4. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права

З погляду структури публічного управління до суб’єктів адміні­стративного права належать як суб’єкти публічної адміністрації, так і об’єкти публічного управління.

Суб’єктами адміністративного права можуть бути: індивідуальні суб’єкти – фізичні особи, які поділяються на такі групи: громадяни (володіють повним набором прав і обов’язків в державі), іноземці та особи без громадян­ства (мають обмеження щодо політичних прав, не виконують військового обов’язку), фізичні особи з іншим спеціальним статусом (скажімо, фізичні особи-підприємці чи фізична особа – водій транспортного засобу); колективні суб’єкти (юридичні особи) – держава, державні органи та установи, громадські об’єднання, адміністративно-територіальні одиниці та їх населення, виборчі округи, релігійні організації, промислові підприємства, іноземні підприємства тощо.

Для того щоб бути суб’єктом адміністративного права, фізична та юридична особа має володіти правосуб’єктністю. Лише за наявності право­суб’єктності суб’єкт може бути учасником правовідносин.

Адміністративна правосуб’єктність – це передбачена нормами адміні­стративного права юридична властивість фізичних і юридичних осіб бути учасниками адміністративно-правових відносин; вона складається з трьох елементів – правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Адміністративна правоздатність – це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені адміністративно-правовими нор­мами публічні права й обов’язки, здатність бути їх носієм.

Адміністративна дієздатність – юридична здатність особи своїми власними діями набувати права й обов’язки, самостійно реалізовувати їх, нести відповідальність за свої дії та керувати своїми вчинками. Адміністративна дієздатність передбачає здатність розпоряджатися правами та виконувати обов’язки. Наявність дієздатності свідчить про те, що особа здатна вчиняти дії, які породжують юридичні наслідки.

Адміністративна деліктоздатність – здатність особи нести адміністра­тивну відповідальність за скоєні правопорушення

Отже, суб’єкти адміністративного права – це фізичні та юридичні особи, які мають публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки і наділені специфічними юридичними властивостями щодо їх реалізації.

5. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади

Виконавча влада відповідно до теорії поділу влади є одна з самостійних і незалежних державних влад¹ – це гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів і підзаконних нормативно-правових актів, здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень², надання адміністратив­них послуг, здійснення інших адміністративних процедур, із правом засто­сування щодо порушників адміністративно-правових норм заходів адміністра­тивного примусу та адміністративної відповідальності.

Орган виконавчої влади (далі – ОВВ) – це самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади на основі та з виконання законів здійснює на відповідній території або за відповідним напрямком адміністративно-правове регулювання певних суспіль­них відносин. Виконавча діяльність – це діяльність органів і посадових осіб виконавчої влади з виконання законів України у всій державі. Розпорядча діяльність полягає у виданні органами або посадовими особами виконавчої влади на основі законів підзаконних нормативно-правових актів, що мають обов’язкове значення. Компетенція органу виконавчої влади – це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, які цей орган має вирішувати в процесі практичної діяльності.

Залежно від територіального масштабу виділяють вищі, центральні та місцеві ОВВ. До вищих органів виконавчої влади належать деякі інститути Президента України та Кабінет Міністрів України.

За характером компетенції ОВВ поділяються на органи загальної, галузевої, спеціальної та предметної компетенції.

Органи загальної компетенції – це органи, які в межах підвідомчої їм території здійснюють адміністративно-правове регулювання, управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (України, області, району, міста). Тому вони здійснюють загальне керівництво та координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об’єктів. До органів загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відпо­відній галузі. Галузь – це поєднання об’єктів управління під керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування. Органами галузевої компетенції є міністерства (МВС, Мін’юст та ін.), а також територіальні підрозділи цих міністерств (наприклад, Головне управління юстиції в Херсонській області, Цюрупинське районне управління юстиції Херсонської області тощо).

Міністерство відповідно до покладених на нього завдань визначає пріоритетні напрямки розвитку відповідної сфери; забезпечує нормативно-правове регулювання у визначеній сфері; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Пре­зидентові України та Кабінету Міністрів України; інформує та надає роз’яснення щодо здійснення державної політики у відповідній сфері; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України¹.

Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують реаліза­цію державної політики в одній чи декількох сферах шляхом надання адміні­стративних послуг, державного нагляду (контролю), управління об’єктами державної власності, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, розробки пропозиції щодо вдоско­налення законодавчих актів, здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Органами предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств та установ².

Отже, органи виконавчої влади – це частина державного апарату, що має власну структуру та штат службовців і в межах установленої компетенції здійснює на основі законів та з їх виконання, від свого імені й за дорученням народу України підзаконне адміністративно-правове регулювання (державне управління) в галузях, сферах і секторах суспільних відносин.