративно-правових режимів полягає в тому, що у випадках, передбачених законодавством, для суб’єктів адміністративного права створюються система обов’язків і заборон, відповідно до яких вони обмежуються діяти на власний розсуд з метою захисту прав і свобод громадян, забезпечення національної безпеки країни.

Таким чином, усі суб’єкти адміністративного права, що перебувають у зоні дії режиму, ніби потрапляють до звуженого правового «коридору», в якому їх діяння вважаються правомірними, вихід же за його межі є порушенням режимних правил і призводить до застосування заходів адміністративного примусу та юридичної відповідальності.

12. Адміністративні процедури

Адміністративна процедура – це установлений в акті порядок дій фізичних та юридичних осіб, спрямованих на реалізацію їх прав і виконання обов’язків, або визначення повноважень державного органу, його посадової та службової особи¹.

Також адміністративні процедури характеризуються такими рисами: закріплюють порядок дій і ухвалення рішень публічної адміністрації у зв’язку із застосуванням ними правових вимог до конкретного життєвого випадку; охоплюють правове регулювання позитивної спрямованості, тобто діяльність, спрямовану на створення умов для ефективної реалізації прав і законних інтересів громадян і організацій; адміністративні процедури не мають своїм результатом засто­сування примусових заходів (між зацікавленою особою і владним суб’єктом виникають процедурні правовідносини, в яких суб’єкт публічної адміністрації виступає в ролі організатора), що забезпечує реалізацію прав зацікавленої особи; адміністративні процедури встановлюють визначений порядок здійснення тих або інших дій; для адміністративних процедур характерний особливий суб’єктний склад, однією зі сторін в адміністративній процедурі завжди постає суб’єкт публічної адміністрації; адміністративні процедури закріплюються адміністративно-процедурними нормами, які в свою чергу регулюють застосування матеріальних норм адміністративного та інших галузей права (фінансового, податкового, митного, господарського, трудового та ін.) і при цьому регламентують діяльність уповноважених органів і посадових осіб. Адміністративні процедури, забезпечуючи втілення в життя юридичних норм, установлюють однакові правила здійснення типових, стандартних, регулярно повторюваних дій².

Адміністративна послуга – це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.