- •Глава 1. Базовий курс 6
- •Глава 1. Базовий курс розділ 1. Теорія держави і права
- •1. Предмет і функції теорії держави і права
- •2. Теорії та форми виникнення держави
- •3. Поняття та основні ознаки держави
- •4. Поняття механізму і функцій держави та їх характеристика
- •5. Типи праворозуміння: сутність та ознаки
- •6. Поняття та основні ознаки права
- •7. Правова держава і громадянське суспільство, їх ознаки і роль у розвитку людини
- •8. Поняття об’єктивного та суб’єктивного права та їх характеристика
- •9. Поняття системи права, його структурні елементи та критерії її побудови в Україні
- •10. Поняття системи законодавства та його систематизація
- •11. Норма права : поняття, ознаки, структура та види
- •12. Форми (джерела) права
- •13. Нормативно-правові акти, їх ознаки та види
- •14. Поняття реалізації норми права та його особливості
- •15. Застосування норм права та його особливості
- •16. Поняття правозастосовчого акта та його відмінність від нормативно-правового акта
- •17. Поняття та ознаки правових відносин
- •18. Поняття юридичних фактів та їх класифікація
- •19. Поняття правомірної поведінки, її ознаки і види
- •20. Поняття правопорушення та його види
- •21. Ознаки і склад правопорушень та їх співвідношення
- •22. Поняття юридичної відповідальності, її ознаки
- •23. Поняття та зміст законності
- •24. Поняття та сутність правопорядку
- •25. Поняття, предмет і способи правового регулювання
- •26. Механізм та основні елементи правового регулювання
- •27. Процес застосування норм права та його основні стадії
- •28. Загальна характеристика правових систем світу
- •29. Тлумачення норм права
- •Розділ 2. Конституційне право
- •1. Конституційне право України як галузь права: поняття, предмет і метод
- •2. Конституційно-правові норми: поняття, структура
- •3. Джерела галузі конституційного права
- •4. Поняття «конституція». Функції Конституції та їх види
- •5. Юридичні властивості Конституції України як Основного Закону держави
- •6. Громадянство України: поняття, підстави набуття та припинення
- •7. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: поняття, система, особливості
- •8. Конституційно-правовий статус Президента України
- •9. Порядок обрання Президента України
- •10. Статус народного депутата України
- •11. Порядок проведення чергових виборів народних депутатів України
- •12. Структура та конституційний склад Верховної Ради України
- •13. Конституційно-правовий статус Кабінет Міністрів України.
- •14. Конституційні основи судової влади в Україні
- •15. Органи місцевого самоврядування: поняття, види
- •Розділ 3. Адміністративне право
- •1. Предмет і метод адміністративного права
- •2. Принципи адміністративного права
- •3. Перехідний стан основних джерел адміністративного права в Україні
- •4. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права
- •5. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади
- •6. Класифікація публічної служби в Україні та її законодавче забезпечення
- •7. Поняття, класифікація та зміст форм діяльності суб’єктів публічної адміністрації
- •8. Методи адміністративного права
- •9. Поняття та види адміністративної відповідальності, склад правопорушення
- •10. Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання
- •11. Адміністративно-правові режими
- •12. Адміністративні процедури
- •13. Ефективність адміністративно-правового регулювання
- •14. Адміністративно-правове регулювання у сфері судочинства
- •15. Адміністративно-правове регулювання у сфері господарювання
- •Розділ 4. Трудове право
- •1. Поняття, предмет, метод і система трудового права
- •2. Суб’єкти трудового права України та їх кваліфікація
- •3. Джерела трудового права України: поняття та класифікація
- •4. Сторони колективного договору і порядок його укладення
- •5. Поняття і зміст колективного договору
- •6. Поняття трудового договору та його види
- •7. Зміст трудового договору та порядок його укладення
- •8. Поняття працевлаштування та його форми
- •9. Випробування при прийнятті на роботу
- •10. Поняття та правове регулювання праці
- •11. Поняття та види матеріальної відповідальності
- •12. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •13. Поняття, причини виникнення та порядок розгляду трудових спорів
- •14. Характеристика трудових правовідносин та підстави їх виникнення
- •15. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Розділ 5. Господарське право
- •1. Господарські правовідносини: поняття, характеристика та види. Розмежування з іншими видами правовідносин, що виникають у сфері господарювання
- •2. Організаційно-господарські договори
- •3. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •4. Господарсько-правова відповідальність
- •5. Підприємства колективної власності: правова основа діяльності
- •6. Державна реєстрація суб’єкта господарювання
- •7. Фермерське господарство: правова основа діяльності
- •8. Господарський договір: поняття, порядок укладення, значення
- •9. Об’єднання підприємств та їх організаційно-правові форми
- •10. Соціальна діяльність підприємства
- •11. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання: підстави та процедура
- •12. Організаційно-правові форми підприємств
- •13. Акціонерне товариство та його правовий статус
- •14. Господарське право: поняття, предмет і методи регулювання
- •15. Господарські зобов’язання та їх види: загальна характеристика
- •Розділ 6. Господарський процес
- •1. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •2. Поняття, предмет і методи господарського процесуального права
- •3. Система господарського процесуального права
- •4. Принципи господарського процесуального права
- •5. Система господарських суддів
- •6. Склад учасників господарського процесу та їх правовий статус
- •7. Сторони в господарському процесі
- •8. Процесуальне правонаступництво. Зміна неналежного позивача
- •9. Участь прокурора та експерта у господарському процесі
- •10. Підвідомчість і підсудність справ
- •11. Поняття та види доказів у господарському процесі
- •12. Види, підстави та порядок вжиття заходів у господарському процесі
- •13. Форма та зміст позовної заяви. Ціна позову в господарському процесі
- •14. Строки в господарському процесі
- •15. Розгляд справ у суді першої інстанції
- •Розділ 7. Кримінальний процес
- •1. Кримінально-процесуальне законодавство України та сфера його дії
- •2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
- •3. Докази та доказування. Процесуальні строки
- •4. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •5. Досудове розслідування
- •6. Слідчі (розшукові дії). Негласні слідчі (розшукові дії). Повідомлення про підозру
- •7. Зупинення досудового розслідування. Закінчення досудового розслідування
- •8. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •9. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування
- •10. Судове (підготовче) провадження у першій інстанції
- •11. Судовий розгляд. Процедура судового розгляду
- •12. Особливий порядок провадження в суді першої інстанції: спрощене провадження щодо кримінальних проступків і провадження в суді присяжних
- •13. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків
- •14. Судове провадження з перегляду судових рішень. Виконання судових рішень.
- •Розділ 8. Цивільне право
- •1. Поняття, предмет, метод, функції, принципи цивільного права
- •2. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права
- •3. Система цивільного права та її елементи
- •4. Цивільне законодавство та види джерел цивільного права
- •5. Поняття і зміст цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи. Види дієздатності
- •6. Поняття, ознаки та види юридичних осіб
- •7. Цивільна правоздатність держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •8. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •9. Поняття, зміст і форми права власності
- •10. Способи захисту права власності
- •11. Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •12. Захист права інтелектуальної власності
- •13. Загальні положення про зобов’язання
- •14. Загальні положення про договір
- •15. Групи цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів
- •16. Загальні положення про спадкування
- •17. Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України
13. Конституційно-правовий статус Кабінет Міністрів України.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Відповідно до ст. 113 Конституції він у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України. Однією з основних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів (зокрема й Конституції) й актів Президента України, систематичний контроль за їх виконанням іншими органами виконавчої влади усіх видів і усунення виявлених порушень.
Ліквідувавши верховенство однієї гілки влади над іншою, Конституція все ж установила, що Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Відповідальність Кабінету Міністрів перед Президентом України виявляється в тому, що саме Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра України, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. А за поданням Прем’єр-міністра він призначає членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. Багато повноважень Президента України безпосередньо стосується діяльності Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади.
Таким чином, Кабінет Міністрів України перебуває у подвійному підпорядкуванні. Проте цей інститут, як свідчить вітчизняна та міжнародна практика, не завжди є ефективним: такий орган здебільшого орієнтований в своїй діяльності на впливовішого «патрона», а той, як правило, зводить свої функції керівництва до мінімуму.
На відміну від законодавчої та судової гілок влади, органи яких функціонують в автономному режимі, керуючись лише законом, виконавча влада працює у режимі адміністративної субординації та системної внутрішньої організації, що дозволяє їй згідно з Конституцією, законами, указами Президента України здійснювати управлінські функції, оперативно втілювати у життя прийняті рішення.
Кабінет Міністрів України та інші структури виконавчої влади не можуть ефективно діяти поза межами єдиної системи. У нашій державі виконавча вертикаль функціонує на підставі чіткої субординації та підпорядкування. Відповідно до ст. 114 Конституції до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Як постійний орган Кабінету міністрів України функціонує його Президія. Кабінет Міністрів має повноваження створювати свої постійні та тимчасові комісії, а також інші робочі органи.
Прем’єр-міністр призначається Президентом України за згодою більш як половини від конституційного складу Верховної Ради України. Він вносить на ім’я Президента України подання про персональний склад Кабінету Міністрів. Президент призначає або не призначає цей склад.
Саме такий або близький до такого порядок формування персонального складу урядів передбачає конституційне законодавство багатьох зарубіжних країн. Так, у ст. 92 Конституції Італії зазначено, що уряд цієї держави складається з голови Ради міністрів, які разом утворюють Раду міністрів. Президент Італії призначає голову Ради міністрів і за його пропозицією – міністрів. Згідно зі ст. 37 Конституції Греції президент республіки призначає прем’єр-міністра. Однак останній має бути не просто політичним лідером, а лідером політичної партії, яка має абсолютну більшість місць у Палаті депутатів.
Призначення на посади Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів – акти великої політичної ваги, оскільки на них покладаються найважливіші функції виконавчої влади. Так, Перший віце-прем’єр-міністр і віце-прем’єр-міністри координують і контролюють, відповідно до розподілу між ними обов’язків, роботу міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів органів. Міністр керує не тільки апаратом очолюваного ним міністерства, а й великою кількістю підприємств, організацій, що входять у систему цього міністерства.
Прем’єр-міністр України забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України. Це означає, що Конституція України відводить Прем’єр-міністру вирішальну роль у визначенні основних напрямків діяльності Кабінету Міністрів, а також в організації його роботи. Водночас Кабінет Міністрів є колегіальним органом, на засіданнях якого допускається широкий і вільний обмін думками з усіх питань, що розглядаються.
До традиційних повноважень Прем’єр-міністра України, пов’язаних з організацією роботи Кабінету Міністрів, належать: керівництво Кабінетом Міністрів України і його засіданнями; розподіл обов’язків між Першим віце-прем’єр-міністром і віце-прем’єр-міністрами; представництво Кабінету Міністрів України у міжнародних відносинах; підписання актів Кабінету Міністрів тощо.
Основною організаційною формою діяльності Кабінету Міністрів є його засідання. На них відповідно до практики, що склалася, розглядаються найбільш важливі питання державного управління і соціально-культурного будівництва: про підготовку і виконання бюджету, проекти приватизаційних програм, фінанси та ціноутворення, надання кредитів і позик.
