Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravoznavstvo_navchalny_posibnik_2014.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.33 Mб
Скачать

15. Застосування норм права та його особливості

Четвертою формою реалізації норм права є його застосування, що харак­теризується низкою ознак, які істотно відрізняють цю форму від дотримання, виконання та використання норм права.

Правозастосування як форма правореалізації має низку ознак, що відрізняють її від інших форм:

- застосування норм права – це діяльність, що здійснюється тільки відповідними суб’єктами владних повноважень (державними органами чи – за дорученням держави – іншими організаціями, підприємствами);

- застосуванню норм права притаманний публічно-владний характер. Це один із видів публічної діяльності, спрямованої на втілення правових розпоряджень у життя. Здійснюється від імені держави уповноваженими нею суб’єктами і тому є обов’язковим для всіх адресатів;

- застосування права здійснюється у певних процесуальних формах. Це сприяє зміцненню законності й правопорядку в суспільстві, забезпеченню захисту прав і свобод особистості;

- процес застосування норм права завершується виданням право­застосовчого акта;

- застосування права як самостійної форми правореалізації є складним, оскільки здійснюється завжди у сполученні з іншими формами правореалізації (виконанням, дотриманням, використанням).

Із зазначеного витікає, що правозастосування – це організаційно-правова діяльність компетентних органів, уповноважених на це громад­ських об’єднань, підприємств, посадових і службових осіб усіх зазначених суб’єктів, яка полягає у встановленні формально обов’язкових індивіду­альних правил поведінки для персоніфікованих суб’єктів з метою створе­ння умов, необхідних для реалізації ними норм права.

Виділяються дві форми застосування права : 1) оперативно-виконавче; 2) правоохоронне. Так, оперативно-виконавче правозастосування – це органі­зація виконання приписів правових норм, позитивне регулювання за допо­могою індивідуальних актів правозастосування шляхом сприяння виникненню, зміні чи припиненню конкретних правовідносин на основі норм права (наказ про зарахування на роботу, рішення про призначення пенсії, свідоцтво про шлюб, рішення про будівництво житлового будинку, рішення про усиновлення тощо)1.

16. Поняття правозастосовчого акта та його відмінність від нормативно-правового акта

Правозастосовчий (індивідуальний акт) – це акт, що вміщує кон­кретний державно-владний припис, прийнятий компетентним публічним органом у результаті вирішення індивідуальної юридичної справи.

Його слід відрізняти від нормативно-правового акта, який є нормою права загального характеру На відміну від нього правозастосовчі індивідуальні акти мають індивідуальний характер і породжують конкретні адміністративно-правові відносини (наприклад, за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2010 р. № 933 громадянина Д. було призначено головою Укр­автодору)2.

Відмінність акта правозастосування від нормативного акта полягає в тому, що перший суворо індивідуалізований, адресований конкретним особам, а нормативні акти мають загальний характер. Їм властива функція індивідуального регулювання, звернена до конкретного суб’єкта або суб’єктів. Нормативні акти розраховані на багаторазове використання, а правозастосовчі – одноразової чинності. На відміну від нормативно-правових актів, акти правозастосування, будучи юридичними фактами, безпосередньо тягнуть за собою юридичні наслідки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]