- •Глава 1. Базовий курс 6
- •Глава 1. Базовий курс розділ 1. Теорія держави і права
- •1. Предмет і функції теорії держави і права
- •2. Теорії та форми виникнення держави
- •3. Поняття та основні ознаки держави
- •4. Поняття механізму і функцій держави та їх характеристика
- •5. Типи праворозуміння: сутність та ознаки
- •6. Поняття та основні ознаки права
- •7. Правова держава і громадянське суспільство, їх ознаки і роль у розвитку людини
- •8. Поняття об’єктивного та суб’єктивного права та їх характеристика
- •9. Поняття системи права, його структурні елементи та критерії її побудови в Україні
- •10. Поняття системи законодавства та його систематизація
- •11. Норма права : поняття, ознаки, структура та види
- •12. Форми (джерела) права
- •13. Нормативно-правові акти, їх ознаки та види
- •14. Поняття реалізації норми права та його особливості
- •15. Застосування норм права та його особливості
- •16. Поняття правозастосовчого акта та його відмінність від нормативно-правового акта
- •17. Поняття та ознаки правових відносин
- •18. Поняття юридичних фактів та їх класифікація
- •19. Поняття правомірної поведінки, її ознаки і види
- •20. Поняття правопорушення та його види
- •21. Ознаки і склад правопорушень та їх співвідношення
- •22. Поняття юридичної відповідальності, її ознаки
- •23. Поняття та зміст законності
- •24. Поняття та сутність правопорядку
- •25. Поняття, предмет і способи правового регулювання
- •26. Механізм та основні елементи правового регулювання
- •27. Процес застосування норм права та його основні стадії
- •28. Загальна характеристика правових систем світу
- •29. Тлумачення норм права
- •Розділ 2. Конституційне право
- •1. Конституційне право України як галузь права: поняття, предмет і метод
- •2. Конституційно-правові норми: поняття, структура
- •3. Джерела галузі конституційного права
- •4. Поняття «конституція». Функції Конституції та їх види
- •5. Юридичні властивості Конституції України як Основного Закону держави
- •6. Громадянство України: поняття, підстави набуття та припинення
- •7. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: поняття, система, особливості
- •8. Конституційно-правовий статус Президента України
- •9. Порядок обрання Президента України
- •10. Статус народного депутата України
- •11. Порядок проведення чергових виборів народних депутатів України
- •12. Структура та конституційний склад Верховної Ради України
- •13. Конституційно-правовий статус Кабінет Міністрів України.
- •14. Конституційні основи судової влади в Україні
- •15. Органи місцевого самоврядування: поняття, види
- •Розділ 3. Адміністративне право
- •1. Предмет і метод адміністративного права
- •2. Принципи адміністративного права
- •3. Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні
- •4. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права
- •5. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади
- •6. Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення
- •7. Поняття, класифікація та зміст форм діяльності суб’єктів публічної адміністрації
- •8. Методи адміністративного права
- •9. Поняття та види адміністративної відповідальності, склад правопорушення
- •10. Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання
- •11. Адміністративно-правові режими
- •12. Адміністративні процедури
- •13. Ефективність адміністративно-правового регулювання
- •14. Адміністративно-правове регулювання у сфері судочинства
- •15. Адміністративно-правове регулювання у сфері господарювання
- •Розділ 4. Трудове право
- •1. Поняття, предмет, метод і система трудового права
- •2. Суб’єкти трудового права України та їх кваліфікація
- •3. Джерела трудового права України: поняття та класифікація
- •4. Сторони колективного договору і порядок його укладення
- •5. Поняття і зміст колективного договору
- •6. Поняття трудового договору та його види
- •7. Зміст трудового договору та порядок його укладення
- •8. Поняття працевлаштування та його форми
- •9. Випробування при прийнятті на роботу
- •10. Поняття та правове регулювання праці
- •11. Поняття та види матеріальної відповідальності
- •12. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •13. Поняття, причини виникнення та порядок розгляду трудових спорів
- •14. Характеристика трудових правовідносин та підстави їх виникнення
- •15. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Розділ 5. Господарське право
- •1. Господарські правовідносини: поняття, характеристика та види. Розмежування з іншими видами правовідносин, що виникають у сфері господарювання
- •2. Організаційно-господарські договори
- •3. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •4. Господарсько-правова відповідальність
- •5. Підприємства колективної власності: правова основа діяльності
- •6. Державна реєстрація суб’єкта господарювання
- •7. Фермерське господарство: правова основа діяльності
- •8. Господарський договір: поняття, порядок укладення, значення
- •9. Об’єднання підприємств та їх організаційно-правові форми
- •10. Соціальна діяльність підприємства
- •11. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання: підстави та процедура
- •12. Організаційно-правові форми підприємств
- •13. Акціонерне товариство та його правовий статус
- •14. Господарське право: поняття, предмет і методи регулювання
- •15. Господарські зобов’язання та їх види: загальна характеристика
- •Розділ 6. Господарський процес
- •1. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •2. Поняття, предмет і методи господарського процесуального права
- •3. Система господарського процесуального права
- •4. Принципи господарського процесуального права
- •5. Система господарських суддів
- •6. Склад учасників господарського процесу та їх правовий статус
- •7. Сторони в господарському процесі
- •8. Процесуальне правонаступництво. Зміна неналежного позивача
- •9. Участь прокурора та експерта у господарському процесі
- •10. Підвідомчість і підсудність справ
- •11. Поняття та види доказів у господарському процесі
- •12. Види, підстави та порядок вжиття заходів у господарському процесі
- •13. Форма та зміст позовної заяви. Ціна позову в господарському процесі
- •14. Строки в господарському процесі
- •15. Розгляд справ у суді першої інстанції
- •Розділ 7. Кримінальний процес
- •1. Кримінально-процесуальне законодавство України та сфера його дії
- •2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
- •3. Докази та доказування. Процесуальні строки
- •4. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •5. Досудове розслідування
- •6. Слідчі (розшукові дії). Негласні слідчі (розшукові дії). Повідомлення про підозру
- •7. Зупинення досудового розслідування. Закінчення досудового розслідування
- •8. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •9. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування
- •10. Судове (підготовче) провадження у першій інстанції
- •11. Судовий розгляд. Процедура судового розгляду
- •12. Особливий порядок провадження в суді першої інстанції: спрощене провадження щодо кримінальних проступків і провадження в суді присяжних
- •13. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків
- •14. Судове провадження з перегляду судових рішень. Виконання судових рішень.
- •Розділ 8. Цивільне право
- •1. Поняття, предмет, метод, функції, принципи цивільного права
- •2. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права
- •3. Система цивільного права та її елементи
- •4. Цивільне законодавство та види джерел цивільного права
- •5. Поняття і зміст цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи. Види дієздатності
- •6. Поняття, ознаки та види юридичних осіб
- •7. Цивільна правоздатність держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •8. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •9. Поняття, зміст і форми права власності
- •10. Способи захисту права власності
- •11. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •12. Захист права інтелектуальної власності
- •13. Загальні положення про зобов’язання
- •14. Загальні положення про договір
- •15. Групи цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів
- •16. Загальні положення про спадкування
- •17. Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України
4. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права
З погляду структури публічного управління до суб’єктів адміністративного права належать як суб’єкти публічної адміністрації, так і об’єкти публічного управління.
Суб’єктами адміністративного права можуть бути: індивідуальні суб’єкти – фізичні особи, які поділяються на такі групи: громадяни (володіють повним набором прав і обов’язків в державі), іноземці та особи без громадянства (мають обмеження щодо політичних прав, не виконують військового обов’язку), фізичні особи з іншим спеціальним статусом (скажімо, фізичні особи-підприємці чи фізична особа – водій транспортного засобу); колективні суб’єкти (юридичні особи) – держава, державні органи та установи, громадські об’єднання, адміністративно-територіальні одиниці та їх населення, виборчі округи, релігійні організації, промислові підприємства, іноземні підприємства тощо.
Для того щоб бути суб’єктом адміністративного права, фізична та юридична особа має володіти правосуб’єктністю. Лише за наявності правосуб’єктності суб’єкт може бути учасником правовідносин.
Адміністративна правосуб’єктність – це передбачена нормами адміністративного права юридична властивість фізичних і юридичних осіб бути учасниками адміністративно-правових відносин; вона складається з трьох елементів – правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Адміністративна правоздатність – це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені адміністративно-правовими нормами публічні права й обов’язки, здатність бути їх носієм.
Адміністративна дієздатність – юридична здатність особи своїми власними діями набувати права й обов’язки, самостійно реалізовувати їх, нести відповідальність за свої дії та керувати своїми вчинками. Адміністративна дієздатність передбачає здатність розпоряджатися правами та виконувати обов’язки. Наявність дієздатності свідчить про те, що особа здатна вчиняти дії, які породжують юридичні наслідки.
Адміністративна деліктоздатність – здатність особи нести адміністративну відповідальність за скоєні правопорушення
Отже, суб’єкти адміністративного права – це фізичні та юридичні особи, які мають публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки і наділені специфічними юридичними властивостями щодо їх реалізації.
5. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади
Виконавча влада відповідно до теорії поділу влади є одна з самостійних і незалежних державних влад1 – це гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів і підзаконних нормативно-правових актів, здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень2, надання адміністративних послуг, здійснення інших адміністративних процедур, із правом застосування щодо порушників адміністративно-правових норм заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності.
Орган виконавчої влади (далі – ОВВ) – це самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади на основі та з виконання законів здійснює на відповідній території або за відповідним напрямком адміністративно-правове регулювання певних суспільних відносин. Виконавча діяльність – це діяльність органів і посадових осіб виконавчої влади з виконання законів України у всій державі. Розпорядча діяльність полягає у виданні органами або посадовими особами виконавчої влади на основі законів підзаконних нормативно-правових актів, що мають обов’язкове значення. Компетенція органу виконавчої влади – це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, які цей орган має вирішувати в процесі практичної діяльності.
Залежно від територіального масштабу виділяють вищі, центральні та місцеві ОВВ. До вищих органів виконавчої влади належать деякі інститути Президента України та Кабінет Міністрів України.
За характером компетенції ОВВ поділяються на органи загальної, галузевої, спеціальної та предметної компетенції.
Органи загальної компетенції – це органи, які в межах підвідомчої їм території здійснюють адміністративно-правове регулювання, управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (України, області, району, міста). Тому вони здійснюють загальне керівництво та координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об’єктів. До органів загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь – це поєднання об’єктів управління під керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування. Органами галузевої компетенції є міністерства (МВС, Мін’юст та ін.), а також територіальні підрозділи цих міністерств (наприклад, Головне управління юстиції в Херсонській області, Цюрупинське районне управління юстиції Херсонської області тощо).
Міністерство відповідно до покладених на нього завдань визначає пріоритетні напрямки розвитку відповідної сфери; забезпечує нормативно-правове регулювання у визначеній сфері; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України; інформує та надає роз’яснення щодо здійснення державної політики у відповідній сфері; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України1.
Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують реалізацію державної політики в одній чи декількох сферах шляхом надання адміністративних послуг, державного нагляду (контролю), управління об’єктами державної власності, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробки пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на них Президентом України.
Органами предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств та установ2.
Отже, органи виконавчої влади – це частина державного апарату, що має власну структуру та штат службовців і в межах установленої компетенції здійснює на основі законів та з їх виконання, від свого імені й за дорученням народу України підзаконне адміністративно-правове регулювання (державне управління) в галузях, сферах і секторах суспільних відносин.
