14. Конституційні основи судової влади в Україні

Згідно з конституційним принципом поділу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликана здійснювати правосуддя в країні.

Правосуддя – вид державної діяльності за допомогою якого розгляда­ються і вирішуються питання, пов’язані з порушенням норм права. Тому воно здійснюються від імені держави спеціально уповноваженими органами – судами, які на судових засіданнях розглядають в установленому законом порядку кримінальні, адміністративні, цивільні, судові та інші категорії справ.

Це положення здобуло своє конституційно правове закріплення у розділі 8 Основного Закону країни.

За неповагу до суду і суддів винні особи згідно зі ст. 129 Конституції України притягаються до юридичної відповідальності.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

В основу диференціації судів загальної юрисдикції покладено принципи територіальності і спеціалізації.

На підставі територіального принципу створюється система судів загальної юрисдикції – районні, міські, обласні суди, систему яких очолює Верховний Суд України.

Відповідно до принципу спеціалізації створюється система спеціалізо­ваних судів (наприклад, арбітражних). Вищими судовими органами спеціалізо­ваних судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону в Україні діють спеціальні та місцеві суди.

У Конституції України (ст. 125) установлюється недопустимість створен­ня надзвичайних та особливих судів.

Судді згідно зі ст. 126 Конституції України обіймають посади безстро­ково, крім суддів, які призначаються на посаду вперше.

Конституція України визначає гарантії діяльності суддів.

Так, відповідно до ст. 126 Основного Закону гарантується Конституцією і законами України незалежність і недоторканність суддів, забороняється вплив на суддів у будь-який спосіб, суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий, чи заарештований до висунення обвинувального вироку суду, держава забезпечує особисту безпеку судді та їх сімей, нарешті захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

Конституція у ст. 127 визначає вимоги щодо професійності суддів, яку визначають кваліфікаційні комісії суддів на підставі таких положень:

– по-перше, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією громадянин України не молодше 25 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою;

– по-друге, професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;

– по-третє, додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюється законом.

У новій Конституції України ст. 12 Перехідних положень передбачає, що Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України – до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно до ст. 125 Конституції, але не довше ніж на 5 років.

Судді всіх судів України, обрані чи призначені до набуття чинності новою Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані або призначені.

Правосуддя в Україні будується на демократичних принципах, які відображають сутність і завдання демократичної правової держави.

Ці принципи перелічено у ст. 129 Конституції України. Згідно з цією статтею судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону; судочинство проводиться суддею одноособово, колегію суддів чи судом присяжних; судочинство здійснюється на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведення вини; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов’язковості рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій (ст. 129). 07.07.2010 року було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого в країні запроваджуються суди присяжних та мирові судді.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Згідно зі ст. 131 Конституції в України створюється і діє Вища Рада юстиції. Вона складається з 20 членів: Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої Ради юстиції по три члени, а Всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів Вищої Ради юстиції.

До складу Вищої Ради юстиції входять за посадою: Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України і Генеральний прокурор України. Конституційний Суд України займає особливе, відокремлене від інших органів держави місце.

Це обґрунтовується таким:

1. Незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у 8 розділі Основного Закону України, він не є складовою частиною а ні загальних, а ні спеціальних судів.

2. Саме тому його правовий статус визначено в окремому 12 розділі «Конституційний Суд України».

3. Цей розділ розміщено не відразу за розділом 8 «Правосуддя», а перед розділом 13 «Внесення змін до Конституції України», що є досить логічним.

4. Система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення судів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду; вимоги, що пред’являються до судів Конституційного Суду, відрізняються від вимог щодо судів загальної і спеціальної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не розповсюджуються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому процедуру розгляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього суду пред’являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу; місце проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційному оскарженню; на відміну від строків повноважень судів загальної та спеціальної компетенції судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; нарешті, судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої Ради юстиції.

Все це дозволяє зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю, який незалежно і самостійно від будь-якої гілки державної влади здійснює специфічну судову владу за допомогою конституційного судочинства.

Стаття 147 Конституції України визначає сутність Конституційного Суду України та його призначення.

Конституційний Суд України визначається як єдиний орган консти­туційної юрисдикції. Призначення цього органу полягає у:

а) вирішенні питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України;

б) дачі офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Склад Конституційного Суду України та порядок його формування

Згідно з Конституцією України Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду.

Президент України призначає (п.22 ст.106), а Верховна Рада України (п.26 ст.85) та з’їзд суддів України обирають по 6 суддів Конституційного Суду України.

Вимоги до суддів Конституційного Суду

Згідно з ч. 3 ст. 148 Конституції України суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою.

При цьому суддя Конституційного Суду призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Вище зазначалося, що основні положення норм розділу 8 Конституції України на суддів Конституційного Суду не розповсюджуються. Проте є й виключення.

Так, згідно зі ст.149 Конституції України на суддів Конституційного Суду поширюються гарантії незалежності та недоторканості, підстави щодо звільнення з посади, передбачені ст.126 Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в ч.2 ст.127 Основного Закону України.

Суб’єктами конституційного звернення згідно зі ст.150 Конституції України є: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Щодо вирішення питань про відповідність Конституції України вищезазначених актів, то згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визначаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші праві акти або їх окремі положення, що визнані недійсними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх некомпетентність.

Акти Конституційного Суду України

З питань своєї компетенції Конституційний Суд України згідно зі ст. 150 Конституції України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, проце­дура розгляду ним справ детально визначається Законом «Про Конституційний Суд України».