7. Поняття, класифікація та зміст форм діяльності суб’єктів публічної адміністрації

Форми діяльності суб’єктів публічної адміністрації – це зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій посадових осіб і органів публічної адміністрації, здій­снене у рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети – публічного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспіль­ства та держави.

За характером і правовою природою форми діяльності суб’єктів адміністративного права поділяються на такі види: 1) видання адміністра­тивних актів; а) видання підзаконних нормативно-правових актів; б) видання індиві­дуальних адміністративних актів; 2) укладення адміністративних договорів; 3) вчинення інших юридично значущих адміністративних дій; 4) здійснення матеріально-технічних операцій.

Крім того, для більш повного поділу форм адміністративного права у ролі уточнювального критерію використовується ступінь їх правової регламентації. Відповідно до цього розмаїття форми адміністративного права зведено у дві основі групи: 1) правові; 2) неправові (організаційні).

Видання підзаконних нормативно-правових актів – це правотворчий напрямок діяльності публічної адміністрації, що передбачає розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання законів шляхом розробки та встановлення підзаконних правил загального характеру. Установлення норм права підзакон­ного характеру в процесі діяльності публічної адміністрації – це адміністра­тивна правотворчість, яка здійснюється у формі видання органами та посадовими особами публічної адміністрації актів неперсоніфікованого характеру.

Зазначене викликано тим, що загальні норми і правила поведінки, сформульовані у законах, не в змозі охопити всі аспекти, які потребують додаткового врегулювання нормами адміністративного права. Тому і виникає необхідність конкретизації та деталізації законодавчих норм щодо стадії їх застосування.

За сферою застосування нормативні акти органів публічного управління поділяються на внутрішньоорганізаційні та зовнішні. Провідне місце в діяльності публічної адміністрації відіграють зовнішні акти, що в будь-яких аспектах виходять за відомчі межі публічного апарату, адресовані фізичним і юридичним особам, які не перебувають у їхньому підпорядкуванні. З їх допомогою суб’єкти публічної адміністрації безпосередньо забезпечують захист прав і свобод людини та громадянина, нормальне функціонування держави і суспільства.

За суб’єктами видання на підставі чинного законодавства можна виділити такі основні форми актів публічного управління: укази, постанови, накази, рішення, положення, інструкції: укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України; постанови центральних органів виконавчої влади; рішення Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування загального характеру; накази керівників центральних органів виконавчої влади, установ організацій та підприємств загального характеру;

Отже, підзаконні нормативно-правові акти – це прийняті у процесі підзаконної розпорядчої діяльності органами та посадовими особами публічної адміністрації владні приписи загального характеру з метою виконання завдань адміністративного права щодо конкретизації та деталізації законів до стадії їх застосування.

Укладення адміністративних договорів є перспективним напрямком адміністративно-правого регулювання суспільних відносин. За п. 14 ст. 3 КАСУ «адміністративний договір – це дво‑ або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди».

Також правовою формою адміністративно-правового регулювання суспільних відносин є вчинення інших юридично значущих адміні­стратив­них дій. Прикладом таких дій можуть бути реєстрація, документування, прийняття присяги, примусове виконання міліцією адміністративних стягнень, застосування примусових заходів без попереднього видання таких актів (наприклад, як крайній захід – застосування вогнепальної зброї). Так, реєстрація – це офіційне констатування у відповідних записах органів публічної адміністрації, що безпосередньо стосуються виконання завдань адміністративного права. Наприклад, ОВС реєструють: громадян, які прибули на постійне чи тимчасове проживання, іноземців, транспорті засоби. За фактом реєстрації норми адміністративного права пов’язують настання певних юридичних наслідків – наприклад, право на експлуатацію транспорт­них засобів на дорогах загального користування.