7. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: поняття, система, особливості

Цьому питанню присвячено розділ ІІ Конституції України. У ньому мова йде про найбільш загальні суб’єктивні права, свободи та обов’язки громадян України. Згідно з положенням загальної теорії держави та права:

Суб’єктивне право – це забезпечена законом міра можливої поведінки громадянина або організації, направлена на досягнення мети, пов’язана із задоволенням їх інтересів.

Передумовою суб’єктивного права є правоздатність, тобто загальна (абстрактна) здатність мати права. Суб’єктивне право – необхідний елемент конкретного правовідношення – як наслідок виникає на основі факту юридичного. Суб’єктивне право включає як можливість самостійно здійснювати певні дії (поведінку), так і можливість вимагати від іншої особи (інших осіб), оскільки така поведінка зумовлює існування суб’єктивного права. Так, власник землі має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в рамках закону самостійно, не вдаючись до допомоги інших осіб, не вимагає від них здійснення певних дій. Таке суб’єктивне право називається абсолютним, воно захищає проти всіх і кожного, хто своєю поведінкою перешкоджає здійсненню цих прав.

Конституційне право людини і громадянина – це міра можливої поведінки суб’єкта конституційно-правових відносин, тобто юридична можливість задоволення особистих потреб та інтересів залежно від рівня розвитку громадянського суспільства та держави.

Щодо свободи людини і громадянина як конституційно-правової категорії – це здатність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети.

Конституційні обов’язки людини і громадянина. Згідно з постулатами загальної теорії права – це міра належної поведінки. Людина має підкорятися певним правилам, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдати невиправданої шкоди іншим, не роблячи неможливим нормальне співісну­вання. Тому Конституція України, акцентуючи увагу на правах та свободах, не може обійти не менш важливого питання про конституційні обов’язки.

Таким чином, конституційний обов’язок громадянина і людини – це міра обов’язкової поведінки, якої кожен із них повинен дотримуватися для забезпечення нормального функціонування кожного з членів громадянського суспільства.

Класифікація основних прав, свобод і обов’язків громадян становлять собою закономірний наслідок широкого теоретичного аналізу всього спектру конституційних норм, які визначають у своїй сукупності практично всі боки суспільної життєдіяльності людини. Розвиток конституційного статусу громадянина веде до розширення його основних прав, свобод та обов’язків. Це характерна риса всіх конституцій, прийнятих за останній час у різних державах, особливо в постсоціалістичних країнах, зокрема і в Україні.

На основі аналізу конституційних норм країн світу права, свободи і обов’язки людини та громадянина звичайно поділяються на три положення: громадянські та політичні права і свободи, які проголошені буржуазними революціями; соціально-економічні права, які мають у своїй основі соціалістичні вчення; колективні або солідаристські права, проголошені головним чином країнами третього світу.

При цьому, якщо права і свободи, які стосуються перших двох положень, – це права і свободи, які належать кожному індивіду, то права третього положення можна назвати правами людини і народів (право на здорове навколишнє середовище, на страйк, громадянське непідкорення, право політичної опозиції).

Зрештою права і свободи людини і громадянина можуть бути об’єднані за сферами життєдіяльності індивіда, до яких вони належать. Така класифікація здається особливо важливою, оскільки виявляє межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах його існування. Критерієм класифікації тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод та обов’язків і однотипність норм, які їх закріплюють. Такий поділ полегшує адаптацію форми нормативних рішень до характеру правовідносин в різних галузях життя. Таку класифікацію перенесено до Конституції України. Відповідно до неї виділяються три основні групи:

1. Особисті або громадянські права і свободи людини і громадянина (ст. 25 – право на громадянство, ст. 27 – право на життя, ст. 28 – право на повагу гідності, ст. 29 – право на свободу і особисту недоторканність, ст. 30 – право на недоторканність житла, ст. 31 – таємність переписки, ст. 32 – недоторканність до особистого життя, ст. 33 – свобода пересування, ст. 34 – свобода думки та слова, ст. 35 – свобода світогляду, ст. 40 – право звернення в органи державної влади, ст. 41 – право власності, ст. 42 – право на підприємницьку діяльність, ст. 43 – право на страйк, ст. 47 – право на житло, ст. 28 – право на гідний життєвий рівень, ст. 49 – право на безпечне для життя середовище, ст. 51 – право на свободу сім’ї, ст. 52 – право на дітей, ст. 55 – право на судовий захист своїх прав і свобод, ст. 56 – право на відшкодування шкоди).

2. Політичні права людини і громадянина (ст. 36 – право на свободу об’єднань, ст. 37 право політичних партій і суспільних організацій, ст. 38 – право участі в управлінні державними справами, ст. 39 – право на участь у зібраннях, мітингах і т. ін.).

3. Економічні і соціальні права, свободи громадян (ст.43 – право на працю, ст.45 – право на відпочинок, ст.46 – право на соціальний захист, ст.49 – право на охорону здоров’я).

4. Культурні права і свободи людини і громадянина (ст.53 – право на освіту, ст.54 – свобода творчості, науки).

5. Обов’язки людини і громадянина (ст.65 – обов’язок нести військове зобов’язання, ст.66 – обов’язок берегти природу і культурну спадщину, ст.67 – обов’язок платити податки і збори, ст.68 – обов’язок дотримуватись Конституції і законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей.